Ухвала суду № 66225576, 26.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 квітня 2017 року Справа № 917/1626/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л. Козир Т.П.,перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на рішення та постанову Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№ 917/1626/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 2. ОСОБА_4 3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9прозвільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Подана ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 917/1626/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як передбачено п. 4 ч. 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

В пункті 62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3 зазначено, що за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням суті їх порушення чи неправильного застосування відповідно до встановлених судами фактичних обставин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції конкретних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також не вказано на суть застосування яких норм матеріального права впливають обставини, які наводить та намагається довести скаржник.

У касаційній скарзі скаржник лише викладає обставини справи та, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначає суті порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Допущені скаржником порушення вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 917/1626/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир