Ухвала суду № 66234946, 27.04.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6622/16-ц

Провадження № 2-к/362/1/17

У Х В А Л А

27.04.2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -Г.М. Лебідь-Гавенко,

при секретарі -А.В. Харченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області клопотання представника ТОВ «ІнтерЛабСервіс» - ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року до суду надійшло клопотання представника ТОВ «Торговий дім «ІнтерЛабСервіс» - ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, в якому вона просила постановити ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме: рішення по цивільній справі № 2-8241/2015 від 02 грудня 2015року, прийняте Перовським районним судом міста Москви про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІнтерЛабСервіс», коштів в розмірі 263555,24 руб.

Представник заявника просив клопотання задовольнити.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки ОСОБА_3 не була повідомлена належним чином про розгляд справи.

Суд, розглянувши клопотання, подані документи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Перовського районного суду м. Москви від 02 грудня 2015року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІнтерЛабСервіс» в рахунок заборгованості за договором позики суму основного боргу 256 350 рублів, в рахунок неустойки 1427 рублів 47 копійок, в рахунок витрат по сплаті державного мита 5777 рублів 77 копійок (а.с. 4-5).

Згідно до Довідки Перовського районного суду м. Москви рішення Перовського районного суду м. Москви від 02 грудня 2015року не виконувалось (а.с.12-13).

Відповідно до довідки Перовського районного суду м. Москви, у справі № 2-8241/2015 за позовом ТОВ «ІнтерЛабСервіс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики слідує, що відповідач громадянка України ОСОБА_2, відповідно до ст. 113 ЦПК РФ була належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи (а.с. 16).

Як вбачається з телеграми, яка була направлена ОСОБА_2, на адресу Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Кірова, буд. 30, направлену Перовським судом, 12.11.2015 року відмітка про вручення стоїть «матері» (а.с. 22).

Як вбачається з відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області ОСОБА_2 змінила прізвище на «Кукало» (а.с. 42).

Зміна прізвища боржника підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-БК №280115, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 1616, відповідно до якого шлюб було зареєстровано 08 жовтня 2014 року (а.с. 66).

Як вбачається із заперечення на клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, ОСОБА_3 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_2) О.В. була позбавлена можливості взяти участь у розгляді Перовським районним судом міста Москви справи за позовом ТОВ «ІнтерЛабСервіс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, оскільки повідомлень від суду щодо наявності позовних вимог щодо неї, місця і часу розгляду вищевказаної справи вона не отримувала. Від участі в справі вона не відмовлялась би і за належного повідомлення про час і місце розгляду справи прийняла б участь у ній, так як володіє фактами, що мають значення для обєктивного розгляду справи за позовом стягувача та захисту її прав (а.с. 43-48).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 394 ЦПК Україниклопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного судуповинномістити ім'я (найменування)боржника,зазначення його місцяпроживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходженняйого майна на території України.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 394 ЦПК України, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником), 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Положення ч. 3 ст. 394 ЦПК України щодо документів, які додаються до клопотання є аналогічним положенню ст. 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. та Протоколом до Конвенції від 28 березня 1997 р. (далі - Конвенція), ратифікованої договірними державами.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 394 ЦПК України,до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного судудодається документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» до клопотання необхідно було додати документ, із якого видно, що сторона, проти якої постановлено рішення і яка не брала участі у процесі, була в належному порядку і своєчасно викликана в суд, а в разі її процесуальної недієздатності була належним чином представлена (мала уповноваженого представника). Виклик у судове засідання може підтверджуватись оригіналом або засвідченою копією документа, за допомогою якого мав здійснюватися виклик згідно з міжнародним договором або законодавством держави, де розглядалася справа

Пунктом "б" ст. 55 вказаної Конвенції у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання судового рішення, винесеного на території іншої Договірної Сторони, може бути відмовлено у випадку, якщо відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду.

Відповідно до ст. 11 вищезазначеної Конвенції вручення документів засвідчується підтвердженням, підписаним особою, якій вручений документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.

Як розяснено в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України № 12 від 22.12.1999 р., коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює даний факт, суд повинен з'ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших поданих сторонами доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи.

Як вбачається з рішення Перовського міськрайонного суду м. Москви від 02.12.2015 року, ОСОБА_2 до суду не зявилась, про місце та час розгляду справи неодноразово була повідомлена, однак від отримання судових сповіщень ухилилась, що розцінюється судом, як зловживання правами та дозволяє справу розглядати в її відсутність, однак на запит суду Перовським міськрайонним судом м. Москви надано лише одну телеграму про повідомлення про судове засідання на 02.12.2015 року з, якої вбачається, що її вручено «матері», а не ОСОБА_3 (а.с.72-73)

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що на час постановлення рішення іноземного суду, дозвіл на примусове виконання якого просить надати стягувач, боржник мала прізвище ОСОБА_3, а не ОСОБА_2, тому в даному рішенні суду про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не вірно визначено ім'я (найменування)боржника, а також із зазначених документів, з яких можна було зробити висновок про належне повідомлення ОСОБА_3 суду не надано, а повідомлення на яке посилається стягувач не може вважатися доказом належного повідомлення про виклик до суду боржника, тому відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 396 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 19, 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 390-396, 397 ЦПК України, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника ТОВ «ІнтерЛабСервіс» - ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко