Ухвала суду № 66216228, 04.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20017/16-ц

провадження № 2/753/8271/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у накладенні арешту

"04" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ГОЛОДЕНКО К.В.

без участі сторін

розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічно акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору, суд

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва з 04 листопада 2016 року знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Публічно акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору.

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, заява мотивована тим, що 25 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі за текстом - «Кредитор») та ОСОБА_2 (надалі за текстом - «Позичальник») у м. Донецьк було укладено кредитний договір №014/11-175/0187.

Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 130000,00 (сто тридцять тисяч) доларів СІЛА на строк по 25 квітня 2027 року, процентна ставка за користування кредитом складає 12,85 % річних (процентна ставка плаваюча).

Протягом семи років Позичальник добросовісно здійснював погашення Кредиту та сплату процентів. Але у 2014 році у зв'язку із початком проведення бойових дій на сході країни, зокрема, у м. Донецьк, Позичальник вимушений був покинути територію, підприємство на якому він працював також припинило свою роботу. Позичальник втратив основне місце роботи. Щомісячний платіж у розмірі від 1500 доларів США став нереальним для сім'ї Позичальника.

Позичальник звернувся до Кредитора добросовісно зазначивши про форс-мажорні обставини, які ніхто з них не міг передбачити.

Кредитор, знаючи, що тільки він може рефінансувати заборгованість, від якої Позичальник не може відмовитись, нав'язав такі умови одержання рефінансування, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

01 грудня 2014 року для рефінансування заборгованості Позичальника перед Кредитором за кредитним договором №014/11-175/0187 від 25 квітня 2007 року Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 1 359 320, 06 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч триста двадцять гривень 06 копійок) строком до 02 червня 2027 року під 17% річних, хоча для інших клієнтів валютний кредит рефінансується під 10,50 - 11,25 % річних (згідно публічної інформації на офіційному сайті одного з представництв Кредитора).

Вважаю, що кредитний договір №014/81-1-0-00/9992 підлягає визнанню недійсним, оскільки умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України), умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, умови договору завдають шкоди споживачеві, а також у зв'язку з порушенням Кредитором вимог Закону ВР УРСР "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ від 12.05.1991 року та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затв. Правлінням НБУ, Постанова від 10.05.2007 N 168).

Для забезпечення вимог кредитора було укладено договір іпотеки.

Недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне й недійсність іпотеки (Верховний Суд України, Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна). У випадку задоволення Судом позову про визнання кредитного договору недійсним, договір іпотеки також втратить свою дію. І тому боюсь, що коли Банк отримає мій позов до суду про визнання кредитного договору недійсним, то він направить усі свої зусилля на отримання предмету іпотеки (квартири, єдиного житла моєї дитини та сім'ї) шляхом застосування позасудових заходів дострокового задоволення своїх вимог у повному обсязі, передбачених п.6.3., п.6.4., п.6.5 договору іпотеки.

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності:

Відповідно до статті 152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

1)забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6.3. Договору іпотеки від 01.12.2014 року: за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:

-за рішенням суду;

-у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса;

-згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в пп.6.4. та 6.5. цього договору (п.6.4. звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження в Договорі є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки; п.6.5 звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підстав договору купівлі-продажу.);

-інші способи, що не суперечать законодавству на момент звернення стягнення;

У зв'язку з тим, що станом на день подання до суду позову сплинув 90-денний термін припинення платежів, є підстави вважати, що Банк застосує позасудовий спосіб дострокового задоволення своїх вимог у повному обсязі, що може призвести до переходу права власності на квартиру до третіх осіб або вселення інших осіб, що ускладнить в подальшому виконання судового рішення ухваленого за результатом розгляду позову.

На підставі ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву без повідомлення та у відсутність осіб у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними з заявленими вимогами.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Роз'ясненнями п. 16 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду позивачеві та іншим особам. У зв"язку з цим суд чи суддя повинні роз"яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання позивачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати застави.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не наведено доказів, за наявності яких суд може пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза продажу заставного майна, відповідно до іпотечного договору, який був прикладений до заяви.

Разом з цим, позивачем до заяви не додано документів на підтвердження того, що відповідач може відчужити заставне майно.

Відсутність зазначених відомостей у заяві позивача ОСОБА_2, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, щодо реалізації заставного майна відповідачем, а також робить неможливим виконання такої ухвали.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 151-153, 168 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічно акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Роз"яснити позивачу, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Письмове клопотання приєднати до матеріалів цивільної справи.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали надіслати позивачу рекомендованою поштою для відому.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК