Рішення № 66257476, 27.04.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/624/16-ц

2/125/268/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2017 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Гоменюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» вказав, що відповідно до укладеного договору № 06-2.1/745 від 15.09.2005 року ОСОБА_1 отримала в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку кредит у сумі 35550,00 дол. США. 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №06-2.1/745 від 15.09.2005року. Відповідно зазначеного договору, сторони свої зобовязання повністю виконали. ТОВ «Кредитні ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк» відступило свої грошової вимоги до боржника за Кредитним Договорам. Відповідач ОСОБА_1 станом на 01.03.2016 року свої зобовязання не виконує та допустила заборгованість 488456,15 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача по справі ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала частково. Суду пояснила, що відповідно до умов договору кінцевий термін погашення кредиту настає не пізніше 14.09.2025року. Позивачем не було повідомлено відповідача про необхідність дострокової сплати суми заборгованості за кредитним договором. Відповідачем на даний час повністю сплачено заборгованість за кредитом, вона продовжує вчасно сплачувати визначені графіком платежі. Крім того, пеня може обчислюватися та стягуватися лише в національній валюті України гривні. Позивачем пеня обрахована у доларах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.

15.09.2005 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та

фізична особа ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №06-2.1/745. Відповідно до умов Кредитного договору кредитор зобовязується надати відповідачеві кредит у сумі 35550,00 дол. США. Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобовязалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (виступає правонаступником Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи зобовязувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №06-2.1/745 від 15.09.2005року Товариству з Обмеженою Відповідальністю «Кредитні ініціативи». Відповідно зазначеного договору, сторони свої зобовязання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк» відступило свої грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 Цивільного Кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного Кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.1080 Цивільного Кодексу України, договір факторингу є дій незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 1084 Цивільного Кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст.514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного Кодексу України, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором законом.

Первинний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав надавши відповідачеві кредит у сумі 35550,00 з дол. США.

В свою чергу боржник неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 01.03.2016 має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 17584,35 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 476 444,48 грн.,

- по відсотках - 373,00 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 10 106,36 грн.,

- по комісії - 70,32 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1905,31 три.,

- пеня - 139,14 дол. США., що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 3769,97 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких зобовязань, прийнятих на себе згідно умов Кредитного договору, в тому числі щодо сплати щомісячних платежів згідно умов Кредитного договору незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту, Позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобовязань за Кредитним договором.

Однак, факт направлення Відповідачу та отримання ним письмової вимоги про дострокове повернення кредиту позивачем не доведений.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних драв та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобовязання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобовязання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто вимога банку про стягнення з відповідача пені та штрафів є взагалі неправомірною, оскільки стягуючи пеню висувати вимогу про стягнення штрафів банк не має права.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі №6-2003цс15 згідно зі ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до п. 3.6 Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі за № 6-1286цс16: Відповідно до положень частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200, Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року № 520, та іншими документами.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобовязання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).

При цьому стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобовязання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні гривні.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 70,32 доларів США та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 139,14 доларів США задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3.8 Договору за наявності заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, Сторонами встановлено наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: нараховані та не сплачені в строк проценти, прострочена заборгованість за кредитом.

Відповідачем повністю сплачено 373,00 дол. США. заборгованості по відсотках, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 10 106,36 грн., тому вказана вимога позивача задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача понесені позивачем витрати під час сплати судового збору в сумі 7326,84 грн., оскільки вони підтвердженні платіжним дорученням, долученим до матеріалів справи.

За таких обставин суд, керуючись ст. ст. 509, 549, 610, 611, 615, 625, 651, 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 54 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 88, 118, 119, 157 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 476444,48 грн. заборгованості за кредитним договором № 06-2.1/745 від 15.09.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 7326,84 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: