Рішення № 66264214, 19.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.2016р. Справа №905/1788/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув у в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк

про стягнення 4682,66грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: не явився,

від відповідача: не явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

19.07.2016р. з 12-59год. до 13-03год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області звернулось з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення 4682,66грн. збитків.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. порушене провадження у справі №905/1788/16 (суддя Овсяннікова О.В.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2016р., проведеного на підставі задоволення заяви про самовідвід судді Овсяннікової О.В., для розгляду справи №905/1788/16 призначено головуючого суддю Шилову О.М. (а.с.40).

Ухвалою від 13.06.2016р. справу №905/1788/16 прийнято до розгляду новим складом суду, найменування позивача змінене з Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, судове засідання призначене на 19.07.2016р. (а.с.41).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір №УПр14/28/162 від 30.12.2013р., комерційний акт AQ654534/6/17 від 11.01.2016р., залізничну накладну №50904853 від 26.12.215р., досилочну накладну №51176410 від 10.01.2016р., рахунок-фактуру №994 від 26.12.2015р. тощо.

В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.4).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- клопотання №09/111 від 03.06.2016р. про розгляд справи без участі свого представника з доданими документами на підтвердження свого правового статусу (а.с.31-37);

- пояснення №09/111 від 12.07.2016р. по суті спору з доданими копіями специфікацій до Договору №УПр14/28/162 від 30.12.2013р. (а.с.46-50, 52-55).

04.07.2016р. судом зроблено Спеціальний витяг №22066269 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства “Донецька залізниця” (а.с.42-44). Зі Спеціального витягу вбачається, що з 25.11.2014р. відповідач перебуває в стані припинення за рішенням засновників; на момент розгляду даної справи відповідача не виключено із вказаного Реєстру; місцезнаходженням відповідача є: м.Донецьк, вул.Артема, 68.

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 19.07.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи роздруківка повідомлення в мережі Інтернет від 04.07.2016р. про час і місце судового засідання зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (а.с.45).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2015р. за залізничною накладною №50904853 Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (вантажовідправник) зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажило в адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоодержувач) у вагоні №61190609 антрацит у вологому стані (а.с.13-14). При оформленні вказаної накладної відправником зазначено масу вантажу у вагоні №61190609: нетто 70000кг. Відповідно до графи 7 накладної вантаж завантажений конвеєром зі скосами до бортів вагону, ущільнений і маркований вапном.

З Загальних положень Статуту Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (а.с.35, зворотній бік) вбачається, що Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Таким чином, вантажоодержувачем за залізничною накладною №50904853 є позивач у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі – Статут) визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Під час прибуття вагонів на проміжну станцію Волноваха Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу масі, зазначеній вантажовідправником у накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №30067 від 09.01.2016р. було здійснене комісійне переважування вагону №61190609. За результатами комісійного переважування складений комерційний акт AQ654534/6/17 від 11.01.2016р. (далі – комерційний акт), відповідно до якого у вагоні №61190609 виявилось: брутто – 90000кг, тара з брусу – 23500кг, нетто – 66500кг, що менше документа на 3500кг (а.с.12).

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні на рівні бортів, розрівняне. Поверхня вантажу вкрита снігом, перевірити наявність маркування неможливо. Зліва по ходу потягу над 4-м люком поглиблення 120см х 120см х 50см, над 6-7 люками зліва поглиблення 150см х 180см х 60см, в місцях поглиблень маркування немає. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки зачинені на затворний механізм, технічно справний. З моменту прибуття вагон перебував під охороною.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. (далі – Правила складання актів).

Відповідно до вимог п.12 Правил складання актів на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці в розділі "Ж" комерційного акта проставлена відмітка про те, що при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено. Відмітка засвідчена штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб, чим підтверджено правильність зазначених в акті відомостей (а.с.12, зворотній бік).

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 ЦК України.

За ст.26 Закону “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці. Таким чином, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ч.1 ст.115 Статуту). Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч.2 ст.114 Статуту).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, зданих до перевезення в у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

У графі 20 залізничної накладної №50904853 зазначено, що вантаж (антрацит) відправлений у вологому стані (а.с.13).

За даними комерційного акту недостача у вагоні №61190609 складає 3500кг.

Згідно з рахуноомк-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (вантажовідправника) №994 від 26.12.2015р. вартість антрациту дорівнює 1858,20грн. за тону без ПДВ – тобто 2229,84грн./т з ПДВ (а.с.16). Вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу (2% маси, зазначеної в перевізному документі) та заявлена у розмірі 4682,66грн. Перевіривши розрахунок збитків (а.с.4), суд встановив, що він є арифметично вірним.

Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, з огляду на що суд визнає вимогу позивача обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 920, 924 Цивільного кодексу України; ст.307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); ст.ст.6, 24, 111, 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну вимогу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької області до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 4682,66грн. збитків – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68; ідентифікаційний код 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; ідентифікаційний код 00191129) 4682,66грн. збитків, 1378грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2016р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам