Рішення № 66266745, 04.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017

Справа №910/7846/16

За позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”

до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”

про стягнення 20 190,40 грн

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В квітні 2016 року до Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 20 190,40 грн. збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною № 51361673 від 19.01.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва 31.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 07.09.2016, у справі № 910/7846/16 у вказаному позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України 09.11.2016 у справі №910/7846/16 рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 по справі № 910/7846/16 скасовано, справу повернуто на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справа перебувала на новому розгляді у судді Головатюка Л.Д.

У зв’язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д. за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7846/16, за наслідками якого справу № 910/7846/16 було передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 01.02.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017.

Ухвалами від 28.02.2017 та 21.03.2017 розгляд справи відкладався на 21.03.2017 та на 04.04.2017 відповідно.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явились, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання договору від 31.12.2015 № МДМ-13.50-15-1672/1997, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдінг” як постачальником та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” 19.01.2016 зі станції Авдіївка Донецької області Публічним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” груповим маршрутним відправленням було відправлено Публічному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” вантаж – кокс доменний, загальною масою 2 362 350 кг, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, в 60 вагонах, що підтверджується накладною від 19.01.2016 № 51361673, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Зокрема, згідно відомості, у вагоні № 56865934 було відправлено 42 850 кг коксу доменного.

20.01.2016 при прибутті вказаного вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний виявлено порушення маркування та заглиблення у поверхні вантажу.

При комісійному переважуванні вагону № 56865934 та видачі вантажу станцією призначення Маріуполь-Сортувальний було складено комерційний акт № 724664/27, яким зафіксовано недостачу вантажу в кількості 6100 кг та встановлено, що навантаження в вагоні вище бортів на 200 мм, «шапкоподібне», поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою смугою вздовж вагону, над 6-7 люками є заглиблення розміром 1200 мм х1200мм х 1000 мм в глибину, маркування порушене, витікання вантажу на ст. Маріуполь – Сорт. нема. Вагон прибув в технічному відношенні справним. При повторному переважуванні вагону недостача підтвердилась.

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт недостачі вантажу у вагоні № 56865934 за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом, складеним на станції призначення вантажу Маріуполь - Сортувальний, який доданий позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним в позовній заяві, сума втраченого при перевезенні вантажу у вагоні № 56865934 визначена позивачем на підставі рахунку вантажовідправника № 90685582 від 31.12.2015 з урахуванням норми природньої втрати та граничного розходження визначення маси нетто в розмірі 2% від маси нетто та складає 20 190,40 грн.

Зважаючи на описані обставини та наведені положення законодавства, факт допущення втрати вантажу при перевезенні його залізницею позивачем доведений.

Що стосується вказівок Вищого господарського суду України у постанові від 09.11.2016 з приводу необхідності встановлення обсягу прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька залізниця”, які перейшли до його правонаступника Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

ПАТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 21.10.2015.

25.12.2015 між ПАТ «Українська залізниця» як виконавцем, та позивачем як вантажовласником, укладений договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання виконавцем, тобто ПАТ «Українська залізниця» послуг, пов’язаних з перевезення вантажів залізницею.

Таким чином, перевезення вантажу за спірною залізничною накладною № 51361673 від 19.01.2016 здійснювалось в межах договору № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеному між позивачем та відповідачем, тому заперечення відповідача щодо правонаступництва не заслуговують на увагу суду.

Відповідач недостачі вантажу у вагоні не спростував, заперечень по суті не подав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 20 190 (двадцять тисяч сто дев’яносто) грн. 40 коп. вартості нестачі вантажу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено: 26.04.2017

Суддя О.М.Ярмак