Ухвала суду № 66220540, 25.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2017 року м. Київ К/800/6811/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49732647 від 25.12.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, відсутні, а виконавчий документ відповідав вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державним виконавцем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року касаційна скарга, з урахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з встановленням її недоліків з наданням строку для їх усунення.

У встановлений судом строк відповідач виконав вимоги ухвали суду.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України із заявою про визначення підвідомчості та прийняття до примусового виконання виконавчого листа №2а-4069/10/097, виданого 16 грудня 2014 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, якою накладено на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штраф у розмірі 12 180,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. (ВП №4973647) від 25 грудня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження в зв'язку з тим, що у пред'явленому до виконання документі судом визнано юридичний факт, при цьому не вказано будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення, що виключає здійснення виконавчого провадження; виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому не зазначено код боржника.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

В частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 7 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 26 даного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначав, зокрема, про відсутність у виконавчому листі №2а-4069/10/097 заходів примусового характеру

Втім, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, у пред'явленому до виконання виконавчому листі зазначено про накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штрафу у розмірі 12180 грн., тобто, виходячи зі змісту рішення (ухвали), згідно з яким видано документ та виконавчого документа, накладення штрафу в даному випадку є рішенням про стягнення грошових коштів, а тому висновок державного виконавця про відсутність заходів примусового характеру в рішенні та виконавчому листі є помилковим, оскільки в резолютивній частині рішення чітко зазначено спосіб примусового виконання - штраф та визначено його розмір.

Вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», й відповідно до частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначається, зокрема, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника.

Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, є підставою згідно з приписами пункту 6 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Водночас, частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частина ж 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Таким чином, у разі незазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника/стягувача, державний виконавець, виходячи з наданих йому законом повноважень, може самостійно звернутися до відповідного органу чи сторони виконавчого провадження, що володіє такою інформацією, із запитом про витребування вказаного ідентифікаційного номера, а отже, відсутність у виконавчому листі такого номера боржника/стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі №6-62цс14.

Отже, з огляду на наведене, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №49732647) від 25.12.2015 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого в Івано-Франківським окружним адміністративним судом 16.12.2014 року в адміністративній справі №2а-4069/10/0970, та, відповідно, скасування останньої, є правильним.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник