Ухвала суду № 66240848, 26.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/900/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

26.04.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову Банк зазначав, що 02 вересня 2013 року між Банком та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У звязку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобовязань за договором, станом на 04 липня 2016 року виникла заборгованість в сумі 22784,45 грн., з яких 2356,45 грн.заборгованість за кредитом; 16066,84 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800 грн. заборгованість по пені; штрафи 500 грн. (фіксована частина) і 1061,16 грн. процентна складова. Тому Банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 22784,45 грн. та судові витрати в сумі 1378 грн.(а.с.2).

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2013 року в сумі 21223,29 грн. та 1378 грн. судових витрат (а.с.152-155).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник Банку заперечив проти них і просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 02 вересня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_2) був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з памяткою клієнта, Умовами та ОСОБА_4 надання банківських послуг (далі ОСОБА_5), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Вона ознайомилась та згодна з Умовами та ОСОБА_4 надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані у письмовому вигляді, з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій викладені умови отримання коштів на картку, встановлені тарифи, строки повернення та відповідальність за невиконання зобовязань (а.с.5, 6-7).

Також у анкеті-заяві зазначено, щоОСОБА_5 та ОСОБА_4 надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті Приватбанку, а вона зобов язалась виконувати вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

Відповідач отримала платіжну картку кредитка ««Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача.

Строк дії картки закінчується у серпні 2017 року.

На підставі вказаного договору відповідач

ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Належних та допустимих доказів того, що анкета-заява про приєднання до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надання банківських послуг підписана не відповідачем, не надано.

Тому за таких обставин суд прийшов до правильного висновку про доведеність Банком факту укладення з відповідачем кредитного договору від 02 вересня 2013 року.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконувала, у зв'язку з чим станом на 04 липня 2016 року виникла заборгованість в сумі 22784,45 грн., з яких:

- 2356,45 грн. заборгованість за кредитом;

-16066,84 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2800 грн. заборгованість по пені;

- штрафи 500 грн. (фіксована частина) і 1061,16 грн. процентна складова), що підтверджується розрахунком банку 3-4(а.с.4-6) та випискою з особового рахунку (а.с.81-83).

Згідно зі ст.ст.526,530,610, ч. 1 ст.612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч.2ст.1050 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, погашення процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується розрахунком, випискою з особового рахунку, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимогст.212 ЦПК України, та обґрунтовано стягнув її.

При вирішенні питання про стягнення пені та штрафу, суд правильно застосував положеннястатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 21жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

З урахуванням того, що відповідач не подавала заяву про застосування строку позовної давності, суд правомірно стягнув пеню за порушення строку виконання зобовязань за договором в сумі 2800 грн..

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду та наданого банком розрахунку заборгованості не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року, надані позивачем, не містять підпису ОСОБА_2, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного договору, є безпідставними та такими, що не грунтуються на положеннях частини першої статті 634 ЦК України, спростовуються змістом анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надання банківських послуг у ПриватБанку, а також про ознайомлення відповідача з тарифами, умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду».

Крім того, надані позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідають розміщеним на сайті Банку.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не зобовязана повертати кошти Банку, оскільки особисто їх з картки не знімала, а кошти були зняті невідомою особою і за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Матеріалами справи підтверджується, що за фактом таємного викрадення майна у відповідача за її заявою проводиться досудове розслідування Автозаводським РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_2 повідомила і вказані обставини підтверджені її представником в судовому засіданні апеляційної інстанції, що 08 листопада 2013 року вона передала особі, яка запропонувала їй роботу, свою соціальну картку та свої персональні дані, начебто для відділу кадрів. Саме на цю картку були спочатку перераховані з її кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» кредитні кошти, а потім зняті з соціальної картки (а.с.101,103,110-111).

У постанові прокурора від 16 січня 2017 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що відповідач передала одну з отриманих у ПриватБанку карток гр. ОСОБА_6, а ввечері цього ж дня 08 листопада 2013 року отримала СМС повідомлення про те, що з її кредитки зняті кошти, шляхом переведення за допомогою іншої її картки (а.с.173-175).

Оскільки передачею картки відповідач порушила вимоги п.п.1.1.2.1 ОСОБА_5 і ОСОБА_4 надання банківських послуг, не виконала обовязки щодо недопущення незаконного використання кредитки сторонніми особами, відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Посилання відповідача та представника відповідача на те, що суд не застосував до правовідносин сторін правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-16 цс15 від 11 березня 2015 року, 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах висловлені правові позиції щодо правовідносин, які є відмінними від тих, які встановлені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Банку.

Оскільки рішення ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді С.А.Кіселик

ОСОБА_7