Постанова № 66219011, 13.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2017 року № 826/7069/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2016 просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора України № 412-ц від 11.04.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, та наказ Генерального прокурора України № 918-ц від 14.07.2016 про внесення змін до наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора України № 412-ц від 11.04.2016, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 11.04.2016 на 18.04.2016;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України, як посаді, яка відповідає раніше займаній посаді;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2016 по 06.05.2016 у розмірі 12 656 грн., а також середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2016 по час вирішення спору по суті;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України відбулося з порушенням вимог ст.ст. 42, 49-2 та ч.ч. 2, 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», а тому наказ № 412-ц від 11.04.2016 про звільнення та відповідно наказ № 918-ц від 14.07.2016 про внесення змін до наказу № 412-ц від 11.04.2016 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню з поновленням позивача на роботі.

У судовому засіданні 19.10.2016 позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відповідному судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доводи наведені в тексті його письмових пояснень.

Зокрема, представник відповідача зазначила, що оскаржувані накази №412-ц від 11.04.2016 та №918-ц від 14.07.2016 видані на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 412-ц від 11.04.2016. В подальшому наказом Генерального прокурора України № 918-ц від 14.07.2016 внесено зміни до першого наказу, а саме: змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 11.04.2016 на 18.04.2016. Підставою для внесення змін до наказу № 412-ц від 11.04.2016 стала обставина надання позивачем до суду під час розгляду адміністративної справи № 826/7069/16 листка непрацездатності серії № АГЯ № 336118 від 11.04.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений від роботи внаслідок хвороби на період з 11.04.2016 по 15.04.2016. Дані обставини на дату прийняття наказу № 412-ц від 11.04.2016 не були відомі відповідачу з причини ненадання позивачем відповідного листка непрацездатності, а тому, з урахуванням факту внесення 14.07.2016 змін до наказу про звільнення з метою приведення у відповідність до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, вони не можуть бути підставою для визнання наказів незаконними.

Посилання позивача на недотримання відповідачем при звільнені ОСОБА_1 ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», а саме прийняття наказу про звільнення прокурора з посади за обставин реорганізації органу прокуратури за відсутності подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, на думку представника відповідача, спростовується тим, що станом на 11.04.2016 норми Закону, які визначали правовий статус та порядок роботи Комісії прокурорів, чинності ще не набрали (про що вказано безпосередньо в п. 1 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру»), а станом на 18.04.2016 (день фактичного звільнення) Комісія прокурорів не була повноважною у зв'язку з не призначенням необхідної кількості її членів відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про прокуратуру».

Додатково, в судових засіданнях представник відповідача зауважив, що позивача було повідомлено про можливість його працевлаштування за наявними вакантними посадами 18.11.2015, чим останній скористався шляхом подання на ім'я Генерального прокурора України відповідних рапортів про переведення на вакантні посади. За результатами проведених співбесід з ОСОБА_1 у профільних структурних підрозділах Генеральної прокуратури України, де пропонувалися вакантні посади, до Департаменту кадрової роботи начальниками таких структурних підрозділів скеровані негативні висновки щодо можливості призначення позивача на ту чи іншу вакантну посаду. Таким чином, здійснити відповідне призначення позивача на посаду прокурора не виявилось можливим.

У цьому судовому засіданні суд відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 30.07.2007 по 11.04.2016 працював в органах прокуратури України, в тому числі у період з 20.11.2013 по 11.04.2016 на посаді прокурора в Генеральній прокуратурі України (в матеріалах позову наявна копії аркушів трудової книжки ОСОБА_1 згідно якої позивача, зокрема: наказом Генерального прокурора України від 20.11.2013 № 1615 ц призначено прокурором відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва інтересів громадян і держави у Верховному Суді України та вищих спеціалізованих судах Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, а наказом Генерального прокурора України від 21.07.2014 № 1615 ц призначено прокурором відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України).

28.09.2015 позивачу в порядку п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України вручено попередження про вивільнення № 11/1-21686вих-15 від 28.09.2015, яким до відома ОСОБА_1 доведена наступна інформація: наказом Генерального прокурора України від 15.04.2015 №21шц внесено зміни до структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України. Відповідно до внесених змін зі штату працівників Генеральної прокуратури України виведено посаду прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України, яку обіймає позивач. Інформація про вакантні посади у Генеральній прокуратурі України, які можливо запропонувати позивачу з урахуванням досвіду роботи та кваліфікації, на даний час відсутня.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 9 та пп. 4 п. 5-1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» Генеральною прокуратурою України видано наказ № 412-ц від 11.04.2016 за підписом в.о. Генерального прокурора України ОСОБА_2, яким молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зазначено наказ Генерального прокурора України від 15.04.2015 № 21шц.

Наказом Генерального прокурора України № 918-ц від 14.07.2016 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_1 наказано перенести дату звільнення - 11.04.2016 на перший робочий день після закінчення хвороби (15.04.2016) та вихідних днів (16.04.2016 та 17.04.2016), з підстави надання позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва під час розгляду судової справи листка непрацездатності від 11.04.2016 серії АГЯ № 336118. Відповідно до цього листка непрацездатності ОСОБА_1 на період з 11.04.2016 по 15.04.2016 звільнено від роботи внаслідок хвороби.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходив з наступного.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII) прокурор звільняється з посади, в тому числі, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Особою, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурорів Генеральної прокуратури України з посад, є Генеральний прокурор України.

Згідно зі ст. 60 цього Закону прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

При цьому, за змістом п. 5-1 п. 4 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону (які набирають чинності 15.04.2016 - абз. 3 п. 1 розд. ХІІ Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 21.04.2015 № 335-VIII; та 15.04.2017 - абз. 3 п. 1 розд. ХІІ Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 12.05.2016 № 1355-VIII).

Таким чином, оскільки Законом № 1697-VII , як спеціальним законом, не передбачений порядок звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в даному випадку застосуванню підлягають загальні норми Кодексу законів про працю України.

Із приписів ст. 51 КЗпП України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 ст. 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Нормами ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Виходячи з нормативного тлумачення наведених положень КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також у випадку масового вивільнення довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З матеріалів справи вбачається, що з метою удосконалення організації роботи органів прокуратури та відповідно ст.ст. 14, 15 Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 15.04.2015 № 21шц внесені зміни до структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України, затверджених наказами Генерального прокурора України від 26.06.2014 № 25шц та № 26шц. А саме ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді (зокрема, у складі цього Головного управління відповідно до Структури Генеральної прокуратури України станом на 1 квітня 2015 року, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.06.2014 № 25 шц, в редакції наказу № 19 шц від 30.03.2015, перебувало два управління: Управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, яке включало в себе 8 відділів, в тому числі відділ участі прокурорів у господарському судочинстві, та Управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді, яке включало в себе 4 відділи). Загальна штатні чисельність 164 одиниці ліквідованого Головного управління зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Замість ліквідованого Головного управління у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України були утворені нові управління - Управління представництва інтересів громадян та держави в суді (у складі наступних структурних підрозділів: відділ досудового врегулювання спорів, відділ організації представництва в регіонах, відділ забезпечення представництва у вищих судах, відділ представництва органів прокуратури в суді, відділ представництва при виконанні судових рішень) та Управління підтримання державного обвинувачення в суді (у складі таких структурних підрозділів: відділ забезпечення державного обвинувачення у регіонах, відділ державного обвинувачення у вищих судах). У штатних розписах новостворених управлінь встановлено за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 85 та відповідно 54 одиниць (в тому числі 33 одиниць на посаді прокурора відділу).

За даними Структури Генеральної прокуратури України станом на 28.09.2015 та 11.04.2016 (затвердженої наказом Генерального прокурора України від 16.07.2015 № 55-шц, з урахуванням змін внесених наказами № 73шц та № 75шцвід 22.09.2015, наказом № 24 шц від 08.04.2016) у складі Генеральної прокуратури України створено Департамент підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах, який функціонує через Управління підтримання державного обвинувачення в суді (відділ забезпечення державного обвинувачення у регіонах, відділ державного обвинувачення у вищих судах) та Управління представництва інтересів громадян та держави в суді (відділ організації представництва в регіонах, відділ забезпечення представництва у вищих судах, відділ представництва органів прокуратури в суді, відділ представництва при виконанні судових рішень).

Суд звертає увагу на те, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.12.2010 № К-20764/08.

Проаналізувавши зміст наказу Генерального прокурора України від 15.04.2015 № 21шц суд встановив скорочення загального штату ліквідованого Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді (з 164 одиниць до 139), в якому позивач обіймав посаду прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень.

При цьому, під час розгляду справи відповідач без поважних на то причин не надав суду копії штатних розписів ліквідованого Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді, новоутворених Управлінь та Генеральної прокуратури України загалом (за періоди до 15.04.2015 та після) для порівняння інформації щодо кількості посад прокурорів у таких структурних підрозділах Генеральної прокуратури України та встановлення обставин їх скорочення/розширення внаслідок затверджених змін у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 і ч. 2 ст. 71 КАС України, не підтвердив в ході судового розгляду справи обставини скорочення штатних одиниць посади прокурор відділу у зв'язку з проведенням реорганізації Генеральної прокуратури України.

Також суд встановив, що 28.09.2015 ОСОБА_1 вручено під розписку попередження №11/1-2168вих-15 про звільнення з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та виведенням посади прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді. Це попередження про вивільнення видано на підставі п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України.

В тексті попередження про вивільнення від 28.09.2015 зафіксовано, що вакантні посади у Генеральній прокуратурі України, які можливо запропонувати позивачу з урахуванням його досвіду роботи та кваліфікації, на дату попередження відсутні.

На другому примірнику цього попередження про вивільнення позивач 28.09.2015 виклав своє прохання запропонувати йому будь-яку іншу вакантну посаду в Генеральній прокуратурі України та одразу надав свою згоду на переведення на таку іншу посаду.

Додатково позивач подав рапорт на ім'я Генерального прокурора України від 28.09.2015, в якому просив запропонувати йому будь-яку іншу посаду в Генеральній прокуратурі України, зокрема, в Департаменті підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах, та надав згоду на таке переведення.

18.11.2015 відповідачем до відома позивача доведена інформація про наявність наступних вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України станом на 18.11.2015: в Департаменті нагляду у кримінальному провадженні - прокурор відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності (вакантна з 16.07.2015); слідчий та старший слідчий в особливо важливих справах в управлінні з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління; прокурор другого відділу процесуального керівництва та прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань у Департаменті процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату (вакантні з 12.09.2015 та 16.10.2015); прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів щодо неповнолітніх в Управлінні ювенальної юстиції (вакантна з 16.07.2015); прокурор відділу організації роботи і контролю виконання в Управлінні організаційного забезпечення (вакантна з 16.07.2015); прокурор відділу впровадження, контролю та забезпечення кості роботи в Управлінні реформ та забезпечення якості роботи (вакантна з 16.04.2015); прокурор відділу супроводження інформаційних систем в Управлінні інформаційних технологій (вакантна з 16.07.2015); прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції (вакантна з 07.08.2015).

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку про не надання відповідачем до суду доказів пропозиції позивачу іншої роботи одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, як того вимагає ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України (оскільки, як було встановлено судом, інформація про відсутність станом на 28.09.2015 вакантних посад прокурора відділу, які могли бути запропоновані позивачу, спростовується даними списками вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратур України станом на 18.11.2015, де наявні відомості про посади прокурора відділу вакантні з 16.07.2015), що свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

19.11.2015 позивач надіслав поштою на адресу Генеральної прокуратури України рапорти від 19.11.2015, в тексті яких погодився з усіма вакантними посадами, зазначеними у запропонованому 18.11.2015 списку вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України. Ці рапорти позивача були зареєстровані 24.11.2015 за реєстр. №№ 11/1-7770вх, 11/1-7771вх, 11/1-7772вх, 11/1-7773вх, 11/1-7774вх, 11/1-7775вх, 11/1-7776вх, 11/1-7777вх і № 11/1-7778вх.

Рапорти позивача за згодою начальника відділу роботи з кадрами центрального апарату Департаменту кадрової роботи ОСОБА_3 були передані 30.11.2015 згідно з рапортами прокурора відділу роботи з кадрами центрального апарату управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи ОСОБА_4 від 27.11.2015 до відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, управління ювенальної юстиції, відділу впровадження, контролю та забезпечення якості роботи управління реформ та забезпечення якості роботи, Головного слідчого управління (відділ організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції), Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату, відділу супроводження інформаційних систем управління інформаційних технологій для узгодження питання працевлаштування на вакантні посади.

Згідно службових листів начальника Головного слідчого управління від 04.12.2015 № 17/2-2008вн/вих.-15, заступника начальника управління ювенальної юстиції ОСОБА_5 від 03.12.2015 № 08-617вн-15, в.о. начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_6 від 03.12.2015 № 32-1081вн, начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань ОСОБА_7 від 15.12.2015 № 15/2-3048вн-15, заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області Сакварелідзе Д. (в особі управління реформ та забезпечення якості роботи) від 05.02.2016 № 28-159вн-16, адресованих начальнику Департаменту кадрової роботи ОСОБА_8, у працевлаштуванні до вказаних структурних підрозділів було відмовлено з різних причин.

Документальні докази передачі рапортів ОСОБА_1 від 19.11.2015 для узгодження з профільними структурними підрозділами - відділом організації роботи і контролю виконання управління організаційного забезпечення та відділом організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Департаменту нагляду у кримінальному провадженні питання працевлаштування, а також докази розгляду по суті рапортів позивача від 19.11.2015 (зареєстрованих 24.11.2015 за № 11/1-7770вх, № 11/1-7772вх і № 11/1-7774вх) про переведення його на вакантні посади прокурорів у відділі супроводження інформаційних систем управління інформаційних технологій, відділі організації роботи і контролю виконання управління організаційного забезпечення та у відділі організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Департаменту нагляду у кримінальному провадженні відповідач суду не подав та про причини відсутності таких документів суду не повідомив. У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що такі рапорти позивача з питання його працевлаштування на іншій вакантній посаді у Генеральній прокуратурі України відповідачем опрацьовані не були.

Частиною першою ст. 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (абз. 1 такого пункту Постанови Пленуму).

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи (абз. 2 п. 19 постанови Пленуму).

Згідно з абз. 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

В тексті оспорюваного наказу від 11.04.2016 № 412-ц вказано, що позивач звільняється у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури, проведеної на підставі наказу Генерального прокурора України від 15.04.2015 № 21шц, та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України.

Під час розгляду справи відповідач інформацію про загальну кількість скорочених посад прокурорів Генеральної прокуратури України у зв'язку з проведеною реорганізацією суду не повідомив, та надав лише інформацію про штатну чисельність прокурорсько-слідчих працівників центрального апарату станом на 01.04.2015, 01.08.2015, 01.10.2015 та 01.04.2016 (лист начальника відділу штатів, обліку кадрів та дисциплінарної практики ОСОБА_9 від 14.07.2016), де прослідковується лише динаміка збільшення штатної чисельності одиниць слідчих.

Між тим, за даними інформаційно-аналітичної системи «Кадри» в порядку переведення до Генеральної прокуратури України з місцевих та регіональних прокуратур у період з 01.04.2015 по 11.04.2016 було призначено 223 прокурори (в тому числі 111 прокурорів у період з 28.09.2015 по 11.04.2016). Зокрема, до реорганізованого структурного підрозділу (управління представництва інтересів громадян або держави в суді) у період з 15.04.2015 по 11.04.2016 призначені ОСОБА_10 (30.04.2015 згідно з наказом № 711-ц переведений з Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією), ОСОБА_11 (24.09.2015 згідно з наказом № 1527-ц переведена з Головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури), ОСОБА_12 (25.09.2015 згідно з наказом № 1550-ц переведена з управління захисту прав і свобод дітей), ОСОБА_13 (04.02.2016 згідно з наказом № 96-ц переведений з посади старшого помічника заступника Генерального прокурора України), ОСОБА_14 (26.02.2016 згідно з наказом № 237-ц переведена з раніше ліквідованого Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією), ОСОБА_15 (06.04.2016 згідно з наказом № 395-ц переведений з того ж Головного управління), ОСОБА_16 (06.04.2016 згідно з наказом № 394-ц переведений з відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище), які до цього часу працювали в інших структурних підрозділах Генеральної прокуратури України, з іншими завданнями та функціями.

Згідно з наказом №1060-ц від 24.06.2015 в порядку переведення з регіональної прокуратури на посаду прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів громадян та держави в суді був призначений ОСОБА_17

Документальні докази того, що вказані особи мали таку саму кваліфікацію, стаж і попередній досвід у підрозділі представництва інтересів громадян та держави в суді органу прокуратури як позивач, та/або переваги в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації з позивачем (що визначені ст. 42 КЗпП України) відповідач до суду не подав.

Крім того, 05.02.2016 в порядку проведення чергової реорганізації у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України відповідно до наказу № 8 шц від 05.02.2016 був створений Департамент з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сфері державної служби та власності зі штатною чисельністю 51 одиниця, замість двох структурних підрозділів штатною чисельністю 25 одиниць. Вакантні посади у цьому новоствореному Департаменті позивачу не пропонувалися.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням ст.ст. 36, 42, 42-9, 43 КЗпП України, оскільки Генеральною прокуратурою України не було виконано свого обов'язку та не враховано права позивача на переважне залишення на роботі та не запропоновано всі наявні інші вакантну посаду одночасно з попередженням про звільнення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наказ № 412-ц від 11.04.2016 підлягає скасуванню як протиправний.

Частиною 2 ст. 162 КАС України визначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що наказом Генеральної прокуратури України № 918-ц від 14.07.2016 змінено дату звільнення позивача із займаної посади, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав та законних інтересів позивача даний наказ також підлягає скасуванню як похідний від наказу про звільнення з роботи.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання Генеральної прокуратури України поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Генеральної прокуратури України рівнозначній тій, яку він займав, то суд зазначає, що така вимога є передчасною, тому що звільнення позивача з такої посади не відбувалось.

Водночас відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст.ст. 7, 8, 11, 162 КАС України).

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України з дати його звільнення, тобто з 18.04.2016.

В даному випадку суд керується також правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, суд звертає увагу, що, в разі відсутності посади позивача (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов'язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

Стосовно правомірності позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Так, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 05.07.2016 № 18-8395вих-16 про доходи ОСОБА_1, за останні 2 календарні місяці роботи середньомісячна зарплата позивача становить 12579,65 грн. Середньоденна заробітна плата складає 585,10 грн.

Достовірність та правильність таких сум позивачем в межах спору не заперечуються, а тому суд відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України приходить до висновку про визнання цих обставинам сторонами та відсутність необхідності у їх додатковому доказуванні.

Позивача звільнено з органів прокуратури наказом в.о. Генерального прокурора України № 412-ц від 11.04.2016 та наказом Генерального прокурора України № 918-ц від 14.07.2016 про внесення змін до вищевказаного наказу, з 18.04.2016.

Відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в у 2016 році становила: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22; у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні - 22 (загалом 251 день), та в 2017 році: у січні 2017 року - 20, у лютому 2017 року - 20, у березні 2017 року - 22, у квітні 2017 року - 19.

Вимушений прогул позивача з 19.04.2016 (наступний робочий день за днем звільнення) по 13.04.2017 (дата ухвалення судом рішення).

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача за 2016 рік становить 177 днів, за 2017 рік - 71 день. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1, за час вимушеного прогулу з 19.04.2016 по 13.04.2017 складає 145 104,80 грн.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КЗпП України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень (наказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ В.о. Генерального прокурора України від 11.04.2016 № 412-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 14.07.2016 № 918-ц, яким внесені зміни до наказу В.о. Генерального прокурора України від 11.04.2016 № 412-ц.

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України.

Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 145104,80 грн.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 6289,82 грн.

В задоволення решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов