Рішення № 66225290, 25.04.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2017 р. Справа № 903/275/17за позовом Публічного акціонерного товариства Волиньобленерго в особі Луцької районної філії ПАТ Волиньобленерго, м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа України", с. Шепель

про стягнення 35159,07грн.

Суддя Дем'як В. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №13/18-298 від 29.03.2017р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство Волиньобленерго в особі Луцької районної філії ПАТ Волиньобленерго, м. Луцьк звернувся з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа України", с. Шепель про стягнення 35159,07грн. заборгованості, в т.ч.: 17974,81грн. заборгованості за активну електроенергію, 13858,18грн. двократну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, 2000,20грн. за послуги з перетікань реактивної електроенергії, 1085,22грн. пені, 197,55грн. інфляції, 43,11грн. річних за неналежне виконання договору про постачання електричної енергії №528-0591000 від 13.02.2008р.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір про постачання електричної енергії №528-0591000 від 13.02.2008р. з додатками, рахунки за електроенергію за грудень 2016р. та січень 2017р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Публічного акціонерного товариства Волиньобленерго.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обємі.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301034767844.

Згідно приписів ст. 75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, в с т а н о в и в:

13 лютого 2008 року між ВАТ "Волиньобленерго" (правонаступник ПАТ Волиньобленерго) (Постачальником) та Тзов "Ізолфа Україна" (Споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії №528-0591000, за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 2.1.2 договору постачальник електричної енергії зобовязаний постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених розділом 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного договору (додаток № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу), споживач - оплачувати за використану електричну енергію протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків (п.п.2.2.3, 8.5 договору, додаток № 2 "Порядок розрахунків" ).

Заборгованість за електроенергію за грудень 2016р. та січень 2017р. становить 17974,81грн., стверджується договором на користування електричною енергією №528-0591000 від 13.02.2008р. з додатками, рахунками, актами приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 275 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до п. 2.2.4. договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". Цей Порядок складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002р., погодженої НКРЕ, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.02 за №93/6381.

Згідно рахунків Луцької районної філії ПАТ "Волиньобленерго", відповідач - ТзОВ "Ізолфа Україна" заборгувало за послуги з перетікань реактивної електроенергії 1956,11грн. за грудень 2016 року та 44,09грн. за січень 2017 року. Відповідач оплату не провів, тому загальна сума заборгованості перед ПАТ "Волиньобленерго" за перетікання реактивної електроенергії становить 2000,20грн.

Відповідно до п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

Згідно додатку № 1 до договору розмір очікуваного споживання електричної енергії на грудень 2016 р. становив 6000 кВт/год. 16.11.2016р. відповідач подав заяву про коригуваннядоговірного обсягу споживання електроенергії на розрахунковий період грудень 2016р. до 6000кВт.год. Фактично в цей період спожито 18212 кВт/год, що стверджується рахунком № 528-0591000/12/1 від 28.12.2016р.

Відповідно до п. 4.2.2 п. 4.2 договору та п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. із наступними змінами та доповненнями, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини в розмірі, встановленому ст. 26 Закону України „Про електроенергетику.

Згідно рахунків борг за активну електроенергію за грудень 2016р. становив 17800,70грн. та двократна вартість різниці між фактично спожитою е/е і договірною величиною 13858,18грн.

Стаття 275 ГК України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Існування договірних зобовязань, що випливають із договору поставки №528-0591000 від 13.02.2008р., не заперечено. Доказів розірвання, визнання договору недійсним у встановленому законом порядку суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вищий господарський суд України у п. 4 листа від 30.12.2011р. №01-06/1872 Про практику застосування господарськими судами законодавства про постачання електричної енергії (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказав, що у разі перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення 13858,18грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за грудень 2016р. підставна та підлягає до задоволення в силу ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику, п. 4.2.2 договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами договору №528-0591000 від 13.02.2008р. (п. 4.2.1) за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком № 2, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Позивачем нарахована пеня за період з січень 2016р. по березень 20176р. з урахуванням обмежень, визначених ч. 6 ст. 232, ст. 343 ГК України, в розмірі 1085,22грн. є підставною і підлягає до задоволення в силу ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", п.п. 4.2.1 договору №533-0340-000 від 04.03.2005р.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права).

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 43,11грн. річних, 197,55грн. інфляції.

Розрахунки нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Розглянувши позовні вимоги щодо річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії №528-0591000 від 13.02.2008р. підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись, ст.ст. 11, 526, 625Цивільного кодексу України, ст. 144 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа України", (45620, Волинська область, Луцький район, с. Шепель, вул. Шевченка 39, код 32273398) на користь Публічного акціонерного товариства Волиньобленерго в особі Луцької районної філії (43018, м. Луцьк, вул. Львівська 150, код ЄДРПОУ 00131512) 17974,81грн. заборгованості за активну електроенергію, 13858,18грн. двократну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, 2000,20грн. за послуги з перетікань реактивної електроенергії, 1085,22грн. пені, 197,55грн. інфляції, 43,11грн. річних та 1600,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст. 85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення

складено 26.04.2017

СуддяВ. М. Дем`як