Постанова № 66263434, 28.04.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2138/17

Провадження № 1-кс/362/351/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області - Кравченко Л.М., при секретарі - Яренко Н.М., прокурора - Заді Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури юриста 3 класу Заді Н. про накладення арешту на майно,-

в с т а н о в и в :

27.04.2017 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Заді Н. з клопотанням про накладення арешту на об'єкти рухомого майна, можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, а також слугувати забезпеченням цивільного позову у кримінальному провадженні, а саме: на автомобіль BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497; 10.09.2016 р., що оформлений на ОСОБА_2, та на автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461, що оформлений на ОСОБА_3. Також просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо ОСОБА_4, а також слугувати забезпеченням цивільного позову у кримінальному провадженні, а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно ч.2 ст.172 КПК України, розглянути дане клопотання прокурор просить без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, з метою забезпечення арешту майна;

Клопотання мотивовано наступним.

Слідчим відділом Васильківського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110140002373 від 22.09.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 229, ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, до Васильківського ВП ГУ НП в Київській області надійшли заяви представників ТОВ «Соді Ком», ТОВ «Терра» та ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ «Центр Постачання», що виразились у шахрайському заволодінні грошовими коштами, внаслідок продажу недоброякісної продукції, та незаконного використання фірмового найменування ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла».

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

- ч.3 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене у великих розмірах, та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

- ч. 1 ст. 229 КК України, тобто незаконне використанні фірмового найменування, що завдало матеріальної шкоди в значному розмірі.

- ч. 3 ст. 229 КК України, тобто незаконне використанні фірмового найменування, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

До Васильківського ВП ГУ НП в Київській області надійшли заяви представників ТОВ «Соді Ком», ТОВ «Терра» та ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ «Центр Постачання», що виразились у шахрайському заволодінні грошовими коштами, внаслідок продажу недоброякісної продукції, та незаконного використання фірмового найменування ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла».

Так, 16.05.2016 р. між ТОВ «Центр постачання» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Соді Ком» (покупець) в особі керівника ОСОБА_5 укладено договір № 116052016.

Крім того, 30.05.2014 р. між ТОВ «Центр постачання» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Терра» (покупець) в особі директора ОСОБА_6 укладено договір № 130052014.

Відповідно до вище вказаних договорів ТОВ «Центр постачання» зобов'язався передати у власність ТОВ «Соді Ком» та ТОВ «Терра», а останні в свою чергу прийняти та оплатити товар у кількості та асортименті, обумовленій договорами.

Товаром, що постачатиметься в рамках вище вказаних договорів, є яєчний порошок, крохмали, какао, мука, жири, сухе молоко, масло, спред вершковий та інші харчові продукти, які використовуються у якості сировини в харчовій промисловості.

Ціна, розрахунок за товар та поставка, обумовлювалась сторонами в ході подальшої співпраці відповідно до договору.

Крім того, відповідно до підпунктів розділу 4 «Якість товару, тара, упаковка» договорі, якість товару повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам заводу-виробника. Постачальник зобов'язується разом з документами на товар надати сертифікат відповідності товару. Товар повинен бути упакований згідно вимог законодавства ДСТУ чи ТУ.

Так, ТОВ «Соді Ком» перерахувало ТОВ «Центр постачання» кошти за товар, який в подальшому отримано відповідно до видаткових накладних товар - молоко сухе знежирене.

До видаткових накладних ТОВ «Центр постачання», у підтвердження якості товару (молока сухого знежиреного) надало копію «декларації виробника/якісне посвідчення», виробник - ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла».

На мішках, в яких знаходився товар, а саме молоко сухе знежирене, були бірки ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», адреса: м. Ічня, вул. Бунівка, 164, та ТОВ «Центр постачання», адреса: с. Мархалівка, вул. Приозерна, 1а.

Враховуючи викладене, у ТОВ «Соді Ком» не було підстав сумніватися у якісності придбаної продукції.

В подальшому, у ході виробничої потреби, при розпакуванні та перепакуванні мішків із сухим знежиреним молоком, придбаним у ТОВ «Центр постачання», виникли сумніви, щодо якості поставленого останніми товару, після чого, з метою перевірки якісності продукту, молока знежиреного сухого, ТОВ «Соді Ком» направило в «Інститут продовольчих ресурсів НААН України» 2 мішки із сухим знежиреним молоком із бірками вище вказаних товаровиробників, які ТОВ «Соді Ком» придбало у ТОВ «Центр постачання».

Відповідно до протоколу № 293-294-1/16 інституту продовольчих ресурсів НААН України, результати випробувань виявились незадовільними, оскільки продукція, а саме молоко сухе знежирене, виявилось таким, що не відповідає ДСТУ 4273:2015.

У наданих ТОВ «Соді Ком» на дослідження зразках молока сухого знежиреного, масова частина загального білка, г/100 сухого знежиреного залишку, становило 26,03 та 26.06, при ДСТУ не менше 34.

Також, ТОВ «Терра» замовляло у ТОВ «Центр Постачання» продукцію, а саме вершки сухі, після чого останні поставляли для ТОВ «Терра» вершки сухі, при цьому, до продукції було надано документи щодо якості товару, а тому сумніватися в якості поставленої продукції не було підстав.

ТОВ «Центр постачання» поставляло для ТОВ «Терра» сухі вершки виробника ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», до який додавало декларації виробника/якісне посвідчення вказаного заводу.

В подальшому, ТОВ «Терра» було проведено перевірку, щодо якості поставленої ТОВ «Центр постачання» продукції.

Відповідно до протоколу випробувань № 9996/Д від 20.10.2016 р. ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та стандартизації», вершки сухі, підприємство виробник ТОВ «Центр постачання» не містять молочного жиру, а тому не відповідають ДСТУ та вимогам виробництва.

В ході допиту посадових осіб ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла встановлено, що в жовтні 2016 р. на адресу ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» (код 00448031), надійшов лист від ТОВ «Терра» (код 30150670) про те, що між ТОВ «Терра» та ТОВ «Центр постачання» (код 39170433) був укладений Договір поставки №130052014 від 30.05.2014 р. на виконання умов якого ТОВ «Центр постачання» у 2016 році щомісяця постачало на ТОВ «Терра» вершки сухі, нібито виготовлені ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла». В своєму листі ТОВ «Терра» просило надати інформацію, щодо достовірності відомостей якості товарів поставлених на їх адресу представниками ТОВ «Центр постачання».

Між ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» (постачальник) та ТОВ «Центр постачання» (покупець) був укладений договір поставки №06/05/14 від 06.05.2014 р.

Відповідно до вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити продукцію з сухого незбираного та знежиреного молока на умовах та в порядку визначеному договором.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3, 3.4. договору:

-якість товару, що поставляється постачальником, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару;

-постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає встановленим чинним законодавством нормам;

-постачальник повинен засвідчити якість товару, що поставляється належним товаросупровідним документом, який передається покупцю разом із товаром.

Відповідно до п. 8.1 договору - договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання його сторонами, але не пізніше 31.12.2014 р. У випадку, якщо за 30 (календарних) днів одна із сторін не повідомить про розірвання договору то договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Так, остання поставка продукції, а саме, вершків сухих, була здійснена для контрагента ТОВ «Центр постачання» 22.02.2015 р. за видатковою накладною №1749 від 22.02.2015 р., після чого відвантажень більше не проводилося.

До видаткової накладної додавалась декларація виробника/якісне посвідчення № 60 від 22.02.2015 р.

Таким чином, ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» взагалі не постачало ТОВ «Центр постачання» продукцію «вершки сухі» протягом 2016 р., яка в подальшому могла бути передана ТОВ «Терра» за видатковими накладними, та не видавало відповідні декларації виробника/якісні посвідчення.

Із наданих ТОВ «Терра» накладних та декларацій виробника/якісних посвідчень вбачається, що у 2016 р. ТОВ «Центр постачання» поставило на ТОВ «Терра» «вершки сухі» начебто виробництва ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» з додаванням таких декларацій виробника:

№Видаткова накладнаЯкісне посвідчення1.№35 від 13.01.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №11 від 12.01.162.№234 від 06.02.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №11 від 12.01.163.№362 від 19.02.2016Декларація виробника/якісне посвідчення №24 від 17.02.164.№433 від 26.02.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №24 від 17.02.165.№589 від 11.03.2016Декларація виробника/якісне посвідчення №32 від 01.03.166.№662 від 19.03.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №32 від 01.03.167.№924 від 15.04.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №48 від 12.04.16 8.№1023 від 29.04.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №48 від 12.04.169.№1129 від 18.05.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №53 від 06.05.1610.№1237 від 26.05.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №53 від 06.05.1611.№1369 від 08.06.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №53 від 06.05.1612.№1430 від 15.06.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №53 від 06.05.1613.№1811 від 21.07.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №189 від 18.07.1614.№2006 від 10.08.2016Декларація виробника/якісне посвідчення №189 від 18.07.1615.№2078 від 22.08.2016 Декларація виробника/якісне посвідчення №189 від 18.07.16

Дослідивши всі матеріали та порівнявши вказані декларації виробника (надані від ТОВ «Терра») зі справжніми, які виписувались Заводом, стало зрозуміло, що всі ті декларації виробника, які ТОВ «Центр постачання» надавало ТОВ «Терра», є підробленими, сфальсифікованими в повному обсязі, дати поставок, декларації виробника, дати виготовлення продукції та номери партій не відповідають дійсності. Крім того, ДСТУ 4273:2003 згідно якого ТОВ «Центр постачання» поставляв продукцію ТОВ «ТЕРРА» втратив чинність у січні 2015 р., а тому, відповідно, маркування на етикетці та в якісних посвідченнях, які були надані ТОВ «ТЕРРА» (ДСТУ 4273:2003) є недійсними.

Справжні декларації виробника/якісні посвідчення №11, №24, №32, №48, №53, №189 були видані ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» від інших дат, щодо іншої продукції, іншої кількості та іншим контрагентам (клієнтам), ніж та інформація, що вказана у підроблених деклараціях/якісних посвідченнях.

Так, наприклад, справжня декларація виробника №11 була видана заводом 04.01.2016 р. на «вершки пастеризовані 35% жиру» і підписана ОСОБА_7, (інженер бактеріологічного аналізу), в той час, як підроблена декларація має дату складання 12.01.2016 р. і не містить номера ветеринарного свідоцтва, що, в свою чергу, ще раз доводить та підтверджує те, що вся викладена інформація в посвідченнях/деклараціях є недостовірною та сфальсифікованою. Аналогічним чином підроблені і всі інші декларації, які як і вказана мають інші дати їх виписування, іншу номенклатуру продукції та найменування контрагента, якому відвантажувалася продукція.

Завідувач виробничої лабораторії ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» ОСОБА_8 не підписувала вище вказані декларації виробника/якісні посвідчення, які не відповідають зразкам заводу станом на 2016 рік. Крім того, відтиски печаток на якісних посвідченнях не відповідають дійсності.

Крім того, ТОВ «Центр постачання» надавало продукцію з бірками виробника ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», які являються також підробленими та не відповідають встановленим заводом та ДСТУ станом на 2015, 2016 рік вимогам.

02.12.2016 р. на підставі ухвал Васильківського міськрайонного суду Київської області проведено обшуки за адресами: м. Київ, вул. Василя Касіяна, 2/1, оф. 363 (місце знаходження ТОВ «Центр постачання»); Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Приозерна, 1а (складські приміщення ТОВ «Центр постачання»); АДРЕСА_1 (місце проживання директора ТОВ «Центр Постачання» ОСОБА_4).

В ході проведення обшуків вилучено комп'ютерну техніку, документи, сухо молочні продукти (вершки сухі, сухе молоко), какао продукти, крохмали, яєчні продукти (яєчний порошок, інше), соєві продукти, крупи (борошно, крупа манна), мед та інше.

Відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, № 6629/17-53 від 14.04.2017 р., розмір матеріальної шкоди, який було нанесено ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» (код 00448031) внаслідок незаконного використання його фірмового найменування ТОВ «Центр постачання» (код 39170433) складає 1166155, 25 грн.

