Рішення № 66208310, 25.04.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1734/16-ц

Провадження № 2/487/1183/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25.04.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Агєєвої Л.І.

за участю секретаря - Ткаченко І.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення, мотивуючи тим, що відповідачі, які фактично є тимчасовими мешканцями, добровільно не бажають звільнити квартиру АДРЕСА_1 (пр. Леніна) м. Миколаєва, не сплачують комунальні послуги, чим спричиняють перешкоди позивачам в користуванні та розпорядженні вказаною квартирою.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначили, що їм разом з ОСОБА_7, згідно свідоцтва про право власності на житло від 17 червня 1994 року, належить квартира АДРЕСА_2. З 1994 року в зазначеній квартирі, як тимчасовий мешканець, проживав ОСОБА_8 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_7 у 1996 році 1/8 частку від її права власності на спірну квартиру успадкував ОСОБА_8. В 2001 році брак між ОСОБА_8 та відповідачкою було розірвано. В 2014 році ОСОБА_8 помер. Посилаючись на те, що відповідачі не є членами їхньої родини, вселилися до квартири як тимчасові мешканці і продовжують проживати в ній без достатніх на то правових підстав, створюючи власникам перепони в вільному розпорядженні та користуванні майном, позивачі просили суд ухвалити рішення, яким усунути їм перешкоди в користуванні квартирою №58 в будинку №9 по проспекту Леніна в місті Миколаєві шляхом примусового виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, причину неявки суду не повідомили, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справа розглядалась відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.06.1994 року належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та позивачам.

16 лютого 1996 року ОСОБА_7 померла.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2008 року були визначені частки кожного власника квартири, які склали по 1/4 частки за кожним.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2008 року, виданого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №417/1996, після смерті ОСОБА_7, яка померла 16.02.1996 року, 1/2 її частки в спірній квартирі успадкував ОСОБА_8.

Згідно ст. 818 ЦК України та ст. 98 ЖК України, на яку посилаються позивачі в обґрунтування заявлених вимог, тимчасовим мешканцем є особа, якій наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, за взаємною згодою дозволили тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, без стягнення плати за користування приміщенням.

Відповідно до ст. 156 ЖКУ члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), згідно якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частина 4 ст. 156 ЖКУ встановлює, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім`ї права користування займаним житловим приміщенням.

Отже, посилання позивачів на те, що відповідачі позбавлені права на проживання та користування квартирою після припинення сімейних відносин з власником ОСОБА_8 є необґрунтованими.

Крім того, після смерті ОСОБА_8, 05.12.2014 року, його син ОСОБА_6 заявив про свій намір отримати після нього спадщину, про що повідомив нотаріуса в заяві за №319 від 09.06.2015 року.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 не може бути виселений як тимчасовий мешканець на підставі ст. 98 ЖК України.

Крім того, щодо виселення матері ОСОБА_6 - відповідача ОСОБА_5, то ст. 157 ЖК України встановлює, що членів сім`ї власника квартири може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України, про які позивачами не заявлялося і які не були предметом судового розгляду.

Також не заслуговують на увагу і посилання позивачів, як на обґрунтування заявлених вимог, що відповідачі не сплачують за комунальні послуги, а тому додатково створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною квартирою, оскільки вказані обставини мають розглядатися в іншому порядку.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення залишити без задоволення.

Рішення набуває законної сили протягом 10 днів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через місцевий суд в порядку ст..294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Л.І. Агєєва