Ухвала суду № 66247939, 27.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4210/16-к Провадження № 11-кп/773/134/17 Головуючий у 1 інстанції: Ющук О. С. Категорія: ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року м. Луцьк

Апеляційний судВолинської області у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Клока О.М., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Павловій Н.А.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурора Луцької місцевої прокуратури на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка м. Луцька, вул. Федорова, 4/75, Волинської області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, раніше судима:

- 21.03.2016 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

засуджено:

за ч. 1ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 180 (сто вісімдесят) годин;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2016 року і остаточно визначено обвинуваченій до відбуття покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з моменту приведення до виконання вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2016 року, а саме з 06 год 30 хв 15.05.2016 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченій зараховано у строк покарання строк попереднього увязнення з 06 год 30 хв 15.05.2016 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 491 (чотириста девяносто одна) гривні 04 коп.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що 29.01.2016 року близько 21 години 25 хвилин, перебуваючи біля підїзду № 3, будинку № 16, що на вул. Кравчука в місті Луцьку, в ході словесного конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, умисно нанесла два удари кулаком правої руки в голову раніше не знайомій ОСОБА_3, чим спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівої вушної раковини, навколо лівого ока, на нижній повіці правого ока, субконюнктивального крововиливу на лівому очному яблуку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 129 від 05.02.2016 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, вона ж 29.01.2016 року близько 21 години 30 хвилин, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи біля підїзду № 1, будинку № 16, що на вул. Кравчука в місті Луцьку, після раптово виниклого конфлікту між нею та потерпілою ОСОБА_3, наздогнала останню та, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілої ОСОБА_3, що виразилося у нанесенні удару правою ногою в спину, від якого остання відчула фізичний біль та впала на асфальт, та нанесенні удару правою ногою в тулуб ОСОБА_3, повторно відкрито викрала речі потерпілої, а саме: з правої кишені куртки мобільний телефон марки «Нокіа 105» імей: 357900052572146, вартістю 690 гривень, в якому перебувала сім-картка мобільного оператора «МТС» № НОМЕР_1, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить, на рахунку якої грошей не було; з лівої кишені куртки гроші у сумі 200 гривень, пачку цигарок «Прилуки червоні особливі», вартістю 10 гривень, а також жіночу сумку марки «YADANNU», в якій знаходились наступні речі: твердий дезодорант «CIEN», гребінець, 3 пінцети, пилочка манікюрна, помада марки «FLOR MAR», туш для вій, невідомої марки, помада марки «MARY KAY», тональний крем марки «MATT MAKE-UP», помада марки «AVON COSMETICS», тіні марки «AVON COSMETICS», ножиці, крем для повік марки «OPTIMALS», вартість яких відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 51 від 29.02.2016 становить 35,00 грн., 22,75 грн., 8,00 грн., 51,00 грн., 8,50 грн., 14,00 грн., 37,50 грн., 20,00 грн., 44,00 грн., 14,00 грн., 40,00 грн., 18,00 грн., 30 грн. відповідно та три сім-картки мобільних операторів «МТС», «Київстар» та «Лайф», які для потерпілої матеріальної цінності не становлять, на рахунку яких грошей не було, чим спричинила ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 1242, 75 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подала апеляційну скаргу, у якій оскаржує судове рішення з мотивів невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 вже вчетверте притягається до кримінальної відповідальності, а збитки, завдані потерпілій, в повній мірі не відшкодовано. З огляду на вищенаведене просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді 200 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 186 у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. В силу ч. 4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачена вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та її особі. Стверджує, що повністю визнала вину, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні двох малолітніх дітей. Тому просить вирок суду змінити, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляцію обвинуваченої в повному обсязі та заперечили апеляційну скаргу прокурора, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у повному обсязі та заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисних легких тілесних ушкодженнях та відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчиненому повторно, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

В силу вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційних скаргах про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинила злочини, які за ступенем тяжкості належать до категорії невеликої та тяжких злочинів.

Обставин, які помякшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

З достатньою повнотою судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 раніше судима, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову вчинила кримінальні правопорушення, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, завдані збитки повністю не відшкодовано, за місцем проживання характеризується негативно.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що призначене обвинуваченій покарання у виді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення першої та попередження вчинення нею нових злочинів і таким, що не можна визнати надмірно мяким чи суворим, як про це зазначено в апеляційних скаргах.

Наведені в апеляції обвинуваченої твердження про наявність у неї має на утриманні двох малолітніх дітей хоч і мають місце, однак, на думку апеляційного суду, не є підставою для помякшення призначеної їй міри покарання та застосування ст. 69 КК України.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурора Луцької місцевої прокуратури залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді