Ухвала суду № 66266221, 13.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.04.2017Справа № 910/16351/13

За скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/16351/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 3308140,95 грн.

Суддя Привалов А.І.

Представники сторін:

від скаржника (позивача): Сороколіт Є.М., довіреність № 14-75 від 21.04.2016р.;

від боржника: Кравчика С.М., довіреність №91/2016/10/18-2 від 18.10.2016р.;

від органу ДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541 грн. 43 коп. пені, 537 508 грн. 29 коп. - 3% річних, 83 091 грн. 23 коп. збитків від інфляції, 66162 грн. 82 коп. судового збору.

06.02.2014р. після набрання рішенням законної сили видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015р. надано відстрочку виконання рішення до 01.06.2015р.

03.01.2017р. на адресу Господарського суду міста Києва суду надійшла скарга позивача на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 19.12.2016р. ВП №42926207 про закінчення виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження №42926207.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.01.2017р. № 05-23/5 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, у зв'язку з відпусткою судді Мельника В.І., в провадженні якої знаходилась справа.

За результатами повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання судового рішення у справі № 910/16351/13 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017р. призначено розгляд скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі №910/16351/13 на 23.03.2017р.

20.03.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача (скаржника) надійшли пояснення №14/5-23163 від 27.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. розгляд скарги відкладено на 13.04.2017р.

07.04.2017р. через відділ діловодства суду від представника боржника надійшли заперечення на скаргу.

У судовому засіданні 13.04.2017р. представник скаржника підтримав подану скаргу та просив суд задовольнити викладені в ній вимоги в повному обсязі.

Представник боржника проти задоволення скарги заперечував з підстав, викладених у запереченнях на скаргу, поданих раніше.

Представник органу ДВС в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника органу ДВС за наявними у справі доказами.

Розглянувши скаргу та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників скаржника та боржника, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541 грн. 43 коп. пені, 537 508 грн. 29 коп. - 3% річних, 83 091 грн. 23 коп. збитків від інфляції, 66162 грн. 82 коп. судового збору.

06.02.2014р. після набрання рішенням законної сили видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015р. надано відстрочку виконання рішення до 01.06.2015р.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - постанова № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови № 14, стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження №42926207 від 19.12.2016р. в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесена з порушенням норм чинного законодавства, а саме Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому підлягає скасуванню.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходився наказ Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 06.02.2014р. про стягнення з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541,43 грн. пені, 537 508,29 грн. 3% річних, 83 091,23 грн. збитків від інфляції, 66 162,82 грн. судового збору.

19.12.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магодою С.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №42926207 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 06.02.2014р. з підстав, передбачених п.16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено, що заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р., встановлено, що заборгованість публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед стягувачем виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1474-12-БО від 31.07.2012р. та була погашена 25.03.2013р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2016р. зазначено, що в ході примусового виконання рішення суду в рахунок погашення боргу (в тому числі судового збору) було перераховано 849 344,40 грн., в рахунок погашення виконавчого збору - 45 649,15 грн. та на спеціальний рахунок перераховано кошти в сумі 2 572,28 грн. в рахунок погашення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Виходячи з наведеного, сума, що підлягала списанню відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", становила 2 524 959,37 грн.

Таким чином, зобов'язання боржника зазначені у рішенні Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 24.10.2013р. припинились в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Доводи скаржника щодо відсутності ПАТ "Київенерго" у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст.3 даного Закону.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження № 42926207 від 19.12.2016р. є правомірною, а отже скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

СуддяА.І. Привалов