Ухвала суду № 66212967, 12.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/557/17

Номер справи місцевого суду: 521/4299/17,1-кс/521/1458/17

Головуючий у першій інстанції Кузьменко

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю

секретаря: Стоянової Л.І.,

прокурора: Крещенка В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеса від 29 березня 2017 року, якою у рамках кримінального провадження №32015160000000034 від 12.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,5 ст.27, ч.3 ст.212, ч. 2 ст.209 КК України, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Узуна М.Ю. про арешт майна,-

встановив

Оскарженою ухвалою, у рамках кримінального провадження №32015160000000034 від 12.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,5 ст.27, ч.3 ст.212, ч. 2 ст.209 КК України, було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2, погодженого прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_1 про арешт коштів, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551) № 26002010026194, відкритому в АБ «Південний» в м. Одеса (МФО 328209) в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на те, що у даному кримінальному провадженні не предявлено цивільний позов, ТОВ "СПМК-17" не було визнано особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду і з якого має бути стягнута отримана неправомірна вигода і зазначене підприємство не є юридичною особою, майно якої підлягає конфіскації.

Посилаючись на не доведення стороною обвинувачення необхідності накладення арешту на майно зазначеного підприємства, відсутності підстав, які обґрунтовано свідчать про те, що зазначене майно може бути втрачено, пошкоджено чи використано, що може перешкодити кримінальному провадженню та відсутність даних про належність цього рахунку ТОВ "СПМК-17", прийнявши до уваги, що накладення арешту на рахунок підприємства може унеможливити ведення ним фінансово-господарської діяльності та порушити права як юридичних, так і фізичних осіб, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови у накладенні арешту.

Крім того, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що вимога слідчого про необхідність зобовязання банківської установи щодо негайного надання інформації про залишки грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках цих підприємств, регламентується положеннями ОСОБА_3 15 КПК України, та відбувається в порядку, відмінному від того, що регламентує накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, прокурор прокуратури Одеської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необгрунтованість та незаконність постановленої ухвали, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушує питання щодо скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді.

На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на обгрунтованість клопотання слідчого, оскільки керівнику та іншим посадовим особам, які є розпорядниками зазначених коштів підприємств, а саме ТОВ "СПМК-17" та інших підприємств - ПП «Дорлідер» (ПП «Південьдортех»), ТОВ «БК «Дорлідер», було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.27 ч.3 ст.212 та ч.2 ст.209 КК України, а грошові кошти, які надходять на розрахункові рахунки цих підприємств є предметом та знаряддям злочинів і використовуються підозрюваними з метою вчинення цих злочинів.

Крім того, прокурор зазначає, що підозрювані в даному кримінальному провадженні є службовими особами вказаних підприємств, а організатор - фактичним власником зазначених підприємств.

Просить ухвалу слідчого судді, скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Узуна М.Ю. та накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551) № 26002010026194, відкритому в АБ «Південний» в м. Одеса (МФО 328209) в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять та зобовязати співробітників банківської установи, при ознайомленні з ухвалою про накладення арешту, зазначити час та дату ознайомлення та негайно надати інформацію щодо залишку грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і при вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен зясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_4 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязаного з їх незаконним обігом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні слідчого не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «СПМК-17» відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з коштів були обєктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і, чи визнані вони речовими доказами у кримінальному провадженні.

Як вбачається з долучених до клопотання слідчого матеріалів, вони містять дані про внесення до ЄРДР відомостей про вчинені злочини, за якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015160000000034 від 12.02.2015 року, за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2,3,5 ст. 27 ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 209 КК України.

В клопотанні, слідчий послався на встановлення в ході проведення досудового розслідування факту умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку ОСОБА_4, разом та спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яким було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень разом, а також з іншими особами.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор вказав, що в ході розслідування даного кримінального провадження повідомлення про підозру у вчинені злочину керівнику ТОВ "СПМК-17" повідомлено не було. Разом з цим наполягав на тому, що наявні на рахунках ТОВ "СПМК-17" грошові кошти є предметом та знаряддям злочинів і використовуються підозрюваними з метою вчинення злочинів.

Водночас, додані до клопотання матеріали не містять даних на підтвердження обставин, на які послався прокурор, а саме даних про наявність на цих рахунках грошових коштів, в тому числі отримання їх в результаті злочинної діяльності зазначеної вище групи осіб. Крім того, дані щодо вчинення посадовими особами ТОВ "СПМК-17" дій, направлених на умисне ухилення від сплати податків не містяться у долучених до клопотання витягах та актах позапланових перевірок, на які слідчий послався як на підставу підтвердження вчинення ТОВ "СПМК-17" цих дій.

Як вбачається з резолютивної частини клопотання, фактично слідчий просив не тільки про арешт майна, але і висував вимоги щодо тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом (банківську) таємницю.

Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до документів регламентується положеннями глави 15 КПК України та відбувається в порядку, відмінному від того, що регламентує накладення арешту на майно, про що вірно вказано слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, як вбачається із матеріалів доданих до клопотання слідчого, ТОВ «СПМК-17» не є та не може бути відповідно вимог КПК України ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані юридичною особою, що в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

Також, вимоги ч.3 ст. 170 КК України передбачають можливість накладення арешту на майно юридичної особи лише у випадку забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, але матеріали провадження не містять даних про заявлений цивільний позов.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскільки, грошові кошти належать ТОВ «СПМК-17», та діючим кримінально-процесуальним законодавством не передбачена можливість накладення арешту на майно юридичної особи при наведених слідчим обставинах, то у слідчого судді не було законних підстав задовольнити клопотання слідчого, щодо арешту вказаних грошових коштів.

Крім того, апеляційний суд вважає, що накладення арешту на банківські рахунки підприємств можуть призвести до унеможливлення ведення ними фінансово-господарської діяльності, порушення прав як юридичних осіб, так і фізичних осіб - працівників цих підприємств.

Разом з цим, як було встановлено апеляційним судом, слідчим у своєму клопотанні, всупереч вимогам ч. 4 ст. 170 КПК України, не вказано жодної підстави, яка обґрунтовано свідчила про те. що зазначене майно може бути втрачено, пошкоджено чи використано таким чином, що може перешкодити кримінальному провадженню, крім того, до клопотання не надано жодних документів і не доведено, що вказаний у клопотанні банківський рахунок дійсно належать ТОВ «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551) № 26002010026194 відкритому в АБ «Південний» (МФО 328209).

Більш того, апеляційний суд вважає, що у слідчого 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженню були відсутні повноваження, які надавали останньому можливість звернутися до слідчого судді з клопотанням, оскільки згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIIIвід 21.12.2016, яким виключено «Розділ XVIII-2. Податкова міліція» Податкового кодексу України, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII-2) - з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обовязок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, обєктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

Тобто, з одного боку у Законі є пряме посилання на відстрочку набуття ним законної сили в частині виключення Розділу XVIII-2 «Податкова міліція», а з другого - в Законі відсутня вказівка на пункт 134, що вказує на те, що на даний час фактично відсутні достатні правові підстави для діяльності податкової міліції, і зазначене питання викликає неоднозначне тлумачення, яке потребує законодавчого врегулювання рішенням Верховної ради України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає рішення слідчого судді законним та обгрунтованим, в звязку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 167-173, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області,

постановив

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеса від 29 березня 2017 року, якою у рамках кримінального провадження №32015160000000034 від 12.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3,5 ст.27, ч.3 ст.212, ч. 2 ст.209 КК України, про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2, погодженого прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_1 про арешт коштів, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551) № 26002010026194, відкритому в АБ «Південний» в м. Одеса (МФО 328209) в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_7. ОСОБА_8. ОСОБА_9.