Рішення № 66231738, 25.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7652/15-ц 22-ц/774/730/К/17

Справа № 214/7652/15-ц Головуючий в і-й інстанції

Провадження №22ц/774/730/К/17 суддя Попов В.В.

Категорія 27 (ІІІ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»(надалі ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 28482 грн. 69 коп. у рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем зобовязань за Кредитним договором №500504572 від 28.07.2014 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №500504572 від 28.07.2014 року суму заборгованості у розмірі 28482 грн. 69 коп., яка складається з наступного: 17854 грн. 14 коп. заборгованість за кредитом; 3374 грн. 36 коп. заборгованість по відсоткам; 4854 грн. 19 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом; 2400 грн. штраф.

Розстрочено виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості строком на шістдесят місяців шляхом стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» рівними частками по 474 грн. 71 коп. щомісяця.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» понесені ним судові витрати в сумі 1218 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення суду в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цієї заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неврахування того, що розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках, а відповідач не довела наявність у неї таких обставин, які б дали можливість розстрочити виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що відповідач здійснила єдиний платіж за кредитним договором лише 14.08.2014 року, що свідчить про намір відповідача не виконувати рішення суду взагалі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року судам розяснено, що відповідно до статті 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, не звернуте до негайного виконання, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення, за правилами забезпечення позову, встановленими статтями 151-153 ЦПК України. Проте, таке забезпечення виконання рішення підлягає застосуванню лише після набрання ним законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 не зверталася із відповідним письмовим клопотанням щодо розстрочення виконання рішення суду, однак, у судовому засіданні усно повідомила суд про її скрутний матеріальний стан та просила розстрочити виконання рішення суду строком на пять років (а.с. 71).

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дане клопотання має бути розглянуте судом. Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, а Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Delcourt v. Belgium» зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення", тобто, зважаючи на відсутність у ЦПК України вимог щодо форми та змісту клопотання про розстрочку виконання рішення суду, заявлене відповідачем усне клопотання з цього приводу має бути розглянуте судом, що забезпечить ОСОБА_2 вільний доступ до правосуддя.

При цьому, правові підстави для розстрочення рішення суду визначено статтею 373 ЦПК України, в якій зазначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно із ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, системне тлумачення вищевикладених норм права дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана лише за наявності відповідного мотивованого клопотання зацікавленої сторони та за наявності для цього виключних обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у строк, встановлений судовим рішенням чи загальними правилами примусового виконання.

За своїм змістом розстрочка виконання рішення застосовується у виключних випадках та розстрочено може бути виконання рішення суду, яке не було ухвалено у звязку з невиконанням зобовязань зі сплати періодичних платежів.

Кредитні зобовязання є зобовязаннями боржника щодо періодичного повернення взятого кредиту протягом певного строку або шляхом встановлення певних періодичних платежів.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року стягнута сума за порушення відповідачем зобовязання зі сплати періодичних платежів за кредитним договором, що свідчить про неможливість сплати боржником періодичних платежів.

За таких обставин не може бути надана розстрочка платежу, стягнутого у вигляді одноразової суми за порушення зобовязань по сплаті періодичних платежів, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості строком на шістдесят місяців шляхом стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» рівними частками по 474 грн. 71 коп. щомісяця є помилковим та до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, які, згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є обовязковою підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не оскаржується, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк», скасувати рішення суду в частині розстрочки його виконання та відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року в частині розстрочення виконання судового рішення строком на шістдесят місяців шляхом стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» рівними частками по 474 грн. 71 коп. щомісяця скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: