Ухвала суду № 66247955, 25.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/797/16-к Провадження №11-кп/773/83/17 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Категорія:ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.305 ККУкраїни Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.305 КК України на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 30 березня 2016 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працює, несудимий

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.305 КК України, та йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вироком вирішено питання про судові витрати, речові докази та арешт майна.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 21 вересня 2015 року о 05 год. 30 хв., слідуючи з України в ОСОБА_3 через державний кордон України, міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» (на даний час «Волинь-центральний») Волинської митниці ДФС, що знаходиться на території села Старовойтове Любомльського району Волинської області, в якості пасажира автомобіля «Фольксваген Пассат», р.н.з. LZА40558, намагався незаконно перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює виявлення, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою 1,73г., розфасований у два паперових згортки, з яких: один паперовий згорток з даним наркотичним засобом масою 1,32г. приховав у чоловічі шкарпетки, помістивши їх у власний рюкзак, що знаходився на задньому пасажирському сидінні автомобіля, а інший - з вмістом канабісу масою 0,41г. на дні сумки із особистими речами на задньому пасажирському сидінні автомобіля, а також наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін масою 0,0018г., який приховав у відділенні гаманця, поміщеного до вказаної сумки з особистими речами, та психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,1226г., поміщену у паперовий згорток та обгортку з-під цукерки з надписом «Шипучка», приховавши його у кишені власної куртки, що знаходилась на задньому пасажирському сидінні, про які не вказав у митній декларації та не заявив про їх наявність під час усного опитування, однак свій злочинний намір до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки зазначені наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені під час проходження прикордонно-митного контролю.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у звязку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального законів, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання та застосування до обвинуваченого вимог ст.ст. 69, 75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, з урахуванням ст. 439 КПК України, думки захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу прокурора заперечили та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.305 КК України є правильною і також не оскаржується.

Апеляційний суд розглядає справу в межах ст. 439 КПК України, тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставного та невмотивованого призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України не заслуговують на увагу.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий соціально-небезпечний злочин у сфері контрабанди психотропних речовин та наркотичних засобів, однак раніше несудимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, у вчиненому щиро розкаявся, усвідомив незаконність вчинених ним дій, а тому активно сприяв розкриттю злочинів, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, є особою молодого віку, виховувався без батьківського піклування, хворіє.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, і це не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Статтею 75 КК України встановлено, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбуття покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працює, виключно позитивно характеризується та бере участь в благодійній діяльності, за таких обставин, суд зробив правильний висновок про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На думку суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляції, суд не вбачає.

Доводи прокурора, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 30 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді