Рішення № 66206285, 20.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/84/15-ц Головуючий 1 інстанції Поліщук Т.В.

Провадження № 22ц/790/238/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Довгаль А.П.,

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2016 року по справі за позовом прокурора Московського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, за участю третьої особи: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та визнання права власності у звязку з їх смертю,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року прокурор Московського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, за участю третьої особи: ПН ХМНО ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та визнання права власності у звязку з їх смертю.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 21 листопада 1973 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та постійно проживала ОСОБА_7, яка після смерті її матері, ОСОБА_8, з 18 жовтня 1980 року була членом ЖК «Полярний» та прийняла спадщину за законом. Як членом ЖК «Полярний», ОСОБА_7 у 1987 році сплачено повну вартість вищевказаної квартири та вона набула права власності на неї. 07 травня 2013 року ОСОБА_7 померла.

За інформацією, наданою Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, після її смерті спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.

Прокурор вважає, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, та складається з квартири АДРЕСА_2, є відумерлою та має бути передана територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Проте, невстановленими особами, подано заяву від імені ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, на підставі чого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 11 вересня 2013 року зареєстровано права власності на квартиру № 265 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 на імя ОСОБА_9

В ході перевірки вищевказаних обставин прокуратурою опитаний ОСОБА_9, він пояснив, що за адресою: АДРЕСА_3 ніколи не проживав, довідок з ЖК «Полярний» не отримував, будь-яких правочинів з продажу зазначеної квартири не вчиняв, 09 липня 2012 року паспорт та ідентифікаційний номер ним було втрачено.

Згідно журналу видачі довідок ЖК «Полярний» довідка №234, яка стала підставою для реєстрації права власності на квартиру № 265 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66, видана 11 листопада 1993 року ОСОБА_10, а не ОСОБА_9

По даним КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» реєстраційне посвідчення на імя ОСОБА_9 за номером 56109 у 1993 році на квартиру АДРЕСА_4 не видавалося.

11 вересня 2013 року від імені ОСОБА_9 невстановленими особами укладено з ОСОБА_3 договір купівлі продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 та зареєстровано право власності останнього на квартиру. 17 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, квартира передана у власність ОСОБА_4, яким в подальшому укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_11

Прокурор вважав договори купівлі продажу квартири недійсними, оскільки спірна квартира № 265 ніколи не належала ОСОБА_9, а договір укладений не уповноваженою на те особою та на підставі підроблених документів.

У звязку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор Московського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради просив суд визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, який зареєстровано в реєстрі за № 2099 від 11.09.2013 року, визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який зареєстровано в реєстрі за № 6618 від 17.12.2013 року, визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66, укладений між та ОСОБА_4 та ОСОБА_12, який зареєстровано в реєстрі за № 793 від 13.03.2014 року, визнати відумерлою спадщиною квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66, що належала померлій ОСОБА_7, визнати за Харківською міською радою право власності на квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66.

Представники Харківської міської ради та управління комунального майна та приватизації міської ради позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечував проти позову, пояснив, що квартира була придбана ОСОБА_11 для свого сина ОСОБА_6 При купівлі квартири ніяких заборон на відчуження у нотаріуса не було, квартиру було зареєстровано у встановленому законом порядку. На спірну квартиру ОСОБА_11 було складено заповіт на імя ОСОБА_6 Зазначив, що ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_6 раніше ОСОБА_4 не знали. Вважає, ОСОБА_6 є добросовісним покупцем спірної квартири.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66 укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, який зареєстровано в реєстрі за № 2099 від 11.09.2013 року. Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який зареєстровано в реєстрі за № 6618 від 17.12.2013 року. Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд 66 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, який зареєстровано в реєстрі за № 793 від 13.03.2014 року. Визнано відумерлою спадщиною квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66, що належала померлій ОСОБА_7. Визнано за Харківською міською радою право власності на квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не зявились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак, повістки на імя ОСОБА_13 повертаються із зазначенням «за сплином строку зберігання», представник апелянта ОСОБА_14 повідомлений про час та місце розгляду справи телефонограмою.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що справа знаходиться в провадженні суду тривалий час, сам апелянт рухом справи не цікавиться, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з незаконності набуття ОСОБА_9. права власності на спірну квартиру у звязку з чим укладені у подальшому договори її купівлі-продажу є недійсними, а спадщина на квартиру відумерлою, тому за Харківською міською радою слід визнати право власності на неї.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Судом встановлено, що з 21 листопада 1973 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та постійно проживала ОСОБА_7, яка після смерті її матері, ОСОБА_8, з 18.10.1980 була членом ЖК «Полярний» та прийняла спадщину за законом.

У 1987 році нею сплачено повну вартість вищевказаної квартири, що підтверджується довідкою, наданою головою ЖК «Полярний» за № 208 від 13.11.2014 (т. 1 а.с. 11-14).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який набув чинності 15.04.1991 та діяв на час виникнення правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Аналогічну норму містить чинний Цивільний кодекс України, згідно ч. 3 ст. 384 якого у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

На час виникнення вказаних правовідносин чинне законодавство України не передбачало обовязкової реєстрації права власності на нерухоме майно, тож ОСОБА_7 набула права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла 07.05.2013, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 31.05.2013 внесено актовий запис про смерть №7492 (т. 1 а.с.16).

В силу положень ч.2 ст.1220 ЦК України, в день смерті вказаної особи відкрилася спадщина за її останнім місцем проживання у вищевказаній квартирі(ч.1 ст.1221 ЦК України), яка належала їй на праві приватної власності.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Інші особи, крім власника, на час відкриття спадщини у вказаній квартирі зареєстровані не були, у звязку з чим, постійно зі спадкодавцем не проживали.

Відповідно до положень ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ч.3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За інформацією наданою Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.

Положеннями ст.1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобовязаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Вказана заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.274 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини.

За змістом ст.278 ЦПК України суд, установивши, зокрема, відсутність спадкоєців за заповітом і за законом, або неприйняття спадщини спадкоємцями, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів ввважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, та складається з квартири АДРЕСА_5 є відумерлою та має бути передана територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Однак, невстановленими особами подано заяву від імені ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66., з наданням копії паспорту (серійний номер МН 266365, виданого 28.12.2001 Орджонікідзевським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області) та довідки №234, виданої 09.10.1993 Житлово-будівельним кооперативом «Полярний» Міського житлоуправління Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів (т. 1 а.с. 28).

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.09.2013 на підставі заяви та вищевказаних документів зареєстровано права власності на квартиру № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 на імя ОСОБА_9 ( т. 1 а.с. 23-24).

Опитаний прокуратурою району в ході перевірки ОСОБА_9 пояснив, що за адресою: АДРЕСА_3 він ніколи не проживав, довідок з ЖК «Полярний» не отримував, будь-яких правочинів з продажу зазначеної квартири не вчиняв.

09 липня 2012 року паспорт ОСОБА_9 та ідентифікаційний номер втрачено, про що останній у своїй заяві повідомив Орджонікідзевський РВ ЛМУ УМВС України у Харківській області, за результатами розгляду якої 18.07.2012 прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України. (т. 1 а.с. 18).

Як вбачається з журналу видачі довідок ЖК «Полярний» довідка №234, яка стала підставою для реєстрації права власності на квартиру № 265 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66, видана 11.11.1993 ОСОБА_10, а не ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 27)

Згідно інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.11.2014 за №1038/3 реєстраційне посвідчення на імя ОСОБА_9 за номером 56109 у 1993 році на квартиру АДРЕСА_6 не видавалося (т. 1 а.с. 15).

11 вересня 2013 року від імені ОСОБА_9 укладено з ОСОБА_3 договір купівлі продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 7-9).

На підставі вказаного договору, 11.09.2013 року, за заявою ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано право власності останнього на квартиру (т. 1 а.с. 22-24).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що квартира № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 ОСОБА_9 ніколи не належала, а договір купівлі продажу вищевказаної квартири між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки укладений не уповноваженою на те особою та на підставі підроблених документів.

20.06.2015 ОСОБА_9 помер, актовий запис № 11622 (т. 2 а.с. 61).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст правочину складають його істотні умови. Єдиною істотною умовою договору купівлі-продажу є умова щодо предмету.

Умова щодо предмету спірного договору купівлі-продажу, а у даному випадку квартира № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 , не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент його укладення, а саме вищевказана квартира при передачі її від імені ОСОБА_9 (Продавця) ОСОБА_3 (Покупцю), на праві власності продавцю не належала, оскільки перебувала у власності ОСОБА_7

Відповідно до вимог ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Однак, укладення вказаних правочинів не могло відповідати внутрішній волі ОСОБА_9, оскільки, зазначені правочини було вчинено невідомою особою за паспортом останнього, який був втрачений власником 09.07.2012.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

На підставі договору купівлі-продажу №6618 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідченого 17.12.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15 квартира АДРЕСА_7 передана у власність ОСОБА_4, яким в подальшому укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_11. Вказаний договір № 793 посвідчений 13.03.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16

На підставі вказаного договору, 13.03.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16 зареєстровано право власності ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_7. (т. 1 а.с. 22-24).

На теперішній час триває досудове розслідування по факту підроблення офіційного документу, а саме: - довідки № 234 від 09.10.1993, виданої ЖБК «Полярний» (т. 1 а.с. 21).

23 лютого 2013 року померла ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 36).

Після її смерті з заявою про прийняття спадщини звернувся її син ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 130).

За життя ОСОБА_11 01.07.2014 року склала заповіт, яким заповіла спірну квартиру своєму сину ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 25).

Отже, договори купівлі-продажу квартири № 265, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 66 укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №6618 від 17.12.2013 та ОСОБА_4 та ОСОБА_11 №793 від 13.03.2014 є недійсними.

Так, ч.1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є те що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Незаконність набуття ОСОБА_9 права власності на спірну квартиру вказує на невідповідність укладених у подальшому договорів її купівлі-продажу вимогам ч. 1 ст.658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

При цьому, спірними договорами купівлі-продажу порушуються інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого ст.1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність вказаних договорів, дійсність яких не спростована в судовому порядку, позбавляє Харківську міську раду можливості виконати обов'язок подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, після спливу одного року з часу відкриття спадщини, за визначених вказаною статтею ЦК України умов, та набути за територіальною громадою право власності на спадкове майно.

Однак, статтею 278 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Проте, суд першої інстанції не врахував вимог ст.. 278 ЦПК України, та задовольняючи позовні вимоги визнав за Харківською міською радою право власності на квартиру №265, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Героїв Праці, буд. 66; тоді як визнаючи спадщину відумерлою, слід передати її у власність територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання спадщини відумерлою резолютивну частину викласти у такій редакції: «Визнати спадщину у вигляді квартири №265, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Героїв Праці, буд. 66, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлої 07 травня 2013 року, відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради».

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2016 року змінити. В частині визнання спадщини відумерлою резолютивну частину викласти у такій редакції: «Визнати спадщину у вигляді квартири №265, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Героїв Праці, буд. 66, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлої 07 травня 2013 року, відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді