Постанова № 66262633, 24.04.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року справа № 823/515/17

м. Черкаси

16 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М., суддів Рідзеля О.А., Тимошенко В.П.,

секретаря Тараненка М.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів прокуратури Черкаської області та Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без розгляду,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до прокуратури Черкаської області та до Генеральної прокуратури України, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати грошової допомоги у звязку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ;

зобовязати відповідачів нарахувати та виплатити грошову допомогу у звязку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що за змістом ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в редакції до 01.05.2014, виплата грошової допомоги пов'язана саме із виходом на пенсію за вислугу років чи по інвалідності, а оскільки право на виплату грошової допомоги він отримав 22.04.2014, тобто під час дії вищевказаної частини ст. 501 Закону № 1789-ХІІ, то його право на виплату цієї допомоги не може бути звужене шляхом внесення в подальшому змін до законодавства.

Позивач до зали судового засідання прибув та в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечила в повному обсязі з підстав викладених в запереченні, додатково наголосила, що згідно абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України № 1166-VII, зміни передбачені розділами ІІ і ІІІ набирають чинності з 01.04.2014, крім абз.2 пп.3 п.3 розділу ІІ цього Закону, який набирає чинності з 01.05.2014. Враховуючи загальновизначений підхід до позначення відповідних складових елементів статті законодавчого акту при наведенні у певній частині статті переліків, які виділяються, як окремі пункти або підпункти, кожен такий пункт чи підпункт починається з нового абзацу, залишаючись при цьому складовим елементом тієї частини статті до якої він входить. У звязку з цим, зміни, якими було виключено ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ відносяться до абз.3 пп.3 п.3 розділу ІІ Закону № 1166-VII, які набрали чинності з 01.04.2014, а тому немає правових підстав для виплати позивачеві грошової допомоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Черкаської області з 23.06.2000 по 22.04.2014.

Наказом прокуратури Черкаської області від 22.04.2014 № 293к позивача звільнено з посади слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу слідчого управління прокуратури Черкаської області на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням, у звязку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру».

Також, наказом прокуратури Черкаської області від 28.04.2014 № 317к відповідно до ст.501 Закону України «Про прокуратуру» позивачу визначено виплатити грошову допомогу у розмірі 13-місячного заробітку з якого обчислена пенсія.

В подальшому, на підставі Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» наказом в.о. прокурора Черкаської області від 30.10.2014 № 937к скасовано наказ № 317к від 28.04.2014, яким позивачу призначено виплату грошової допомоги, у звязку з виходом на пенсію за вислугою років.

По питанню виплати грошової допомоги позивач звернувся із заявою-претензією від 21.11.2016 до Генеральної прокуратури України.

Листом першого заступника Генерального прокурора України від 23.01.2017 № 18-66вих-17 позивачу роз'яснено, що станом на 01.04.2014 норма, яка передбачала право на виплату грошової допомоги у звязку з виходом на пенсію у ст.501Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ відсутня, тому з огляду на викладене правові підстави для виплати грошової допомоги, прокурорам які вийшли на пенсію починаючи з 01.04.2014, відсутні.

Вважаючи дії прокуратури Черкаської області та Генеральної прокуратури України щодо невиплати грошової допомоги у звязку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ протиправними позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 16 ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в редакції до 01.05.2014, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачувалася грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури.

Абзацом 2 пп.3 п.3 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII (далі - Закон 1166-VII) внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», зокрема виключено ч. 16 ст. 501 вказаного Закону.

Згідно з абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону № 1166-VІІ зміни, передбачені розділами II і III, набирають чинності з 01.04.2014, крім, зокрема, абз.2 пп.3 п.3 розділу ІІ вказаного Закону, який набирає чинності з 01.05.2014 року.

Матеріалами справи встановлено, що наказом прокуратури Черкаської області від 22.04.2014 № 293к позивача звільнено з посади слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу слідчого управління прокуратури Черкаської області з 22.04.2014 за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала виплату грошової допомоги при виході на пенсію.

Тобто, на момент свого звільнення - 22.04.2014 позивач мав право отримати єдиноразову виплату встановлену ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру», яка на той час була діючою.

Посилання представника відповідачів на те, що Законом України від 27.03.2014 №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в частині виключення ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру», яка набрала чинності з 01.04.2014 є помилковим та не ґрунтується на законі, оскільки, зміни, якими, зокрема, було виключено зазначену частину ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII, набрали чинності з 01.05.2014.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 17.05.2016 року по справі №21-569а16 (номер судового рішення у ЄДРСР - 58106407). При розгляді аналогічної справи суд встановив, що положеннями Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в частині виключеня ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» та, який набрав чинності з 01.05.2014.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з цих норм права, суд приходить до висновку, що позивачу було протиправно не нараховане та не виплачено разову виплату, визначену ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» станом на час його звільнення - 22.04.2014.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, визначено, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 2 вказаного Закону, зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 7 вказаного Закону, визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі не довели, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії прокуратури Черкаської області та Генеральної прокуратури України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у звязку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Зобовязати прокуратуру Черкаської області та Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у звязку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя С.М. Гарань

Судді О.А. Рідзель

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлений 28.04.2017