Рішення № 66206583, 20.04.2017, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/290/17

Провадження № 2/392/372/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Жельман О.В., відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості в сумі 23293,27 грн..

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 вересня 2001 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № № 4/AG-09-11, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 59670,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % на рік. Належне виконання умов Кредитного договору № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року було забезпечено також і Договором поруки № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року, який укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2.

Станом на 01 грудня 2016 року відповідач взяті на себе зобовязання за Кредитним договором не виконує, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму в розмірі 23293,27 грн., яка складається із: сума заборгованості по основному боргу кредиту 10117,64 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам 1803,00 грн., пеня 11317,63 грн., у зв»язку із чим позивач змушений звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав, про стягнення суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Позивач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме в розмірі заборгованості по основному боргу кредиту 10117,64 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог заперечував. В своїх поясненнях відповідач пояснив, що прострочення сплати щомісячних платежів почалося з січня-лютого 2016 року. Оскільки відбулася зміна банківських реквізитів на які необхідно було перераховувати грошові кошти, але він не міг це зробити через банківські установи, оскільки розрахунковий рахунок у банку був заблокований, тому вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього на користь банку суми простроченої заборгованості та пені підстав не має, оскільки вони виникли не з його вини, а з вини банку який повинен був надати йому нові реквізити для погашення кредиту.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, як пред»явлених безпідставно та необгрунтовано.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх співставленні та сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладання Кредитного договору № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 рокуміж ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 59670,00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % на рік. Дата остаточного повернення кредиту 14 вересня 2016 року (а.с. 8-16).

В підпункті 2.4.1. пункту 2.4. Частини № 2 Кредитного договору № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року зазначено, що Позичальник вправі вимагати від Банку виконання прийнятих на себе зобов»язань за Договором.

14 вересня 2011 року з метою належного виконання зобов»язань ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений Договір застави автомобіля, предметом застави якого є транспортний засіб марки «ВАЗ-211540 110 30», сірого кольору, 2011 року випуску, номер шасі ХТА211540В5035007, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 17-24).

14 вересня 2011 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 4/AG-09-11 (а.с. 25-27).

Відповідно до умов Договору поруки № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року, «Поручитель» ОСОБА_2, зобов»язується відповідати за повне та своєчасне виконання «Боржником» ОСОБА_1 його боргових зобов»язань перед «Кредитором» Банком за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов»язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов»язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи обох одночасно. Порукою за Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його Боргових зобов»язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі. Серед іншого договором поруки забезпечено повернення Боржником Кредитору повної суми отриманих кредитних коштів не пізніше 14 вересня 2016 року. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання Боргових зобов»язань за Кредитним договором (пункти 1.1.-1.2, 2.1., 4.1).

Згідно довідки розрахунку заборгованість за Кредитним договором № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року станом на 01 грудня 2016 року становить суму в розмірі 23293,27 грн., яка складається із: сума заборгованості по основному боргу кредиту 10118,64 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам 1803,00 грн., пеня 11317,63 грн. (а.с. 8).

Відповідно до статтей 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України, яка зазначає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, непідлягають доказуванню.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно змісту частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 ЦК України порушення зобовзання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно із статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником зобовязання він відповідно до вимог статтей 549, 1050 ЦК України зобовязаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Частина 1 статті 1056-1 ЦК України встановлює, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У відповідності до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 2 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 статті 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному звязку, виходячи із системного аналізу статтей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту Кредитного договору № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року та Договору поруки № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року суд приходить до висновку, що відповідачами не надано належних і допустимих доказів того не з їхньої вини виникла заборгованість за Кредитним договором і відповідач ОСОБА_2, як поручитель, не повинна нести відповідальність за Договором.

Разом із цим, судом було встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду визначив ціну позову в розмірі 23293,27 грн., яку просить стягнути і у резолютивній частині позовної заяви, однак у наданому розрахунку заборгованості зазначена сума заборгованості станом на 01 грудня 2016 року розмірі 23239,27 грн., що узгоджується із наведеними позивачем розрахунками заборгованості.

З урахуванням наведених вище обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача грошової суми в розмірі 23239,27 грн., згідно наданого суду розрахунку заборгованості.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з кожного відповідача на користь позивача по 800,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212 -215, 218, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3), на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором № 4/AG-09-11 від 14 вересня 2011 року на загальну суму 23239,27 грн. (двадцять три тисячі двісті тридцять дев»ять гривень 27 коп.), станом на 01 грудня 2016 року, яка складається із: сума заборгованості по основному боргу кредиту 10117,64 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам 1803,00 грн., пеня 11317,63 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3), на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складений 26 квітня 2017 року.

Суддя Д.М. Кратко