Ухвала суду № 66227742, 26.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/8753/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5570/2017Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - Сергієнка С.П.

представника третьої особи - Сміленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Національного медичного університету імені О.О.Богомольця до ОСОБА_7, третя особа: Державна фінансова інспекція України про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року позивач Національний медичний університет імені О.О. Богомольця звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає в надмірному нарахуванні та виплаті відповідачу заробітної плати через недобросовісні дії останнього, а саме не повідомлення про збіг робочих годин по основному місцю роботи з робочими годинами за сумісництвом.

ОСОБА_7 Ббзпідставно виплачено в рахунок заробітної плати 32701 грн.51 коп., яку на підставі ст..ст.1166, 1212 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року позовну заяву Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_7, третя особа: Державна фінансова інспекція України про відшкодування матеріальної шкоди залишена без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник НМУ імені О.О.Богомольця подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання ОСОБА_7 не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений за адресою місця реєстрації, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця - Сергієнко С.П., а також представник Державної фінансової інспекції України - Сміленко А.А. апеляційну скаргу підтримали і просили її задвовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_7 з 1985 року по теперішній час працює в Національному інституті раку Міністерства охорони здоров»я України хірургом онкологом.

З вересня 2008 року по червень 2016 року ОСОБА_7 працював в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за сумісництвом на посаді асистента кафедри онкології.

2 березня 2016 року за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, було складено акт, у якому зазначено про те, що у період з 23 вересня 2015 року до 30 червня 2016 року відповідачу було нараховано заробітну плату за фактично невідпрацьований час на загальну суму 41133 грн.98 коп., помилкове надмірне нарахування та виплата заробітної плати відповідачу сталося через неповідомлення відповідачем про збіг робочих годин по основному місцю роботи з робочими годинами за сумісництвом.

Відповідач ОСОБА_7 щорічно надавав позивачу довідки з основного місця роботи про встановлений графік роботи за основним місцем роботи.

Нарахування та виплата заробітної плати відповідачу проводилась згідно наказів ректора установи про прийняття його на роботу на 0,5 ставки за сумісництвом, згідно графіків роботи за фактично відпрацьований час.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено недобросовісності дій відповідача, внаслідок яких мало місце надмірне нарахування та виплата заробітної плати.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального закону.

Відповідно до ст..19 Закону України «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначають Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28 червня 1993 року передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина ( підприємця, приватної особи) за наймом.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 245 від 3 квітня 1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.

Відповідно до п.3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого НаказомМіністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28 червня 1993 року, працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред»явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред»явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

На вимогу позивача відповідачем ОСОБА_8 при прийнятті на роботу за сумісництвом у період з 2012 по 2015 роки надавались довідки Національного інституту раку про режим його роботи за основним місцем роботи ( а.с.67-70).

Встановивши, що відповідачем при прийнятті на роботу за сумісництвом були надані визначені нормативно-правовими актами документи, а також ті, які вимагались позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 зловживань або недобросовісності.

Крім того, згідно з наказами ректора Національного медичного університету імені О.О.Ьогомольця № 923-л від 28 вересня 2012 року, № 986-л від 20 вересня 2013 року, № 1016-л від 1 вересня 2014 року, № 1370-л від 18 вересня 2015 року ОСОБА_7 було прийнято на 0,5 ставки асистента кафедри онкології за сумісництвом з 1 жовтня 2012 року по 27 червня 2013 року, з 23 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року, з 15 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, з 23 вересня 2015 року по 30 червня 2016 року відповідно Цими наказами передбачена оплата праці ОСОБА_7 за рахунок коштів загального фонду держбюджету за фактично відпрацьований час, але не більше 0,5 ставки. ( а.с. 6-36).

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Відповідно до ч.2 цієї статті, положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З приписів ч.2 ст.1214 ЦК України, глави 13 ЦК України, зокрема ст..ст.179, 181, 190, 192 ЦК України, випливає, що норми ст..1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.

У відповідно до ч.1 ст..1215 ЦК України, не підлягає поверненню, зокрема, безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і добросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується, отже, зазначене у ст..1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів ( правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14).

Отже, за відсутності доказів на підтвердження фактів недобросовісності з боку відповідача при нарахуванні йому та виплаті заробітної плати за роботу в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця , суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Сам по собі складений за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Національного медичного університету імені О.О.Богомольця акт від 2 березня 2016 року, а також вимога ДФІ України від 6 квітня 2016 року щодо усунення виявлених ревізією порушень, без доведення фактів неправильності виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата заробітної плати відповідачу, а також недобросовісності останнього, не дає підстав вважати позовні вимоги позивача доведеними.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції акту ревізії фінансово-господарської діяльності, не з»ясування судом обставин, що мають значення для справи не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними та дослідженими в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: