Ухвала суду № 66220597, 14.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2017 року м. Київ К/800/36242/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 553/3211/16-а за позовом ОСОБА_4 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 299 від 22.07.2016 щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції станом на 16.11.1995, з часу звернення до відповідача, а саме, з 14.07.2016, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного (чинного заробітку) відповідно до довідки прокуратури Полтавської обл. № 302/вих-16.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила про те, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме, 14.07.2016, вона мала стаж роботи в органах Прокуратури Полтавської області 21 рік 9 місяців, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII. На думку позивача, відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 22 вересня 2016 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 24.05.1995 по теперішній час працює в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно довідки Прокуратури Полтавської області від 01.06.2016 №11-559вих-16 стаж роботи ОСОБА_4 в органах прокуратури станом на 01.06.2016 становить 21 рік 0 місяців 07 днів.

14.06.2016 року позивач звернулась до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням відповідача від 22.07.2016 № 299 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з посиланням на те, що у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за вислугу років стаж роботи, оскільки наявний у позивача стаж роботи складає 21 років 00 місяців 09 днів, тоді як відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Полтавського об'єднаного УПФУ, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_4 правомірно звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Між тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, положеннями статті 86 якого визначено порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Однак, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії стаж роботи позивача в органах прокуратури склав 21 рік 00 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697-VII.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Судом апеляційної вірно звернуто увагу на те, що звертаючись до відповідача із заявою, ОСОБА_4 просила призначити їй пенсію за вислугою років відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-XII, відповідно до положень якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Однак, з 15.07.2015 зазначені приписи ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Зважаючи на ту обставину, що на час звернення позивача до Полтавського об'єднаного УПФУ із заявою про призначення пенсії, а саме, 14.07.2016, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначались вже згідно положень нового Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, тому наявність у позивача права на таке пенсійне забезпечення має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на той час ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014.

Так, відповідно до ч.8 ст.86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Згідно з ч.6 цієї статті, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частинами першою та другою статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, стаж роботи позивача в органах прокуратури на момент звернення до відповідача із заявою, склав 21 рік 00 місяців 09 днів.

Враховуючи вище зазначені положення ст.86 Закону №1697-VII, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стаж роботи ОСОБА_4 в органах прокуратури на час її звернення до відповідача є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що пенсія їй має бути призначена згідно ст.50-1 Закону № 1789-XII, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки за приписами ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій Полтавського об'єднаного УПФУ, оскільки відповідач прийняв вмотивоване та законне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: