Ухвала суду № 66262706, 25.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2518/17 Справа № 203/1535/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Дніпро

25 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» у березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором /а.с.2-6/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року заявлені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №DNU0AW0190364 від 20 грудня 2007 року, яка станом на 11 грудня 2014 року складає 12 278,15 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 192398, 61 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 6 118,08 доларів США, що в еквіваленті становить 95870, 31 грн.; заборгованість по процентам в сумі 1 493,36 долари США, що в еквіваленті становить 23400,95 грн.; заборгованість по комісії в сумі 1 666,71 долари США, що в еквіваленті становить 26117, 35 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобовязань в сумі 3 000 доларів США, що в еквіваленті становить 47 010 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с.206-209/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з нього та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.217-219/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNU0AW01960364, за умовами якого банк зобовязався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної лінії в розмірах, порядку та на умовах, визначених п.п.1.1,7.1,7.2 кредитного договору, з кінцевий термін повернення коштів 19 грудня 2014 року /а.с.18-22/.

Погашення заборгованості здійснюється щомісячно, в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості, яка складається з заборгованості за Кредитом, винагородою та процентами за користування ним. Розмір щомісячного платежу сторонами визначено у сумі 384, 6 доларів США (п.2.4, 7.1 договору).

Сторони також погодили, що періодом сплати коштів слід вважати період з «20» по «24» число кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання кредитного договору.

За кредитним договором відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (п. 2.2 кредитного договору).

Пунктом 4 договору передбачена відповідальність позичальника в разі порушення ним термінів повернення кредитних коштів, встановлених спірним договором.

Зобовязання за даним кредитним договором забезпечуються договором поруки №DNU0AW01960364, укладеним 20 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 За його умовами поручитель зобовязався відповідати перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату кредиту, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобовязань по кредитному договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники /а.с.24-25/.

Також умовами вказаного договору передбачено, що надана порука ОСОБА_2 перед банком за виконання зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору, припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за основним договором (п.12 договору поруки).

У порушення умов кредитного договору від 20 грудня 2007 року, позичальник свої зобовязання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 11 грудня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 17463,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку згідно наданої довідки /а.с.12/ становить 273651, 39 грн., з яких 6118, 08 доларів США заборгованість за кредитом, 1493, 36 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1666, 71 доларів США заборгованість по комісії, 7338, 46 доларів США пеня та штрафи у розмірі 15, 95 доларів США фіксована частина й 830, 83 доларів США процентна складова, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /а.с.7-11/.

06 лютого 2015 року на адреси боржника та поручителя банком було направлено повідомлення про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором /а.с.13-14/.

З позовом до суду банк звернувся 16 березня 2015 року.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що порука за спірним кредитним договором припинилась в силу ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки сплив шестимісячний строк для предявлення вимоги до поручителя. На застосування даної норми закону апелянт наполягає посилаючись на те, що в укладеному з ним договорі поруки не було встановлено строку дії поруки, оскільки в кредитному договорі не визначено календарної дати повернення кредиту. Проте, з даними твердженнями колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Положеннями ч.4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як вже зазначалось вище, при укладанні договору поруки між сторонами було узгоджено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (п.12 договору поруки).

Відповідно до умов кредитного договору боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 19 грудня 2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Періодом сплати вказаних платежів сторони визначили з «20» по «24» число кожного місяця, починаючи з наступного після укладання договору. Тобто, кінцевий строк внесення щомісячного платежу кредитним договором встановлений «24» число поточного місяця, на наступний день даний платіж вважається простроченим.

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений договором поруки строк предявлення кредитором вимог до поручителя (строк дії поруки визначений п.12 договору) про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене щомісячними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого договором пятирічного строку для предявлення вимог до поручителя щодо окремих зобовязань за кредитом.

З даної банком виписки по рахунку за кредитним договором вбачається, що починаючи з 27 травня 2013 року позичальник перестав вносити грошові кошти в рахунок сплати щомісячних платежів та з цього часу кредит було винесено банком на прострочку. Отже, з 27 травня 2013 року починається обчислення строку для предявлення вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду з позовом 16 березня 2015 року, тобто з дотриманням пятирічного строку для предявлення вимоги до ОСОБА_2

А відтак доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строків для предявлення вимоги до поручителя є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, встановивши зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості виниклої заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку зі зменшенням розміру пені.

Також погоджується з висновком суду про відмову у стягненні штрафів з відповідачів як фіксованої їх частини так і процентної складової, оскільки одночасне застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу і пеня забороняється чинним законодавством України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_4