Постанова № 66227335, 24.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017справа № 905/1668/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька областьна рішення Господарського суду Донецької області від27.09.2016 (підписано 03.10.2016)у справі№ 905/1668/16 (головуючий Шилова О.М., судді Ніколаєва Л.В., Філімонова О.Ю.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область простягнення 350 458,74грн. основного боргу, 77 487,18 грн. пені, 147 999,65грн. інфляційних втрат, 4 551,40грн. 3% річнихВ С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення 350 458,74 грн. основного боргу, 77 487,18 грн. пені, 147 999,65 грн. інфляційних втрат та 4 551,40 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 551,40 грн. 3% річних, 125 929,22 грн. інфляційних, 5 270,90 грн. пені та 2 069,76 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягненні з відповідача на користь позивача пені та 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність у відповідності до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" підстав до нарахування і стягнення пені та 3%, а також на включення у розрахунку до періодів нарахування пені та 3% річних днів, у які проводилась фактична оплата.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи через відрядження представника до м. Києва, у задоволенні якого судовою колегією відмовлено, оскільки відповідач є юридичною особою та мав можливість направити у судове засідання апеляційної інстанції.

У звязку з викладеним судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, що не скористались своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Публічним акціонерним товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (правонаступником якого є відповідач) 28.02.2014 було укладено договір купівлі-продажу природного газу №622/2525-БО-6 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковими угодами №2 від 30.04.2014, №3 від 16.05.2014, №4 від 13.06.2014, №5 від 30.09.2014, №6 від 11.11.2014, №7 від 01.12.2014 до Договору сторони вносили зміни щодо ціни на газ.

Позивачем на виконання умов Договору протягом жовтня грудня 2014 року поставлено природний газ на загальну суму 614 842,17 грн.: у жовтні 7491 куб.м на суму 47 985,97грн., у листопаді 32383 куб.м на суму 216 397,46грн. та у грудні 45742 куб.м на суму 350 458,74грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками підприємств.

Встановлено, що відповідачем зобовязання з оплати отриманого за Договором у жовтні-грудні 2014 року газу станом на 30.04.2016 тобто до подання позову до суду, яке відбулось 04.05.2016, було виконано в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень №52067 від 22.08.2014 на суму 8 794,92грн., №66516 від 15.12.2014 на суму 42 656,82грн., №66660 від 16.12.2014 на суму 216 397,46грн. (т.1, а.с.105-107, 114) та не заперечується сторонами.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 350 458,74 грн.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого у період жовтня грудня 2014 року газу позивачем нараховані 3 % річних в сумі 4 551,40 грн.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 147 999,65 грн. за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору він зобовязується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 77 487,18 грн. за період з 15.11.2014 по 04.03.2015 на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 4 551,04 грн. та інфляційних в сумі 125 929,22 грн. за період з лютого по травень 2015 року, судова колегія вважає його вірним.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що висновок суду першої інстанції, що за позбавлення позивача можливості користуватися коштами, належними йому до сплати, відповідачем має бути сплачена компенсація у вигляді 3% річних по кожний день оплати включно, є помилковим, проте це не вплинуло на правильність зроблених розрахунків.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", до завершення антитерористичної операції встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Встановлено, що відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 № 1275-р. До того ж, проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Таким чином, відповідач споживав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" територія Донецької області (включаючи м. Маріуполь місцезнаходження підприємства відповідача) віднесена до районів проведення антитерористичної операції. Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Оскільки газ, що поставлявся позивачем відповідачеві, є енергетичним ресурсом за тлумаченням визначення, приведеного в п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а відповідач надає житлово-комунальні послуги в районі проведення АТО (є виробником цих послуг у розумінні ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") саме завдяки використанню природного газу, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до нарахування і стягнення пені за період 07.02.2015 04.03.2015 є правомірним.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у відповідності до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" підстав до нарахування і стягнення пені та 3% річних взагалі, оскільки по-перше, означений закон набрав чинності 07.02.2015, тобто до набрання ним чинності були відсутні до застосування мораторію на нарахування та стягнення з відповідача пені, а по-друге 3% річних не мають характеру штрафних санкцій, тому і дія мораторію на нарахування та стягнення 3% річних розповсюджуватись не може.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги наявність обставин непереборної сили внаслідок проведення АТО у Донецькій області, збитковість підприємства відповідача, незначний термін прострочення оплати відповідачем, те, що оплата за договором здійснена відповідачем у повному обсязі, а також враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зменшення розміру пені з 7 529,86 грн. до 5 270,90 грн., а також стягнення з відповідача на користь позивача 4 551,40 грн. 3% річних, 125 929,22 грн. інфляційних та 5 270,90 грн. пені.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі № 905/1668/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі № 905/1668/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Скакун

ОСОБА_3