Ухвала суду № 66201160, 25.04.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3034/17

УХВАЛА

про забезпечення позову

25 квітня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Мороз В.О., за участю секретаря Козельської Г.В., розглянувши в порядку ст. 153 Цивільного процесуального Кодексу України в м. Хмельницькому заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 686/3034/17 за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Подільський край», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про визнання права власності,-

встановив:

В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває вищезазначена цивільна справа.

24 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру № 27, по вул. Подільська, 58, у м. Хмельницькому. Вказує на те, що причиною для забезпечення позову є те, що предмет спору безпосередньо стосується визнання права власності на майно і є ризики розпорядження ним за час розгляду позовної заяви в суді, а тому для уникнення в майбутньому утруднення виконання рішення суду, у разі позитивного вирішення поданої позовної заяви, та використання додаткових витрат позивачем.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Впостанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

За загальним правилом, заявник зобов`язанийдовести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

А в своїй заяві про забезпечення позову заявник вказав лише про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та ніяким чином у заяві не обґрунтувала підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Окрім того, жодного доказу до заяви про забезпечення позову не додано, клопотань про витребування доказів до суду подано не було.

А як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкту нерухомого майна за обєктом нерухомого майна квартира № 27, по вул. Подільській, 58, у м. Хмельницькому - відомості відсутні.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову слід відмовити, оскільки не доведено обставин, які є обовязковими для доведення при подачі заяви про забезпечення позову в розумінні ст. 151 ЦПК України та постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви немає.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст.151, ст.153, ст.210 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя