Рішення № 66255053, 25.04.2017, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/195/17

Провадження № 2/459/345/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Рудакова Д.І.,

при секретарі Головко А.М.,

з участю: представника позивача за первісним позовом

(представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2,

представника відповідачів на первісним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнe справe за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», з участю третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11383975000 від 15.08.2008 року в розмірі 24938, 48 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 7367, 57 грн. Також просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати у рівних частках з кожного. В обґрунтування вимог послався на те, що 15.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (зміна назви на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11383975000. Відповідно до умов цього кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 34000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 15 серпня 2023 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту проценти за користування кредитом у розмірі 13, 5 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці. Також сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбаченої цим договором. Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 445,00 доларів США 15 числа кожного місяця. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 223716 від 15 серпня 2008 року. 29.11.2016 року відповідачам направлено вимогу про погашення заборгованості, однак станом на 17.01.2017 року, вимоги банку залишені без задоволення. Оскільки позичальник свої зобов'язання по договору не виконав, станом на 17.01.2017 року у нього утворилась заборгованість, яку просить стягнути позивач.

ОСОБА_2 у березні 2017 року звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати порушеним право ОСОБА_2 споживача фінансових послуг банку та визнати недійсним кредитний договір №1138975000 від 15 серпня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та АКБ «УкрСиббанк». Вимоги обґрунтовані тим, що невиконання Відповідачем переддоговірної роботи з позичальником, суперечить ЗУ "Про захист прав споживачів" та Постанови НБУ "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" від 10.05.2007 року № 168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року. Перед укладенням спірного кредитного договору позивачу не було надано повної та достовірної інформації про усі істотні умови кредитного договору, про переваги та недоліки даного виду кредитування (наявності інших кредитних пропозицій), які передбачені п.2 ст.11 ЗУ ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.1.2. , 2.2, та 2.4 Постанови НБУ № 168. Відповідачем такої інформації у належному виді надано не було, що призвело фактично до введення позивача в оману, щодо істотних умов договору, які б вплинули на рішення позивача щодо необхідності отримання послуги з надання даного кредиту. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України. Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків. Також, відповідно до п.9.2 договору, передбачено право банку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання таких обставин: порушення позичальником кредитної дисципліни; погіршення фінансового стану позичальника; зміна у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більш ніж на 5 відсотків у порівнянні з курсом, який діяв на час укладення договору) тощо. Отже, у разі дефляційних процесів Банк має право на збільшення процентної ставки. Натомість договір не містить жодних положень щодо зменшення процентної ставки у разі інфляційних процесів. Хоча на момент укладення спірного кредитного договору курс гривні до долара США становив 4,84 грн., а на даний час становить 27,00 грн. за 1 долар США. Ненадання позичальнику передбаченого законом обсягу інформації про споживче кредитування прямо вказує на нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб подачі інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору споживачем. Позичальник не знав і зараз не знає інформацію про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Позивач, як споживач кредитних послуг не є спеціалістом у економічній чи банківських сферах, на момент укладення кредитного договору так і на цей час у нього відстуні необхідні знання та досвід для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений Відповідачем в оману при отриманні кредитних послуг, а Банк, в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні при виборі послуг з отримання кредиту так і при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Вважає, що Кредитний договір був укладений з прямим порушенням законодавства, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 11, ст. 18, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

10.04.2017 року представник банку подав заяву про застосування правових наслідків недійсності кредитного договору у відповідності до ст.1057-1 ЦК України та заяву про застосування строків позовної давності.

У письмовому запереченні на зустрічну позовну заяву від 25.04.2017 року представник банку просить відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Зазначив, що відповідно до п. 9.2 спірного договору, підписання даного договору позичальником свідчить про те, що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для оформлення даного договору; відсутні будь-які перешкоди для виконання договору на день його підписання; позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними. Згідно п.10.13 вищенаведеного договору, встановлено що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Що до сукупної вартості, то у відповідності до п.1.2.2. спірного договору сукупну вартість кредиту визначено у Додатку № 1 кредитного договору «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту». Реальна відсоткова ставка вказана у п. 1.3.1 Договору і становить 13,50 річних. Абсолютне значення подорожчання кредиту визначається додатком №1 спірного договору. У спірному договорі вказано усі законодавчо визначені істотні умови договору, які передбачалися Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент укладення договору та позичальником отримано інформаційний лист про умови передбачені ч. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». З приводу посилання на те, що ризики знецінення національної валюти покладені на позичальника вказує, що передоговірну роботу АТ «УкрСиббанком» було виконано. Ціна договору чітко визначена в умовах договору, а саме, порядок сплати та розмір платежу визначений умовами договору, а саме п. 1.2.2. Договору, у якому зазначено здійснення ануїтетних платежів у розмірі 445,00 дол. США, що свідчить про безпідставність посилання позивача на введення його в оману щодо суттєвої умови договору - ціни. Порушення принципу справедливості згідно позовних вимог полягає у невідповідності умов кредитного договору вимогам законодавства. Проте позивачем не зазначено, які конкретні умови кредитного договору не відповідають закону. А щодо зазначення з приводу розподілу валютних ризиків, то позичальник Інформаційним листом був поінформований про те, що валютні ризики згідно договору покладені на нього. Щодо зміни процентної ставки при визначених випадках у договорі в односторонньому порядку, слід зазначити, що дане було зафіксовано в договорі при його укладенні 15.08.2008р. З прийняттям Закону від 12 грудня 2008 р. № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Беручи до уваги закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), фіксація в кредитних договорах умов щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку до 10 січня 2009 р. є правомірною. Умовами Кредитного договору сторони погодили, що підписанням Договору Позичальник свідчить про те, що повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними. Наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір, його укладення відповідало внутрішній волі сторін, при укладенні договору ОСОБА_2 були відомі всі умови договору та не існувало жодних обставин, які б примусили її до укладення договору на вкрай невигідних умовах, а отже волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх волі.

