Вирок № 66237964, 26.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2192/15-к

Провадження № 11-кп/779/137/2017

Категорія ст. 122 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.

Суддя-доповідач Гриновецький

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Гриновецького Б.М.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю секретаря Василаш Х.М.,

прокурора Шутки І.І.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

його представника ОСОБА_5,

розглянувши у кримінальному провадженні №12015090160000451 апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Долинського районного суду від 21.12.2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого

засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік з покладенням обовязків за ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь обласного Департаменту охорони здоровя 918 грн. за лікування потерпілого ОСОБА_6

Цивільний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду за його заявою.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді особистого зобовязання залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_4 5 липня 2015 року близько 20 год. в селі Лолин Долинського району в ході суперечки із потерпілим ОСОБА_6 з приводу керування автомобілем наніс йому удар рукою в ділянку обличчя, чим спричинив перелом нижньої щелепи, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 вважає вирок необгрунтованим. Покликається на мякість покарання обвинуваченого. Вказує, що обвинувачений та свідок ОСОБА_7 давали неправдиві показання щодо обставин виникнення конфлікту і ці показання суд безпідставно відобразив у вироку. Збитки не відшкодовано. Пробачення обвинувачений не просив. Дружина обвинуваченого його оговорювала. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

Ухвалою ВССУ від 7.02.2017 року касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задоволено, ухвалу апеляційного суду від 3 березня 2016 року щодо ОСОБА_4 скасовано з процесуальних підстав та призначено новий апеляційний розгляд.

В апеляційній інстанції:

- потерпілий ОСОБА_6 та його представник підтримали апеляційну скаргу, просять постановити новий вирок і призначити обвинуваченому суворіше реальне покарання;

- прокурор вважає вирок законним і обгрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам закону;

- обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник вважають призначене покарання справедливим, а апеляційну скаргу потерпілого необґрунтованою.

Зясувавши обставини даного провадження, заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження в частині даних про особу винного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 не оспорюється, тому вирок в цій частині не перевіряється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України покарання, яка має на меті не лише кару засудженого, але й його виправлення і запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів.

При цьому суд зобовязаний врахувати тяжкість вчиненого, його наслідки, дані про особу винного, обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржений вирок в частині покарання цим вимогам закону не відповідає, він підлягає відповідно до ст.. 420 КПК України скасуванню з винесенням нового вироку і призначенням більш суворого реального покарання.

Твердження апелянта про безпідставність звільнення обвинуваченого від відбування покарання, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Звільняючи ОСОБА_4. від покарання, суд в порушення вимог ст.ст. 50, 65 КК України належно не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до середньої тяжкості, його наслідки, відсутність відшкодування збитків потерпілому, дані про особу винного. Беручи до уваги те, злочин належить до середньої тяжкості, потерпілий від отриманих травм тривалий час лікувався в лікарні, на що витрачав свої кошти, обвинуваченим не надано йому жодного добровільного відшкодування матеріальних й моральних збитків, то колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_4 від покарання на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим. Таке звільнення від покарання не забезпечить належним чином перевиховання винного і запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише при призначенні йому реального покарання.

Визначене ОСОБА_4 у вироку покарання у виді обмеження волі на 1 рік на переконання колегії суддів є надто суворим, яке не відповідає вищенаведеним вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема наявним помякшуючим покарання обставинам.

При визначенні ОСОБА_4 покарання колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ним злочину, що він належить до середньої тяжкості, його наслідки, дані про особу винного, помякшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин.

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_4, колегія суддів відносить те, що він розкаявся у наслідках вчиненого, визнав вину, фактично сприяв встановленню обставин події, а також враховує дані про його особу, зокрема те, що він вчинив злочин вперше (а.с.45), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.46), утримує дружину, має незадовільний стан здоровя, внаслідок чого його звільнено від служби в армії.

Обставин, які обтяжують покарання винного, немає.

Зазначені помкшуючі покарання обвинуваченого обставини та позитивні дані про його особу дають підстави вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного ним злочину і до його покарання може бути застосована дія ст. 69 КК Україи з призначенням йому більш мякого виду основного покарання, ніж передбачене санкцією ст. 122 ч.1 КК України.

Колегія суддів вважає, що необхідним й достатнім покаранням за вчинений ОСОБА_4 злочин будуть громадські роботи, що забезпечить його перевиховання, запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів.

Звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання відповідно до вимог ст.ст. 75, 78 КПК України не є перешкодою для винсення щодо нього апеляційною інстанцією нового вироку, оскільки у звязку із скасуванням касаційним судом попередньої ухвали апеляційного суду відносно оскарженого вироку суду першої інсанції, він вважається таким, що ще не вступив у законну силу і вказане звільнення у порядку його виконання позбавлене процессуально-правового значення. При цьому колегія суддів вважає, що зазначена обставина свідчить про те, що обвинувачений на протязі тривалого часу після вчинення цього злочину не вчиняв правопорушень, що підтверджує його позитивні дані.

Цивільний позов потерпілого може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 про те, що суд взяв до уваги неправдиві показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_7 про обставини виникнення конфлікту і неправильно відобразив їх у вироку, не можуть бути визнані обгрунтованими з таких підстав.

Із змісту вироку вбачається, що суд визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину за обставин, що зазначені в обвинувальному акті, а саме в умисному заподіянні потерпілому тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості на грунті раптово виниклих неприязних відносин із-за суперечки з приводу керування автомобілем. На цьому суд завершив опис фабули встановленого ним обвинувачення. Показання же обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 про причини суперечки не ввійшли в зазначений опис обвинувачення і не вплинули на його зміст.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 420, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок Долинського районного суду від 21.12.2015 року щодо ОСОБА_4 в частині покарання та звільнення від його відбування скасувати з винесенням нового вироку.

Призначити ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок вступає в силу з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до ВССУ протягом трьох місяців з моменту його оголошення.

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Гриновецький