Ухвала суду № 66220222, 25.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р.Справа № 818/1730/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017р. по справі № 818/1730/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а;

- зобовязати відповідача перерахувати на рахунок ОСОБА_1 кошти по відповідному виконавчому документу;

- нарахувати та сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми;

- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.07.2016 року;

- зобовязати відповідача подати звіт про виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, за результатами розгляду поданого звіту постановити ухвалу про накладення штрафу на керівника ДКС України в розмірі 300 мінімальних заробітних плат;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 половину суми накладеного штрафу та зобовязати ДКС України сплатити вказану в судовому рішенні суму.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач безпідставно не виконує рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі №577/5974/13-а, в зв'язку із чим просить суд зобовязати відповідача перерахувати кошти по зазначеному рішенню суду із врахуванням компенсаційних виплат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.11.2013р. по справі № 577/5974/13-а, провадження №6А/577/149/13..

Визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.07.2016 року.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 818/142/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДКС України, а саме визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 року, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 2-1683/2010 (а.с.9-11).

Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року (а.с.12-13) та Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 року (а.с.16-17) вказана постанова залишена без змін.

28.07.2016 року позивач звернувся до ДКС України із листом щодо невиконання відповідачем рішень Конотопського міськрайонного суду по справі № 2-1683/2010 та постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 818/142/16 (а.с.14). Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, дане звернення відповідач отримав 01.08.2016р., але в установлений строк на його адресу відповіді від відповідача він не отримав.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що Державної казначейською службою України дійсно звернення позивача не розглядалося, а було перенаправлено на розгляд до Управління державної казначейської служби України в Сумській області, яке і надало відповідь позивачу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвала суду від 15.11.2013р. про зміну способу виконання постанови суду від 22.07.2010р. по справі №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13 від 21.11.2013р. Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаною більше трьох років, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Згідно з ч.1, 2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Щодо позовних вимог, стосовно визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010 були задоволені позовні вимоги позивача (а.с.61-63).

На виконання даного рішення суду 04.04.2013р. видано виконавчий лист щодо примусового виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010 (а.с.66).

В подальшому Конотопським міськрайонним судом було винесено по справі №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13 ухвалу суду від 15.11.2013р. про зміну порядку та способу виконання судового рішення (а.с.49).

На виконання судового рішення від 15.11.2013р. судом було видано 22.11.2013р. виконавчий лист, який було направлено до казначейської служби для примусового виконання.

Позивач оскаржив бездіяльність ДКС України щодо невиконання вчасно судового рішення, яке було прийнято Конотопським міськрайонним судом Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі №818/142/16 були частково задоволені вимоги ОСОБА_1, а саме, визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає в затримці виплати ОСОБА_1 коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 р. у справі №2-1683/2010 р., який було видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області. Постанова суду від 29.03.2016р. по справі №818/142/16 була залишена судом в силі після перегляду скарг в апеляційному та касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.11.2016р. скарга Державної казначейської служби України залишена без задоволення, судові рішення залишені без змін.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 18.08.2016 року № 12-37/614-4592, вбачається, що виконавчі листи Конотопського міськрайонного суду по справі № 6а/577/149/13 та від 22.11.2013 року по справі № 577/5974/13-а знаходяться в черзі на виконання під № 5637 та № 5757. Також даним листом розяснено, що вказані судові рішення будуть виконані в порядку черговості ДКС України виходячи з обсягів бюджетних асигнувань, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік (а.с.15).

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виходячи з положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Також принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає ОСОБА_2 України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.

Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов'язок виконати постанову, що набрала законної сили виникає з моменту набрання такою постановою законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду судом першої інстанції адміністративної справи 818/1730/16 рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2013 року по справі 577/59974/13-а не виконано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області є протиправною, безпідставною та такою що суперечить нормам Конституції України та основоположним принципам міжнародного права.

Щодо позовних вимог позивача, про визання протиправними дій Державної казначейської служби України щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.07.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, закон покладає обовязок, в даному випадку на Державну казначейську службу України, об'єктивно і вчасно розглянути заяву, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду заяви.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Державною казначейською службою України було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 28.07.2016 року та позивачу була надана відповідь за підписом керівника Державної казначейської служби України, до якого звертався позивач.

Крім того, листом головного управління ДКС України у Сумській області від 18.08.2016 року № 12-37/614-4592 підтверджується, що виконання зазначеної категорії рішень покладено саме на Державну казначейську службу України.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що Державної казначейською службою України дійсно звернення позивача не розглядалося, а було перенаправлено на розгляд до Управління державної казначейської служби України в Сумській області, яке і надало відповідь позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина 1 статті 15 Закону).

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, крім іншого, зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, колегія суддів дійшла висновку, оскільки до компетенції Державної казначейської служби України віднесено виконання рішень зазначеної категорії та відповідач є розпорядником зазначеної інформації, то саме відповідач повинен був розглянути звернення та надати відповідь в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів своєчасного розгляду та надання відповіді за підписом голови Державної казначейської служби України на звернення ОСОБА_1 від 28.07.2016 року.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач невиконуючи судові рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року по справі № 818/1730/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017р. по справі № 818/1730/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2017 р.