Постанова № 66217247, 18.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 р. Справа № 804/2321/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовними вимогами про:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2016р. № НОМЕР_1, яким нараховано податок на додану вартість в розмірі 7991,00 грн. та штрафні санкції 3995,50 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2016р. № НОМЕР_2, яким нараховано на доходи фізичних осіб у сумі 3630,83 грн. та штрафні санкції у розмірі 907,71 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2016р. № НОМЕР_3, яким нараховано військовий збір у розмірі 363,09 грн. та штрафні санкції у розмірі 90,77 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2016р. № НОМЕР_4, яким нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 77941,05 грн.;

- скасування рішення №0002951701 від 05.04.2016р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 839,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичні обставини справи обєктивно засвідчують понесення позивачем витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, у перевіряємому періоді протягом 2013 - 2015 роки, та правомірність формування витрат та податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Також вказав, що твердження контролюючого органу про відсутність оподаткування готівки на суму 15588,21 грн. не відповідає дійсності, оскільки позивачем було відображено вказану суму шляхом оформлення фіскальних чеків (розрахункових квитанцій).

Позивачем до суду надано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов, де продублювали зміст акту перевірки, зокрема, вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, всього у сумі 24205,55 грн., через включення до складу витрат на оплату послуг з охорони приміщень, послуги з планового технічного обслуговування систем противопожежного захисту, послуг з центрального пожежного спостереження, послуг з користуванням та чищенням брудопоглинаючого покриття, які не входять до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходу, що призвело до заниження чистого доходу за перевіряємий період (2015 рік). Також зазначає, що позивачем було завищено суму податкового кредиту внаслідок включення повної суми вартості придбаної електричної енегії, а не частки спожитих послуг.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Криворізької міської ради 26.01.2007 року та з 27.01.2007 року перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 10.02.2016р. по 01.03.2016р. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст..77 Податкового кодексу України, ст..13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу № 55 від 28.01.2016р. Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки 10.03.2015 року складено акт №105/13.04/НОМЕР_5, у висновку якого зазначено про встановлення порушення:

1. п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 3630,83 грн., у тому числі: 2015 рік 3630,83 грн.,

2. п.177.2, п.177.4 ст.177, пп.1,2 п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з військового збору на суму 363,09 грн. (2015 рік),

3. п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 8728,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2013 року 22 грн., лютий 2013 року 763 грн., березень 2013 року - 789 грн., квітень 2013 року - 758 грн., травень 2013 року - 1266 грн., червень 2013 року - 2233 грн., липень 2013 року 1405 грн., серпень 2013 року 1025 грн., вересень 2013 року 377 грн., жовтень 2013 року 11 грн., грудень 2013 року 79 грн., жовтень 2014 року 48 грн.,

4. пункту 2 частини 1 ст. Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму з урахуванням вимог ч.11 ст. 8 Закону № 2464 єдиного внеску в сумі 8399,27 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік,

5. п. 2.2, п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року: не оприбуткування (несвоєчасне) готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків (Z-звітів) у сумі 15588,21 грн.: в КОРО №0482005080р/1 від 31.05.2013 р. на підставі фіскального звітного чеку №17 від 23.06.2013 р. у сумі 7844,59 грн., на підставі фіскального звітного чеку №282 від 05.03.2014 р. у сумі 3405,32 грн., в КОРО №0482005080р/2 від 16.05.2014 р. на підставі фіскального звітного чеку №544 від 17.11.2014 р. у сумі 4338,30 грн.

05.04.2016 року Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким нараховано податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 7991,00 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 3995,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким нараховано на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 3630,83 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 907,71 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким нараховано військовий збір за основним платежем в розмірі 363,09 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 90,77 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 77941,05 грн.;

- рішення №0002951701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 839,93 грн.

Вказані рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися субєктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з контрагентами постачальниками з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між фактом реалізації товарів і господарською діяльністю платника податку.

В ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат за 2015 рік в розмірі 24205,55 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 24205,55 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 3630,83 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у магазині Промінь за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 4. Вказане приміщення орендується позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № 01 від 01.04.2012 року та № 01 від 01.11.2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1

Відповідно до договору № 01 від 01.04.2012 року позивачем орендується нежитлове приміщення у розмірі 70 м. кв., в т.ч. торгівельна площа 30 м. кв. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 4. Розмір щомісячної орендної плати складає 8000,00 грн. Відповідно до договору № 01 від 01.11.2013 року позивачем орендується нежитлове приміщення у розмірі 380,3 м. кв. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 4. Розмір щомісячної орендної плати складає 18000,00 грн.

Для належного здійснення підприємницької діяльності позивачем укладено договір з ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго про постачання електричної енергії № 608468 від 18.09.2012 року, договір з ПП «МИДАС КР» на охорону пультом централізованого спостереження №11 від 10.08.2013 року, договір з ПП «МИДАС КР» на охорону пультом централізованого спостереження за допомогою засобів тривожної сигналізації №12 від 10.08.2013 року, договір централізованого пожежного нагляду №052/08-Кр від 01.03.2008 року з ПП «Сучасні охоронні технології», договір з ТОВ МегаБит № 01/08-ТО на планове технічне обслуговування пожежної сигналізації від 01.01.2007 року, договір з ТОВ Екопарк Кр № 36/11 від 01.02.2011 року про надання послуг користування, чищення та заміни брудопоглинаючого покриття.

Згідно договору №11 від 10.08.2013 року позивачу надавались послуги з спостереження на предмет охорони на обєкті, розташованому за адресою: вул.Кармелюка, 4, де знаходяться матеріальні цінності. Періодом охорони є час з моменту прийняття обєкта під охорону до його зняття з охорони клієнтом в дні та години, визначені у додатку.

Згідно договору на охорону пультом централізованого спостереження за допомогою засобів тривожної сигналізації №12 від 10.08.2013 року позивачеві надавались послуги з спостереження тривожної сигналізації, що розташована на обєкті за адресою: вул.Кармелюка, 4, де знаходяться матеріальні цінності.

Договором на постачання електричної енергії № 608468 від 18.09.2012 року визначено умови постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача. Договором передбачено, що споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії.

За договором централізованого пожежного нагляду №052/08-Кр від 01.03.2008 року позивачу надавлись послуги цілодобового централізованого нагляду обєкту: магазину «Промінь», за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Кармелюка, 4.

Таким чином, позивачем у податковій декларації за 2015 рік включено повну суму вартості придбаних послуг централізованої охорони майна на обєкті, централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації, вартості придбаної електричної енергії, послуги централізованого пожежного нагляду.

Висновки податкового органу про те, що оскільки позивач з 01.04.2011 року використовує у власній господарській діяльності площу приміщення магазину Промінь у розмірі 70 кв.м, тоді як загальна площа магазину складає 350 кв.м. і ним включено повну вартість придбаних послуг, а не частку вартості спожитих орендарем послуг, обчислену пропорційно площі, що займає позивач в орендованому приміщенні є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов вищевказаних договорів вказані послуги використовуються виключно позивачем та сплачуються у визначеному розмірі, тобто відсутня залежність вартості послуг від площі фактичного використання приміщення.

Витрати на оплату електроенергії здійснюється виключно за спожиту послугу шляхом зняття показників лічильника.

Отже позивачем відповідно досплачених на адресу ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго послуг з постачання електричної енергії за договором № 608468 від 18.09.2012 року сформовано податковий кредит за відповідні періоди (січень-жовтень 2013 року).

Щодо оприбуткування готівки у сумі 15588,21 грн.: в КОРО №0482005080р/1 від 31.05.2013 р. на підставі фіскального звітного чеку №17 від 23.06.2013 р. у сумі 7844,59 грн., на підставі фіскального звітного чеку №282 від 05.03.2014 р. у сумі 3405,32 грн., в КОРО №0482005080р/2 від 16.05.2014 р. на підставі фіскального звітного чеку №544 від 17.11.2014 р. у сумі 4338,30 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року (далі Положення) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.2. Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно п.2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 2 розділу ІІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року №417, передбачено, що сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, вноситься субєктом господарювання протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується в корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається субєктом господарювання протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".

Позивачем пояснено, що оприбуткування готівки здійснено шляхом відображення службової видачі службового внесення, через несправний стан РРО, а саме: за 22.06.2013 року відбулось оприбуткування у сумі 7844,59 грн., що підтверджується фіскальним чеком №17 на контрольною касовою стрічкою; за 04.03.2014 року відбулось оприбуткування у сумі 3405,32 грн., що підтверджується фіскальним чеком №282 на контрольною касовою стрічкою; за 16.11.2014 року відбулось оприбуткування у сумі 4338,30 грн., що підтверджується фіскальним чеком №544 на контрольною касовою стрічкою.

Відповідний запис здійснено у Книзі обліку доходів і витрат.

Зважаючи на викладене, суд зауважує, що наведене повністю спростовує висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 3630,83 грн., п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 8728,00 грн. та п. 2.2, п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року: не оприбуткування (несвоєчасне) готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків (Z-звітів) у сумі 15588,21 грн.

У звязку з чим податкові повідомлення рішення від 05.04.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4 є такими, що прийняті відповідачем протиправно, у звязку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи).

Обєктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід).

Оскільки висновки перевірки про заниження позивачем оподатковуваного доходу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, донарахування військового збору, відповідно до податкового повідомлення рішення від 05.04.2016р. № НОМЕР_3 є протиправним, отже вказане податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

З акту перевірки слідує, що порушення вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та його заниження, виникло у звязку з заниженням позивачем чистого оподаткованого доходу, внаслідок виключення зі складу витрат результатів господарських операцій.

Оскільки судом ці висновки визнано протиправними, то рішення №0002951701 від 05.04.2016р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 839,93 грн. також підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2016р., яким нараховано податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 7991,00 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 3995,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 05.04.2016р., яким нараховано на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 3630,83 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 907,71 грн.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 05.04.2016р., яким нараховано військовий збір за основним платежем в розмірі 363,09 грн. та за штрафними санкціїями в розмірі 90,77 грн.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 05.04.2016р., яким нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 77941,05 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0002951701 від 05.04.2016р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 839,93 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 957,61 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4