Постанова № 66262076, 21.03.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/162/17

21 березня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді : Шульгача М.П.,

при секретарі: Музиці О. М.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1,

представника третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління державної судової адміністрації в Тернопільській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації в Тернопільській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії.

Позивач в судове засідання не зявилась про те подала заяву про розгляд справи без її участі та просить позов задовольнити.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_3 працювала на посаді судді Підволочиського районного суду, Тернопільської області. 26.07.2016 р. вона подала до Вищої ради юстиції заяву про звільнення у звязку із виходом у відставку. Верховна рада України своєю постановою № 1515 від 08.09.2016 р. звільнила її з посади судді у звязку із виходом у відставку. На час подання заяви про звільнення, стаж її роботи на посаді судді становив 22 роки 6 місяців, проте стаж роботи на посаді судді 20 років виник 18.03.2014 року на час дії ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року. Відповідно до ст. 136 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року станом на 18.03.2014 року коли позивачка здобула стаж роботи 20 років на посаді судді, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Керуючись даною нормою позивачка звернулась до Територіального управління Держаної судової адміністрації у Тернопільській області про виплату її даних коштів. Проте позивачці було надіслано відмову в якій вказано, що на момент виходу позивачки у відставку ОСОБА_3 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачав вихідної допомоги судді у звязку із відставкою.

Вважає, дану відмову протиправною та незаконною поскільки судді які вийшли у відставку в період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року не можуть мати менше прав ніж судді які вийшли у відставку до 01 квітня 2014 року і після 30 вересня 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, та пояснив, що відмова про виплату вихідної допомоги від 03.10.2016 року № 1114/04-10/16 є законною та правомірною поскільки ТУ ДСА у Тернопільській області є органом державної влади та відповідно до ст. 19 Конституції України зобовязаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови ВРУ про звільнення суддів від 08.09.2016 року № 1515 позивачку було звільнено з посади судді Підволочиського районного суду Тернопільської області. 19.09.2016 року був виданий наказ голови Підволочиського районного суду № 28-К про звільнення судді Кузьменко Ірини Олександрівни з роботи з посади судді.

ОСОБА_4 України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» який набув чинності 1 квітня 2014 року, внесено зміни до ОСОБА_4 України № 2453 та виключено ст. 136 якою визначалося право на вихідну допомогу.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції № 1402 та в якому у ст. 143 передбачено виплата вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород.

Проте як вбачається з наказу про звільнення позивачка було звільнена 19.09.2016 року тобто під час її звільнення не діяла ні одна із норм як передбачає виплату вихідної допомоги.

Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні посилався на думку суду при вирішенні даного спору.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти:

ОСОБА_3 з 18.03.1994р. працювала на посаді судді Підволочиського районного суду, Тернопільської області до 19.09.2016 року.

26.07.2016 р. вона подала до Вищої ради юстиції заяву про звільнення у звязку із виходом у відставку.

Верховна рада України своєю постановою № 1515 від 08.09.2016 р. звільнила її з посади судді у звязку із виходом у відставку.

19.09.2016 року був виданий наказ голови Підволочиського районного суду № 28-К про звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади судді.

На час подання заяви про звільнення, стаж роботи ОСОБА_3 на посаді судді становив 22 роки 6 місяців, проте стаж роботи 20 років на посаді судді виник 18.03.2014 року на час дії ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року, а тому позивачка вважає, що мала право на виплату її відповідно до ст. 136 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою станом на 18.03.2014 року коли позивачка здобула стаж роботи 20 років на посаді судді.

На підставі даного ОСОБА_3 звернулася до територіального управління Держаної судової адміністрації у Тернопільській області про виплату її даних коштів.

Проте листом від 03.10.2016 року № 1114/04-10/16 позивачка отримала відмову про виплату вихідної допомоги у звязку із тим, що на момент виходу ОСОБА_3 ОСОБА_4 України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачав вихідної допомоги судді у звязку із її відставкою.

З 15.12.1992 р., діяли норми ОСОБА_4 України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Частиною третьою статті 43 ОСОБА_4 № 2862-ХІІ визначено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (частина третя статті 43 із змінами, внесеними згідно із ОСОБА_4 України від 24.02.94 р. № 4015-XII).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" ОСОБА_4 України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 Закон № 2862-ХІІ визнано таким, що втратив чинність, крім статей 43 та 44, які втратили чинність із 1 січня 2011 року.

Водночас право на отримання вихідної допомоги було передбачено й частиною першою статті 136 ОСОБА_4 № 2453-VІ, згідно з якою судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак вказану норму було виключено на підставі ОСОБА_4 України від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року.

ОСОБА_4 України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» який набув чинності 1 квітня 2014 року, внесено зміни до ОСОБА_4 України № 2453 та виключено ст. 136 якою визначалося право на вихідну допомогу.

ОСОБА_4 України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" було викладено в новій редакції Закон № 2453-VІ, при цьому виплату вихідної допомоги судді при виході у відставку не передбачено.

30.09.2016 року набрав чинності, прийнятий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Даним законом у ст. 143 передбачено виплата вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород.

Отже, виходячи з вище викладеного в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року не діяли жодні норми, які б регламентували виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір.

Таким чином, враховуючи те, що наказ голови Підволочиського районного суду № 28-К про звільнення судді Кузьменко Ірини Олександрівни був прийнятий 19.09.2016 року, тобто в час коли не діяли жодні норми які б регламентували виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір, а поскільки Територіальне управління державної судової адміністрації в Тернопільській області є орган державної влади і відповідно до ст. 19 Конституції України зобовязаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України то відмова у виплаті вихідної допомоги є правомірна та така, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Територіального управління державної судової адміністрації в Тернопільській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Головуючий суддяШульгач М.П.

копія вірна

СуддяШульгач М.П.