Рішення № 66196262, 21.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 755/21646/15 Головуючий у 1-ій інстанції - ЛастовкаН.Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1217/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Музичко С.Г.

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Чумаченко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, ОСОБА_6 про визнання набуття нерухомого майна недобросовісним та витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_3. звернувся до суду із позовом до відповідачівпро визнання нерухомого майна недобросовісним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Мотивуючи вимоги посилався на те, що він уклав з ОСОБА_6 договір позики, за яким отримав у борг 110 000 грн., та зобов'язався повернути до 11.02.2017 року. Для забезпечення виконання зобов'язання, між сторонами було укладено договір іпотеки згідно з яким на виконання основного зобов'язання іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки сторони оцінили в 632 700,00 гривень.

04.09.2015 року позивач отримав лист від ОСОБА_6 про те, що останній відступив право вимоги 26.08.2015 року за договором позики та договором іпотеки ОСОБА_2.

04.09.2015 року позивач отримав лист з повідомленням про намір ОСОБА_2 реалізувати предмет іпотеки від 31.08.2015 року.

Просив визнати набуття нерухомого майна недобросовісним та витребувати його із чужого володіння, оскільки майно перебуває у володільця без законних та не підстав.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., ОСОБА_6 про визнання нерухомого майна недобросовісним та витребування майна із чужого незаконного володіння, задоволено.

Визнано набуття нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, площею 52,70 кв.м. - ОСОБА_4 недобросовісним.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_4, належне ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, площею 52,70 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі по 787 грн. 62 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що заборгованість відповідача станом на 10.07.2015 року складає 104 000 грн., що підтверджується додатком до договору позики. У зв'язку з тим, що позивач не виконав умови договору позики, відповідач задовольнив своє право Іподекодержателя шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке забезпечувало виконання зобовязання за договором позики .

Апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_6 суму позики у розмірі 110000,00 грн., які позичальник зобов'язався повернути до 11.02.2017 року, шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі 2291,67 грн.

Відповідно до п. 4 вказаного договору у разі прострочення позичальником термінів повернення позики він зобов`язується сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку в розмірі 0,1 % від суми позики за кожний день прострочення починаючи з першого дня.

Згідно p п. 5 вказаного договору якщо борг не буде повернуто позичальником до визначеного цим договором строку, позикодавець має право стягнути борг шляхом звернення стягнення на будь-яке майно позичальника, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення, де б воно не знаходилося та з чого не складалося.

11.02.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умовякого, для забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, площею 52,70 кв.м. (а.с. 13)

04.09.2015 року ОСОБА_3 отримав повідомлення про відступлення прав вимоги, за яким ОСОБА_6 повідомляє, що 26.08.2015 року всі права вимоги ОСОБА_3за договором позики від 11.02.2013 року були відступлені фізичній особі ОСОБА_2, а тому останній просив здійснювати виконання всіх зобов`язань за договором позики та договором іпотеки на користь нового кредитора. (а.с. 18)

10.09.2015 року між ОСОБА_2, іпотекодержателем за договором іпотеки, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., за реєстровим № 4713, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує у власність квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, право продажу квартири виникло у продавця у зв'язку із порушенням умов договору позики від 11.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., за реєстровим № 1268, в тому числі договору відступлення права вимоги за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., 26.08.2015 року за №811, а також на підставі положень ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», у тому числі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі V1 договору іпотеки.

Змінивши позовні вимоги, позивач не ставив питання про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу квартири (а.с.112-114).

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила, власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Пунктом 6.3. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя установлено, що сторони цього договору вирішили, що іпотекодержатель, у разі порушення іпотекодавцем зобов`язань за договором позики, задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотеко держателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за договором позики (а.с.14-15).

З цього слідує, що спірне нерухоме майно вибуло від позивача з його волі, внаслідок порушення зобов'язань за договором позики.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно змісту ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

З договору купівлі-продажу від 10.09.2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що він підписаний продавцем та покупцем, зареєстрований в реєстрі за № 4713.

Колегія суддів вважає, що оскільки договір купівлі-продажу позивачем не оскаржений, підстав вважати, що відповідач є недобросовісним набувачем немає, з огляду на це та в порядку ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, ОСОБА_6 про визнання набуття нерухомого майна недобросовісним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: