Рішення № 66254775, 27.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1797/17 Головуючий у 1-й інстанції: Сидоренко Ю.В.

Є.У.№ 311/3620/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Заводський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя про зменшення розміру аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22 липня 2016 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку на її утримання до 29 листопада 2018 року і у розмірі ? частки всіх видів заробітку щомісячно на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною повноліття.

Пізніше, 15 вересня 2016 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя визнано його батьківство щодо дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 і з нього на користь ОСОБА_8 стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку до досягнення сином повноліття.

Посилаючись на те, що після липня 2016 року його матеріальне становище значно погіршилося, загальний розмір відрахувань за судовими рішеннями перевищує 50% його щомісячних доходів, просив суд на підставі ст.192 СК України зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 з ? частки до 1/6 частки його заробітку щомісячно.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 липня 2016 року з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача до 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Після набрання даним рішенням законної сили, відізвано виконавчий лист № 311/1998/16-ц, виданий 02.08.2016 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлена завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй судової повістки 01.04.2017 року, причини неявки суду не повідомила, направила письмові заперечення проти апеляційної скарги. Колегія суддів визнала причини неявки відповідача неповажними і у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи позивача і його адвоката ОСОБА_9, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальне становище платника аліментів фактично не змінилося, він визнавав обидва позови і не заперечував проти стягнення з нього коштів на утримання обох малолітніх дітей у визначеному судом розмірі. Разом з тим, оскільки відповідач не заперечувала проти зменшення аліментів на утримання доньки з ? до 1/5 частки, саме в такому розмірі і має бути визначений розмір подальшого утримання малолітньої дитини сторін.

Проте в повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Встановлено, що сторони з 11 вересня 2015 року перебувають у шлюбі, в якому народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,8).

Рішенням суду від 22 липня 2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4А стягнуті аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 14 липня 2016 року та до досягнення неповнолітньою донькою ОСОБА_6 трьох років, тобто до 29 листопада 2018 року, а також на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-10).

Судовим рішенням від 15 вересня 2016 року визнано батьківство ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-12).

ОСОБА_3 працює у ПАТ «Запоріжсталь» машиністом шихтоподачі в агломераційному цеху, має постійне джерело прибутку та стабільний дохід, з якого щомісячно відраховуються аліменти.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що з липня 2016 року змінилося і матеріальне, і сімейне становище позивача, оскільки судовим рішенням у вересні 2016 року встановлено його батьківство щодо сина ОСОБА_10, на утримання якого з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку.

Зменшивши розмір аліментів, що стягуються на утримання доньки ОСОБА_6, до 1/5 частки всіх видів заробітку позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що загальний розмір відрахувань із заробітку позивача перевищує 50% його заробітної плати.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

У відповідності до п. 17 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК (2947-14). При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Між тим, районний суд, зменшуючи розмір аліментів на утримання доньки сторін до 1/5 частки, не врахував наявність судового рішення про стягнення з боржника аліментів на утримання відповідачки у розмірі 1/6 частки і старшого сина ОСОБА_10 в розмірі 1/6 частки, що разом становить 16/30 його заробітної плати та суперечить ч. 3 ст. 70 Закону й п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про те, що матеріальне становище позивача не змінилося, не відповідають фактичним обставинам справи.

Визнання позивачем у вересні 2016 року позову ОСОБА_5 про встановлення батьківства і стягнення аліментів не є підставою для відмови йому у задоволенні позову в цій справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій в оскаржуваній частині на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову і зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 до 1/6 частки всіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Керуючись ст. ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частки до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: