Ухвала суду № 66261855, 28.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про стягнення середнього заробітку за час затримки

виконання судового рішення

28 квітня 2017 року Справа № 813/5922/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та за час вимушеного прогулу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Заява мотивована тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 02.09.2015 року № 2432 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ВДАІ з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, .наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16.10.2015 року № 730 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 64 є /за порушення дисципліни/, поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області з 17.10.2015 року, стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 43769 грн. 70 коп. без урахування сум обовязкових до сплати податків та зборів. Постанову суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. В добровільному порядку Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області рішення в частині негайного поновлення позивача на службі не виконало. 01.09.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №51624914 щодо примусового виконання виконавчого листа №813/5922/15 від 21.06.2016 року у звязку із виданням боржником наказу №986 о/с від 22.07.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Однак відповідачем не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який утворився у звязку з невиконанням відповідачем постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15. З урахуванням зазначеного, представник заявника (позивача) просить суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та за час вимушеного прогулу по день встановлення відповідної ухвали.

Представник заявника (позивача) у судове засідання не прибув, просив розгляд заяви здійснювати без його участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлялися про дату, час і місце проведення судового засідання. Жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Суд розглянув заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та за час вимушеного прогулу по день встановлення відповідної ухвали.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 02.09.2015 року № 2432 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ВДАІ з обслуговування Жидачівського району ГУМВС, .наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16.10.2015 року № 730 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 64 є /за порушення дисципліни/, поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області з 17.10.2015 року, стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 43769 грн. 70 коп. без урахування сум обовязкових до сплати податків та зборів, Постанову суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

Судом встановлено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №813/5922/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана відповідачем 22.07.2016 року, а саме наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №986 о/с .

При вирішенні даної заяви, суд керувався наступним.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, або, яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження. Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішень адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ст.236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів відповідно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 23.06.2015 року у справі №2а-3138/10/0370.

Суд встановив, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №986 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Отже, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування м. Самбір і Самбірського району ГУ МВС України у Львівській області виконана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області лише 22.07.2016 року. Крім цього, за період після прийняття постанови суду про поновлення позивача на роботі по день її фактичного виконання, не виплачено заробітну плату за час затримки виконання судового рішення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Також, згідно ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі ОСОБА_3 проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення безневиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 22.07.2016 року в порядку примусового виконання судового рішення шляхом видання про це наказу за № 986 о\с, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку, в даному випадку грошового забезпечення, за час затримки виконання судового рішення.

Спеціальними нормами законодавства не врегульовано порядок обчислення середнього заробітку за час затримки виконання судових рішень, в звязку із чим застосуванню підлягають норми загального законодавства.

Єдиним нормативним документом, який визначає порядок обчислення середнього заробітку, являється Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Згідно п.2 цієї Постанови її чинність поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Згідно підпункту л) частини першої Порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Середня заробітна плата в даному випадку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата (абзац 3 частини 2 Порядку); час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався середній заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац 6 частини 2 Порядку).

Як встановлено з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі № 813/5922/15, середньоденний заробіток позивача становив 167,70 грн., середньомісячний заробіток - 3521,70 грн.

Затримка виконання рішення суду: із 22 червня 2016 року по 22 липня 2016 року - становить 22 робочих днів.

В даному випадку розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду складає 3689,40.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в загальній сумі 3689,40.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-13\2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

В даному випадку Позивачем не оскаржується будь-яка управлінська функція, а звернення спрямоване на захист порушених прав у вигляді належних, але не отриманих в повному розмірі грошових коштів. Звернення за такими вимогами не обмежене будь-яким строком.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі ст.236 КЗпП України, суд, -

у х в а л и в :

1. Заяву представника позивача про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду та за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області (м. Львів, пл. Ген. Григоренка,3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року про поновлення на роботі за період з 22.06.2016 року по 22.07.2016 року в сумі 3689 (дванадцять тисяч девятсот сімнадцять)грн. 40 коп.

3 В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.04.2017 року.