Ухвала суду № 66257529, 26.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/5953/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КОЖУХ О.А.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ «ПриватБанк» на ухвалу Хустського районного суду від 25 липня 2016 року, -

встановила:

У листопаді 2015 року ПАТ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. На підставі кредитного договору від 07.05.2007 № MKG0GA00000018 банк надав відповідачу кредит у розмірі 45000,00 дол. США на строк по 07.05.2017. Банк свої зобовязання виконав, тоді як позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 13.11.2015 складався із простроченої заборгованості: за кредитом у сумі 45062,70 дол. США, за процентами 65158,67 дол. США, за комісією 5580,00 дол. США, а також пені 126228,91 дол. США, всього заборгованість 242030,28 дол. США.

Посилаючись на ці обставини, на умови договору та на положення цивільного законодавства щодо права дострокового стягнення боргу з позичальника, позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 07.05.2007 № MKG0GA00000018 у розмірі 143801,37 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1,00 дол. США/22,91 грн станом на 13.11.2015 є еквівалентом 3294489,39 грн, та покласти на нього судові витрати.

Ухвалою Хустського районного суду від 25.07.2016 провадження в справі закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України.

Позивач ставить в апеляції питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження судового розгляду. На думку сторони, суд не мав підстав для закриття провадження в справі, зокрема, через те, що даний позов не є тотожним позову про стягнення боргу, за результатами розгляду якого було ухвалено рішення Хустського районного суду від 25.02.2009.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1, яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, суд приходить до такого.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з наявності чинного рішення суду, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Утім, погодитись із таким вирішенням процесуального питання не можна.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове повне стягнення боргу за кредитним договором від 07.05.2007, номер якого у заяві зазначило як «MKG0GA00000018» (шість цифр «0» перед цифрою «18») (а.с. 5-6). В той же час, до заяви додано кредитний договір від 07.05.2007, з якого виник спір, що має номер «MKG0GA000018» (чотири цифри «0» перед цифрою «18») (а.с. 12-14), а також ордер-розпорядження від 07.05.2007 про видачу кредиту ОСОБА_3 в розмірі 45000,00 дол. США, який має номер «MKG0GA00000017» (шість цифр «0» перед цифрою «17») і в якому одночасно із цим зазначено, що кошти перераховуються згідно кредитного договору від «04.06.2007» № MKG0GA00000027 (шість цифр «0» перед цифрою «27») (а.с. 15).

Далі. Кредитор визначив борг станом на 13.11.2015 у сумі 242030,28 дол. США, що складався із простроченої заборгованості: за кредитом у сумі 45062,70 дол. США, за процентами 65158,67 дол. США, за комісією 5580,00 дол. США, а також пені 126228,91 дол. США, тоді як до стягнення предявив борг у сумі 143801,37 дол. США без наведення в заяві жодної мотивації щодо цієї суми, елементів відповідного боргу тощо. За відсутності такої мотивації та обґрунтування, які мають значення в справі в контексті предмету доказування (відповідні обставини щодо періоду нарахування боргу, його елементів тощо), саме по собі зазначення боргу в сумі 143801,37 дол. США у розрахунку (а.с. 7-10) не є достатнім для належного зясування підстав, предмету позову та правової позиції сторін у справі.

Зі змісту ксерокопії заочного рішення Хустського районного суду від 25.02.2009 з відміткою суду про набрання ним законної сили 10.03.2009 (а.с. 28), яким було відмовлено в позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором, убачається, що підставою для відмови слугувало те, що в заяві банк посилався на кредитний договір від 07.05.2007 № MKG0GA00000018 (шість цифр «0» перед цифрою «18»), а в справі був наявний договір від 07.05.2007 № MKG0GA000018 (чотири цифри «0» перед цифрою «18»), у якому, окрім цього, відсутній підпис позичальника. Суд констатував, що є незрозумілим, який саме кредитний договір існує між сторонами. Даних про оскарження цього заочного рішення суду в справі немає. З тексту судового рішення не можна із певністю зробити висновку про те, чи реалізував кредитор відповідним позовом право (ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 та інші норми ЦК України, п. 2.3.3. та інші положення договору), за змістом якого може вимагати дострокового повернення всього заборгованого, тобто, дострокового повного виконання зобовязання боржниками (чи визнав строк повного виконання зобовязання таким, що настав, змінив строк виконання зобовязання), тоді як ця обставина має значення при вирішенні спору, провадження за яким суд наразі закрив.

Ухвалою від 25.07.2016 Хустський районний суд закрив провадження в справі на підставі ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України у звязку з тим, що 25.02.2009 по даному спору винесено рішення, яке набрало законної сили 10.03.2009 (а.с. 34). Тобто, суд виходив із тотожності заочного рішення Хустського районного суду від 25.02.2009 до позову, що розглядається, при цьому зазначив в ухвалі номер договору як «MKG0GA0000000018 (вісім цифр «0» перед цифрою «18»), на який позивач взагалі не посилався.

Суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 10 ч. 4, ст. 11 ч. 1, ст. 160 ч. 2 ЦПК України фактично не зясував питання про підстави та предмет позову, що розглядався, про межі позовних вимог, елементи боргу, предявленого до стягнення, а також інші істотні обставини, що повязуються із оформленням правовідносин між сторонами, з яких виник спір, із рухом коштів за кредитним договором, реквізитами відповідних документів тощо. Заходів до усунення стороною наявних у справі суперечностей і прогалин, в т.ч., виходячи з положень ст. 31 ч. 2, ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України, суд не вживав, своє процесуальне рішення на порушення вимог ст. 208 ч. 2, ст. 210 ЦПК України належно не обґрунтував.

Без встановлення всіх повязаних зі спірними правовідносинами обставин щодо руху коштів за відповідним кредитним договором, щодо реалізації прав сторонами, а відтак, зясування та належного визначення підстав, предмета позову та меж судового розгляду, закриття провадження в справі є необґрунтованим, передчасним і таким, що здійснене з порушенням порядку, встановленого для його вирішення. Відмінності хоча б в одному елементі, про які йдеться, виключають тотожність позовів, а відтак і можливість закриття провадження в справі за відповідними вимогами, тому про тотожність заочного рішення Хустського районного суду від 25.02.2009 до позову, що розглядається за таких умов теж ітися не може. Вирішення процесуального питання судом у наведений спосіб порушує права сторін спору, оскільки не ґрунтується на законі та на дійсних обставинах, встановлених у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом.

Виходячи з наведеного, для закриття провадження в справі з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України, що може мати місце, якщо розглядається позов, тотожний тому, за результатами розгляду якого було ухвалено рішення раніше, умов немає, тому на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, питання щодо вирішення клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження в справі (а.с. 31) передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду належить забезпечити сторонам можливість реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків, вжити заходів до зясування дійсних обставин справи, перевірити доводи сторін щодо обставин, які мають значення в справі, та з урахуванням дій сторін у процесі, встановленого при новому судовому розгляді, суду в контексті наявності або відсутності обставин, що підлягають доказуванню, слід відповідно до закону вирішити по суті клопотання про закриття провадження в справі щодо відповідних вимог у цілому чи у певній частині у разі підтримання такого або заявлення нового.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково, ухвалу Хустського районного суду від 25 липня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді