Ухвала суду № 66196126, 19.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Махлай Л.Д.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства закритого типу «Кедр» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Медведєвої Олени Олегівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, -

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу «Кедр»

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні скарги АТЗТ «Кедр» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Медведєвої О.О., заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись з ухвалою суду АТЗТ «Кедр» подало апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу відповідно до вимог викладених в ній, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Справа № 753/8631/16-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/4751/2017Головуючий у суді першої інстанції: Л.К. ЛеонтюкДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачВ обгрунтування зазначено, що державний виконавець у порушення визначених законом вимог здійснив вселення ОСОБА_2 до квартири, виламавши вхідні двері разом з фрагментом стіни (перегородки разом з дверима, хоча рішенням суду було відмовлено у її знесенні), залишивши на призволяще для відкритого доступу майно боржника, хоча повинен був здійснити необхдні заходи для збереження цього майна, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» захищає не лише інтереси стягувача, а й боржника також. Нові двері до приміщення офісу АТЗТ «Кедр» були встановлені з метою захисту належного Товариству та його президенту майна від знищення та розкрадання, жодних намірів перешкоджати ОСОБА_2 у входженні до приміщення не було, оскільки мали намір надати їй ключ від вхідних дверей. Проте, не встановлюючи даних обставин, державний виконавець винесла постанову про накладення адміністартивного стягнення у вигляді штрафу на голову правління АТЗТ «Кедр» за перешкоджання ОСОБА_2 у входженні до належної їй квартири.

Звернув увагу на те, що суд першої інстанції не дослідив для чого встановлювалися двері боржником та дійшов помилкового висновку про законність накладення адміністративного стягнення.

Представник АТЗТ «Кедр» ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що вона є законною та обґрунтованою.

Інші особи, які беруть участь у даній справі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому колегія суддів розцінила причини йї неявки в судове засідання як неповажні та вважала за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, оцінивши зміст наданих боржником доказів та дії державного виконавця, дійшов висновку про те, що боржник добровільно не виконав рішення суду щодо вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. На думку суду дії державного виконавця щодо вселення ОСОБА_2 до зазначеної квартири 20 липня 2015 року були правомірними та законними, норм діючого законодавства при вселенні стягувача державним виконавцем порушено не було. Зокрема суд встановив, що ОСОБА_1 чинив перешкоди вселенню стягувача своїми діями, включаючи і його ствердження щодо облаштування нових дверей 25 липня 2015 року, а тому суд вважав, що постанова про накладення стягнення є законною і скасуванню не підлягає.

Колегія судів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Так, відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 02 квітня 2014 року було вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано АТЗТ «Кедр» не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні даною квартирою. Дане рішення набрало законної сили 17 вересня 2014 року.

01 жовтня 2014 року Дарницьким районним судом м.Києва було видано виконавчий лист №2-123/12.

03 жовтня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Валявським О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44941330.

Копія даної постанови направлена на адресу боржника для виконання, що підтверджується копією супровідного листа від 03.10.2014 року №1208/13 (а.с.41, т.І)

З наведеного вбачається, що державний виконавець, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», належним чином повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження.

Так, у постанові про відкриття провадження державним виконавцем встановлено строк для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (до 09.10.2014 року).

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Ураховуючи положення ст. 25 та 31 Закону, на державного виконавця не покладено обов'язку перевірки факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Зі змісту наведених положень вбачається, що законодавець пов'язує початок періоду для самостійного виконання рішення суду не з датою отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Положення ст. ст. 25, 27, 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що законодавець виходив з того, що боржник, з урахуванням положень ст. 14 ЦПК України, має об'єктивно усвідомлювати, що рішення суду, яке ним не виконується добровільно, може виконуватися у примусовому порядку у строки встановлені державним виконавцем, які обраховуються не з дня, коли боржнику стало відомо про відкриття виконавчого провадження, а у строки з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що у добровільному порядку боржником рішення суду виконано не було.

Так, положеннями статті 79 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням поліцейських.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, боржник неодноразово повідомлявся про примусове вселення стягувача, що підтверджується вимогами державного виконавця від 17.10.2014 року, 25.06.2015 року, які направлялися на його адресу (а.с.60-61; 67-68, т.І).

Із акту державного виконавця від 20 липня 2015 року вбачається, що прибувши до об'єкту вселення, було встановлено, що встановлено додаткові двері, які відділяють квартири АДРЕСА_1; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 від загального коридору, тому за допомогою інших осіб, яких на вселення запросила саме стягувач було здійснено вільний доступ до квартири АДРЕСА_1, куди і було вселено ОСОБА_2 (а. с. 51, т.І ).

Той факт, що копія даного акту направлялася на адресу АТЗТ «Кедр» лише 21.07.2015 року не свідчить про необізнаність боржника про вчинення державним виконавцем заходів примусового характеру щодо виконання рішення суду про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1, оскільки боржник був присутнім при проведенні вказаних виконавчих дій та чинив перешкоди державному виконавцю та стягувачу щодо виконання рішення суду про вселення.

Боржником зазначене не спростоване ні під час розгляду скарги судом першої інстанції, ні під час її перегляду судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в цій частині.

Доводи заявника про незаконність дій державного виконавця, оскільки при вселенні ним була зламана стіна, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються встановленими судом обставинами.

Як вбачається, стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що саме вона знесла перегородку при її вселенні та було зламано не лише замок, а і загальні двері до квартир, оскільки ОСОБА_1 постійно та навмисно їй чинить перешкоди у доступі до її квартири.

Також, вказаний факт підтвердила у судовому засіданні і свідок ОСОБА_8 При цьому і ОСОБА_2, і свідок ОСОБА_8 наполягали, що президент АТЗТ «Кедр» - ОСОБА_1 був присутнім при цьому вселенні і всіляко чинив перешкоди.

У свою чергу, ОСОБА_1 в суді пояснював, що в подальшому 25.07.2015 року з метою збереження майна Товариства за власні кошти він відновив вхідні двері, облаштувавши нові. Доказів передачі ключа від них та повідомлення про це стягувача у розпорядження суду не надано. Таких доказів не отримано і під час перегляду справи апеляційним судом.

Отже, заявник не довів та не надав беззаперечних доказів того, що з боку АТЗТ «Кедр» не чинилися перешкоди ОСОБА_2 у її вселенні до квартири АДРЕСА_1, а тому суд правомірно дійшов висновку відмовивши у задоволенні скарги в цій частині з наведених підстав.

Разом з тим, безпідставними є посилання заявника щодо незаконності накладення на АТЗТ «Кедр» адміністративного штрафу, оскільки ОСОБА_1 чинив перешкоди вселенню стягувача своїми діями описаними вище, включаючи і його ствердження щодо облаштування нових дверей 25.07.2015 року, а тому постанова про накладення стягнення є законною і скасуванню не підлягає. Дана обставина встановлена судом першої інстанції та на її спростування АТЗТ «Кедр» не надано жодних доказів у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, які б давали підстави сумніватися у встановленому.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається, 15.08.2015 року державний виконавець повторно склала акт про наявність вхідних зачинених дверей, які відділяють квартири АДРЕСА_1; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 від загального коридору і виконала повторне вселення стягувача, а 25.08.2015 року винесла постанову про накладення на АТЗТ «Кедр» адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн., тобто державний виконавець діяв в межах наділених законом повноважень.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення скарги, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Кедр» відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: