Ухвала суду № 66196139, 20.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним п. 4.2 Розділу 4 Іпотечного договору №64309 від 19.09.2007 укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого виступає ПАТ «УкрСиббанк» в частині «застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя», також просила визнати недійсними п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 Розділу 5 цього договору.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2017 відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання частково недійсним договору іпотеки.

Справа № 756/15288/15-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4247/2017Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Не погодилась з вищезазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновків про необхідність згоди другого з подружжя виключно на укладення договору іпотеки та відсутність у законодавстві вимоги щодо такої згоди на укладення окремого розділу договору, зокрема застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Судом першої інстанції проігноровані норми ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 3 ст. 65 СК України, якими зазначено, що згода співвласників (другого з подружжя) на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Тобто, застереження в іпотечному договорі має відповідати загальним вимогам, визначеним для договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а отже потребує одержання окремої нотаріальної згоди від позивача як другого з подружжя щодо розпорядження спільним сумісним нерухомим майном подружжя. Проте, позивач надав згоду, посвідчену приватним нотаріусом, виключно на укладення договору іпотеки. На включення до вказаного іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - позивач згоди не надавав.

Такими чином, суд першої інстанції не в повному обсязі та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин, внаслідок чого не застосував до них закон, який підлягав застосуванню. В зв'язку з цим позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2007 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», були укладені: Кредитний договір №11218620000 та Кредитний договір №11218598000.

З метою забезпечення виконання вищенаведених договорів 19.09.2007 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено Договір іпотеки №64309, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Згідно п.4.2 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Розділом 5 Договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Перед укладенням вищевказаних кредитних договір та спірного договору іпотеки позивач зробила заяву від 15.09.2007, яка засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Тодорович О.Л. реєстровий № 3644, відповідно до якої їй ОСОБА_1 відомо про намір чоловіка ОСОБА_2 передати в іпотеку для отримання кредиту в АКІБ «УкрСиббанк» міста Києва квартиру АДРЕСА_2, належної їм на праві спільної сумісної власності. Позивач також дала згоду на укладення договору іпотеки на передачу вищезазначеної квартири в іпотеку її чоловіком ОСОБА_2 з метою отримання кредиту в АКІБ «УкрСиббанк» міста Києва (а.с.22).

Позивач вважає, що вказаний іпотечний договір не відповідає нормативно-правовим актам України, оскільки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, на який нею не надавалась згода, проте вказане є окремим зобов'язанням щодо розпорядження спільним майном.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час укладення спірного договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

З наведеної норми законодавства вбачається, що сторони можуть укласти як окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, так і здійснити відповідне застереження в іпотечному договорі, яке також вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя підлягає нотаріальному посвідченню, разом з тим і договір про іпотеку підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому Закон не передбачає вчинення інших дій за наявності такого застереження, а тому наявність застереження в договорі іпотеки не призводить до виникнення додаткових умов його укладення.

Спірний договір є нотаріально посвідчений і позивач, як співвласник майна надала свою згоду, оформлену в установленому порядку, на укладення цього договору в цілому, що свідчить і про надання згоди на наявне в ньому застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, діючим законодавством визначений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним. В даному випадку порушень норм чинного законодавства, на що посилався позивач при зверненні до суду, встановлено не було, а тому підстав для визнання недійсним правочину в частині застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не вбачається.

Доводи апеляційної скарги переважно зводяться до власного тлумачення представником позивача положень чинного законодавства, що регулює спірні відносини, які правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: