Ухвала суду № 66224250, 11.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/301/17 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/1831/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: представника позивачки ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державного підприємства «СЕТАМ» про заборону вчиняти певні дії,,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною. Звертає увагу, що в позовній заяві посилалсь на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено звільнення споживача від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Однак суд не звернув увагу на вказане посилання та залишив позовну заяву без руху, визначивши, що вказаний спір є майновим та що позивач при зверненні не вказав ціну позову. Постановляючи ухвалу, суд не врахував рішення Констиуційного суду України від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 в якому зазначено, що положення п.22,23 ст.1, ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодацем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Таким чином позивач є споживачем кредитних (фінансових) послуг та на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору. Крім цього, звертає увагу, що позовна заява містить вимогу про заборону відповідачу вчиняти певні дії, що не відноситься до вимог майнового характеру. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, як таку що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2-ОСОБА_3, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідачів в якому просить:

-накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності;

-заборонити у відповідності до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідачам проводити дії по реалізації (відчуженню) квартири АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 до закінчення дії мораторію.

Колегія суддів прихлдить до висновку, що суд помилково визнав позовну вимогу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 позовною вимогою майнового характеру, стосовно якої слід сплатити судовий збір.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачка сплатила судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір», що підтверджується доданими до справи квитанціями (а.с.21,22), а відтак висновок суду першої інстанції про те, що матеріали поданої позовної заяви слід вважати неподаними та повернути позивачу є помилковим.

Враховуюи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанцїї прийнята з порушенням вимог процесуального закону, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а відтак відовідно до статті 311 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п.3,4, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16 січня 2017 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_5