Постанова № 6621123, 17.09.2009, Одеський окружний адміністративний суд

                                    Справа №2а-4145/08/1570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2009 року  Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого –судді Іванова Е.А.

при секретарі –Полторак І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,

В С Т А Н О В И В:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телсі» в кому просить стягнути з відповідача на його користь на рахунок Державного казначейства суму штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році у розмірі 6977,78грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві та пояснила, що згідно звіту середньооблікова чисельність штатних працівників за 2004р. у відповідача склала 18 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного. Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з повідомлення фонду заробітної плати на середньооблікову  численність штатних працівників та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце склала 6977,78грн. На виконання ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємство повинно було сплатити позивачу штрафні санкції за незабезпеченні робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004р. у розмірі 6977,78грн, проте відповідач у добровільному порядку цю заборгованість не сплатив у зв’язку з чим і було подано даний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні та пояснив, що ТОВ «ЦСС» є правонаступником ТОВ «Телсі» про що свідчить статут ТОВ «ЦСС» та витяг з ЄДР. Крім того представник відповідача пояснив, що з позовними вимогами позивача не згоден, оскільки вони є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «ЦСС» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛСІ», про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру (а.с.155).

Протягом 2004 року на ТОВ «ТЕЛСІ»  працювало 18 працівників (а.с.6).             Відповідно до фактичної кількості робочих місць у 2004 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві становить -1 особа.

Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2004 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність визначена позивачем відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 N 171 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за N 287/823) (наказ втратив чинність з 01.01.2006 згідно з наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286), становила 0 осіб, так як 1 інвалід був працевлаштований на підприємство тільки 18 серпня 2004 року (а.с.16).

З звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004р. підписаний посадовими особами відповідача вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2004 році складала 6977,78грн. (а.с.6).

Згідно Указу Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» №1573 /99 від 15.12.1999р. та Додатку до нього Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади. Відповідно до п. п.1, 15 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. №1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, а також має статус юридичної особи, тому спір відноситься до адміністративної юрисдикції.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зокрема ст. ст. 17, 18, 19, 20 в редакції Законів N 204/94 ВР від 14.10.94, N 2606-III від 05.07.2001, N 910-IV від 05.06.2003, N 1771-IV від 15.06.2004), Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1767 від 28.12.2001, та Положенням про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 92 від 18.07.91.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 3, п. 14 Положення про робоче місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядоохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Відповідно до п. 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Тобто, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але в 2004 році покладався обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні визначений певний порядок працевлаштування інвалідів.

З огляду на наведені приписи законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві, діючого на час виникнення спірних правовідносин, працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики N 244 від 06.07.98 була затверджена форма статистичної звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)" ( в редакції до 2006р.), яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості, в якому визначені обов’язкові відомості, які зазначаються в разі наявності вакантних місць на підприємстві,  в тому числі в рядку 18 наводяться дані про потребу в працівниках для комплектування нових робочих місць в поточному році. Ці дані саме про потребу подаються за станом на 28 січня поточного року з наступним коригуванням у разі зміни потреби.

Однак відповідачем не додано до матеріалів справи відповідних доказів, щодо інформування центра зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; а в наступному про наявність на його підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, тому жодного інваліда названими органами не було направлено для забезпечення працевлаштування.

Навпаки з копії листа Управління праці та соціального захисту населення Іллічівської міської ради №781 від 27.05.2005 р. (а.с.10) вбачається що ТОВ „ТЕЛСІ” не інформував Управління у 2004р. про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, та Іллічівський міський центр зайнятості у листі №332 від 13.07.2005 року (а.с.11) також повідомляє, що ТОВ „ТЕЛСІ” звіти за ф. 3-ПН надавались з інформацією про відсутність вакансій.

У сторін немає суперечності, щодо самого розрахунку суми штрафних санкцій.

Суд не приймає до уваги копію листа № 435/1К від 18.03.2004р. (а.с.25), нібито спрямованого до фонду соціального захисту інвалідів, так як у відповідача відсутні докази його відправлення або отримання фондом, та в цьому листі не зазначена, яка сама посада вакантна  на підприємстві та які вимоги висуваються до претендента на неї згідно ф. 3-ПН.

Також суд не приймає до уваги копію листа № 421/1   від 20.02.2004р., так як суду позивачем не надано ані його оригіналу для огляду, ані доказів його відправлення та/або отримання УПСЗН (а.с.26).

Відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону України N 875-XII, та не надано доказів звернення до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.

А відтак відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів, щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону України N 875-XII, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

У відповідності із приписами п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 р. N 1767, відповідач у даному випадку повинен був самостійно сплатити штрафні санкції за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році до 15.04.2005 р., що зроблено не було.

Згідно ст. 20 Закону України №875 підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-9,158,160,163КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС”(м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога буд. 55 „В” код 25033689) штрафні санкції за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2004 р. в сумі 6977,78грн. на рахунок Державного казначейства.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Суддя Е.А.Іванов