Санкція ч. 3 ст. 229 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або (з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення).

30.11.2016 р. представниками потерпілих ТОВ «Соді Ком» та ТОВ «Терра» в рамках кримінального провадження заявлено цивільні позови у порядку ст. 128 КПК України (Про відшкодування майнової шкоди).

03.01.2017 р. представником потерпілого ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» в рамках кримінального провадження заявлено цивільний позов у порядку ст. 128 КПК України (Про відшкодування майнової шкоди).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

В ході досудового розслідування, 03.02.2017 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.3 ст.229 КК України за фактом незаконного використання фірмового найменування, що завдало шкоди в особливо великому розмірі.

Водночас, за отриманими органом досудового розслідування даними установлено, що 19.08.2016 р. ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності на автомобіль BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497; 10.09.2016р. - на автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461.

16.12.2016 р. ОСОБА_4 BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497, переоформлено на цивільну дружину ОСОБА_2; Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461 на мати ОСОБА_3.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056, з подальшими змінами) № 1700-VII від 14.10.2014 р. близькими особами є - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Враховуючи зазначені вище Положення цього Закону, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є близькими особами один одному.

Враховуючи, що не застосування арешту може призвести до подальшої реалізації чи переоформлення права власності на майно, а також унеможливить відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб ТОВ «Центр постачання» є необхідність застосувати заборону на відчуження майна, що належить третім особам та заборону розпорядження вказаним майном, у зв'язку з чим прокурор і звернулась до суду з вказаним клопотанням.

Слідчий суддя на підставі ч. 1 ст. 172 КПК України вважає за можливе розглянути дане клопотання без участі власників майна, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду зазначеного клопотання.

Заслухавши прокурора, яка підтримала клопотання, вивчивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Підстави та порядок накладення арешту його скасування під час кримінального провадження регулюються главою 17 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 96-1 КК України - спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: обвинувального вироку суду; ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Вирішуючи питання про накладення арешту на майно необхідно керуватися вимогами КПК України щодо порядку накладення арешту на майно в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18.02.2016р., яким, зокрема, в ст. 96-1 КК України визначено поняття спеціальної конфіскації, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також конкретно визначених законом кримінальних правопорушень.

За таких обставин, у зв'язку із внесеними зазначеним Законом змінами в КК України та КПК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуванх мінімумів доходів громадян (в тому числі інкриміновані у даному кримінальному провадженні ст. 229, ч.3, 190 ч.3 ), крім додаткової міри покарання у виді конфіскації майна у разі засудження особи за вчинення кримінального правопорушення може бути застосована спеціальна конфіскація майна.

При цьому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (в редакції Закону № 772-VIII від 10.11.2015р.) щодо майна третіх осіб, на яке може бути накладено арешт, кореспондується вимогами ч. 4 ст. 170 КПК України (в редакції Закону України № 1019-VIII від 18.02.2016р.) щодо накладення арешту на майно, яке підлягає спеціальній конфіскації.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

За вимогами ч. 4 ст. 170 КПК України (в редакції Закону України № 1019-VIII від 18.02.2016р.) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Статтею 64-2 КПК України, яка внесена в КПК України Законом України № 1019-VIII від 18.02.2016р., встановлено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна, та мають права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Можливість накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним п. 2 ч. 2 ст. 170, та ч. 4 ст. 170 КПК України (в редакції Закону України № 1019-VIII від 18.02.2016р.), закон пов'язує з наявністю в кримінальному провадженні підозрюваного, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Вимогами ч. 2 ст. 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Судом встановлено, що 19.08.2016 р. за ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497; а 10.09.2016 р. зареєстровано автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461 (а.с.64).

Таким чином, приходжу до переконання, що зазначене рухоме майно одержане внаслідок вчинення злочину та відповідає критеріям, визначеним положеннями ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, і підлягає спеціальній конфіскації.

16.12.2016 р. автомобіль BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497 був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, а автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461- зареєстрований на ім'я ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходиться до переконання, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є третіми особами в розумінні ст. 64-2 КПК України та близькими ОСОБА_4 особами в розумінні ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" з наступних підстав.

Так, після порушення даного кримінального провадження останніми було засновано ТОВ «Мій продукт», адреса потужностей якого ідентична адресі потужностей ТОВ «Центр постачання»; адресою засновника ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_1. Саме вказана квартира належала підозрюваному у вказаному провадженні - ОСОБА_4

Після вилучення на підставі ухвали слідчого судді від 23.11.2016 р. про проведення обшуку майна ТОВ «Центр постачання» - саме ОСОБА_2 зверталась до слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 з заявою про повернення тимчасово вилученого майна.

Як вбачається зі змісту висновку експерта за результатами проведення додаткової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів, вилученого у ОСОБА_4 №7102/17-35 від т26.04.2017 р., він містить ряд фотографій, які вказують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є близькими особами.

Зазначені обставини дають підстави вважать, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 могли знати і знали, що отримане ними від ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме автомобілі, придбані ним внаслідок вчинення злочину та є доходом від його незаконної діяльності, тобто, що вказане майно відповідає ознакам, передбаченим п.1 ч.1 ст. 96-2 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя вважає обґрунтованими вимоги прокурора в частині накладення арешту на автомобілі BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497; 10.09.2016 р., що оформлений на ОСОБА_2, та на автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5461, що оформлений на ОСОБА_3.

Що стосується вимоги накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1., який може підлягати спеціальній конфіскації щодо ОСОБА_4, а також слугувати забезпеченням цивільного позову у кримінальному провадженні, то вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №76385443 від 20.12.2016 р., квартира за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстрована за ОСОБА_4 22.10.2009 р. на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2009 р. На підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2016 р. право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 16.12.2016 р.

При таких обставинах вказане майно не відповідає ознакам, передбаченим п.1-4 ч.1 ст. 96-2 КПК України, оскільки придбане ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів, а тому не підлягає спеціальній конфіскації.

Враховуючи, що на даний час вказана квартира відчужена на користь ОСОБА_3, і не перебуває у власності ОСОБА_4, тому не може бути ні предметом спеціальної конфіскації, ні слугувати забезпеченню цивільного позову.

За таких обставин відсутні правові підстави для арешту зазначеної квартири.

Накладення арешту на майно третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт, передбачає собою в подальшому забезпечення спеціальної конфіскації, а відтак співрозмірність заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди вартості майна, на яке накладено арешт, не може враховуватися при забезпеченні спеціальної конфіскації майна.

Одночасно слід зазначити, що за наслідками арешту майна третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт, заборонено власнику майна ним розпоряджатися, а саме, вирішувати питання щодо його відчуження, між тим, власник майна не позбавлений ним володіти та користуватися за їх цільовим призначенням, а відтак зміст права власності в частині володіння та користування майном накладеним арештом не порушений.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не позбавлені права як власники майна, звертатися до суду з клопотанням про скасування арешту майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

У даному кримінальному провадженні на даний час, всупереч ствердженням заявника існують вагомі докази, які приведені в поясненнях прокурора в судовому засіданні, що зазначене нерухоме майно, на яке накладено арешт слідчим суддею, має відношення до кримінального провадження, і, таким чином існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям п. 1-4 ч. 1, та ч. 4 ст. 96-2 КПК України, та на даному етапі досудового розслідування, у зв'язку з тим, досудове розслідування триває, рішення у кримінальному провадженні на теперішній час відповідно до вимог ст. 283 КПК України органом досудового розслідування не прийнято.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 159-166, 170, 172, 173,376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури юриста 3 класу Н. Заді про накладення арешту на майно,- задовольнити частково.

Накласти арешт на об'єкти рухомого майна, що можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, а також слугувати забезпеченням цивільного позову у кримінальному провадженні, а саме:

- на автомобіль BMW Z4 2006 року випуску, об'єм двигуна 2 497; 10.09.2016р, що зареєстрований на ім'я ОСОБА_2.

- на автомобіль Mercedes-Benz G500 2009 року випуску, об'єм двигуна 5 461, що зареєстрований на ім'я ОСОБА_3.

В решті вимог клопотання - відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим та прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду Київської області.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Кравченко Л.М.