У судовому засіданні представник позивача позов ПАТ «УкрСиббанк» підтримав, зустрічний позов заперечив пославшись на обставини викладені у запереченні. Тому просить вимоги банку задовольнити, у зустрічному позові відмовити.

Відповідачі за первісним позовом та їх представник у судовому засіданні вимоги за зустрічним позовом підтримали, у задоволенні первісного позову просили відмовити, пославшись на обставини викладенні у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на таке.

Судом установлено, що 15 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (зміна назви на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11383975000.

Відповідно до п.п. 1.1 цього договору Банк зобов'язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті 34000,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквівалента 164696, 00 грн. за курсом Національного Банку України на день укладення цього договору.

Положенням п.п. 1.2.2 цього договору визначено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 15.08.2023 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 договору. Сукупна вартість кредиту визначається «графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (Додаток №1).

У додатку № 1 до зазначеного договору установлено графік платежів, починаючи з серпня 2008 року по серпень 2023 року.

Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 445,00 доларів США 15 числа кожного місяця.

Згідно з п. 1.3. договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 13,50 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню (п. 8.1. договору).

Згідно п.10.13 вищенаведеного договору, підписання договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

У додатку №2 до спірного договору викладено «Тарифи банку».

Вирішуючи спір за первісним позовом, суд прийшов до наступного.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором.

Виходячи з вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

29.11.2016 року банком ОСОБА_2, ОСОБА_4 направлено вимогу про погашення заборгованості, однак станом на 17.01.2017 року вимоги банку залишені без задоволення.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Внаслідок чого станом на 17.01.2017 року утворилась наступна заборгованість: по поверненню кредитних коштів - 23754, 02 доларів США; по процентах - 1184, 46 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 5559, 58 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 1807, 99 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 15.08.2008 року було укладено договір поруки №223716.

Пунктом 1.3 цього договору сторони передбачили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.4 договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

За таких обставин, керуючись п. 4. ст. 611 (у частині обов'язку щодо відшкодування збитків), ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом солідарного стягнення з відповідачів спірної суми коштів, а отже, про задоволення первісного позову.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом, судом ураховано наступне.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1). Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення мають природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману повинні довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте стороною позивача за зустрічним позовом не подано суду жодного доказу на підтвердження введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які впливали на вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакцій, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1023-ХІІ) передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови, а саме мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору тощо.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Як видно з матеріалів справи, перед укладенням спірного договору позивач за зустрічним позовом був письмово поінформований про умови кредитування, а саме: наявні форми кредитування (згідно п. 1.1 договору); тип відсоткової ставки (згідно п.п 1.3.1 договору); орієнтовну сукупну вартість кредиту (яку можна обчислити математичним методом, використовуючи дані додатку № 1 до договору). Крім того, як зазначено у п.10.13 спірного договору, підписання договору позичальником свідчить про те, що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивач отримав перед укладанням договору від банку інформацію згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону № 1023-ХІІ, тобто сторони погодили усі його істотні умови, форма та зміст договорів відповідають положенням ст. 203 ЦК України.

Тому посилання позивача на ненадання позивачеві інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Вимогу позивача про визнання договору недійсним з підстав введення позивача в оману, оскільки відповідач не надав окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту та не надав інформації про можливість значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - постанова ПВССУ № 5 від 30.03.2012 року), відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним.

Однак договір про надання споживчого кредиту № 11383975000 був укладений між сторонами 15.08.2008 року, тобто до набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", а тому зазначена у цьому Законі заборона на спірні відносини не поширюється.

Також необхідно зазначити, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредитку в національній валюти (положення абз. 1 п. 16 постанови ПВССУ № 5 від 30.03.2012 року). Тому доводи ОСОБА_2 у цій частині не заслуговують на увагу.

Відсутність у договорі про надання споживчого кредиту положень про умови та порядок його припинення, передбачення у договорі права банку переглядати процентну ставку не свідчать про порушення відповідачем прав позивача, передбачених Законом № 1023-ХІІ, чи його свободи на укладення договору та не пов'язані з обманом позивача з боку відповідача, а тому ці посилання позивача на увагу не заслуговують.

Наведене виключає наявність підстав як для задоволення зустрічного позову, так і заяви представника ПАТ «УкрСиббанк» про застосування наслідків його недійсності кредитного договору, як похідної.

Відмова у задоволенні зустрічного позову по суті виключає можливість відмови у його задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності, тому заява представника ПАТ «УкрСиббанк» про застосування строку позовної давності на увагу не заслуговує.

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 24 938,48 доларів США боргу та процентів, 7 367,57 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за кредитним договором № 11383975000 від 15.08.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 5 240,26 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. І. Рудаков