Рішення № 66195802, 18.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017Справа №910/24127/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"

про стягнення 70425 грн. 99 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Бондаревська Г.С. - представник за довіреністю № 1744/09 від 15.07.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення 70425 грн. 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем як емітентом обов'язку зі сплати позивачу як депозитарію вартості обслуговування емісії цінних паперів за договором договором №Е-8637/П від 27.09.2013, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49244,61 грн., з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 49244,61 грн. заборгованості, а також 3% річних у розмірі 2064,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 17717,29 грн., а також пеню у розмірі 1400,00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 (суддя Селівон А.М.) порушено провадження у справі № 910/24127/16, розгляд справи призначено на 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу, справу № 910/24127/16 передано на розгляд судді Отрош І.М.

14.03.2017 до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено про часткову оплату відповідачем вартості депозитарних послуг у розмірі 4123,26 грн. у період, що не включений до заявленого у позові (відповідно до акту-рахунку від 31.07.2013).

Судове засідання, призначене на 14.03.2017, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 справу № 910/24127/16 прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 04.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 розгляд справи відкладено до 18.04.2017 з огляду на неявку відповідача та необхідність подання доказів.

В судове засідання 18.04.2017 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та подав пояснення, відповідно до яких зазначено, що посилання в актах-рахунках про надання послуг на договір про обслуговування емісії/випусків від 13.06.2013 №б/н фактично є посиланням на дату зарахування цінних паперів емітента до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду, та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення не вручене відповідачу під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (емітент) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (депозитарій) було укладено договір №Е552/10 про обслуговування емісії цінних паперів, відповідно до п.1.1 якого емітент доручає, а депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо обслуговування випуску цінних паперів емітента, прийом на зберігання від емітента глобального (их) (тимчасового (их) глобального (их) сертифікату (ів) випуску (ів) цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку емітента у цінних паперах та окремого рахунку щодо викуплених емітентом цінних паперів власного випуску, виконання операцій емітента з випуском цінних паперів на підставі розпоряджень (наказів) емітента або його представника та документів або їх копій, засвідчених в установленому законодавством порядку, які підтверджують наявність підстав для здійснення операцій з цінними паперами.

Судом встановлено, що емітентом було здійснено випуск облігацій, що оформлені прийнятими на зберігання глобальними сертифікатами випусків цінних паперів емітента за реєстраційними номерами: 25/2/04, 224/2/04, 428/2/06, 428-1/2/06, 429/2/06, 776/2/06, 777/2/0, 526/2/07, 563/2/07, 564/2/07, 565/2/07, 566/2/07, 567/2/07, 568/2/07, 569/2/07.

Відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про депозитарну систему України", депозитаріям цінних паперів протягом року з дня опублікування цього Закону, з урахуванням вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію України.

Судом встановлено, що 12.06.2013, на виконання вимог Закону України "Про депозитарну систему України", Приватне акціонерне товариство "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів") передав на зберігання Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" (далі - Центральному депозитарію) глобальні сертифікати за випусками цінних паперів Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» за реєстраційними номерами: 25/2/04, 224/2/04, 428/2/06, 428-1/2/06, 429/2/06, 776/2/06, 777/2/0, 526/2/07, 563/2/07, 564/2/07, 565/2/07, 566/2/07, 567/2/07, 568/2/07, 569/2/07, що підтверджується актом №5965 приймання-передавання глобальних сертифікатів, тимчасових глобальних сертифікатів та документів від 12.06.2013, копія якого долучена до позову, а оригінал оглянуто у судовому засіданні 18.04.2017, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів, затвердженого Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 N 430 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2013 року за N 561/23093, центральний депозитарій не пізніше наступного за датою передачі операційного дня: у разі приймання глобальних сертифікатів, тимчасових глобальних сертифікатів:

відкриває рахунки у цінних паперах відповідним емітентам - клієнтам Депозитарію (у разі їх відсутності) на підставі документів, отриманих від Депозитарію;

депонує відповідні глобальні сертифікати, тимчасові глобальні сертифікати і не пізніше наступного операційного дня після такого депонування:

здійснює визначені його внутрішніми документами депозитарні операції за рахунками у цінних паперах емітентів та Зберігачів без їх розпоряджень на підставі Переліків, глобальних сертифікатів, тимчасових глобальних сертифікатів, отриманих від Депозитарію;

надає Зберігачам (крім Зберігачів, рахунки яких залишилися у системі депозитарного обліку Депозитарію після припинення ними професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів) відповідні повідомлення та розпорядження про зарахування цінних паперів відповідних випусків на рахунки власників, що відкриті у рамках програмного модуля для взаємодії з системою депозитарного обліку Центрального депозитарію.

Так, 13.06.2013 облігації емітента, що оформлені прийнятими на зберігання глобальними сертифікатами випусків цінних паперів емітента за реєстраційними номерами: 25/2/04, 224/2/04, 428/2/06, 428-1/2/06, 429/2/06, 776/2/06, 777/2/0, 526/2/07, 563/2/07, 564/2/07, 565/2/07, 566/2/07, 567/2/07, 568/2/07, 569/2/07, були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

Відповідно до абз. 2 п. 13 розділу VI Закону України "Про депозитарну систему України" з дня передачі глобального сертифіката на зберігання Національному депозитарію Національний депозитарій вважається правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів, укладеними між емітентами та депозитаріями.

Таким чином, Центральний депозитарій (позивач) отримав на зберігання та обслуговування глобальні сертифікати випусків цінних паперів емітента за реєстраційними номерами: 25/2/04, 224/2/04, 428/2/06, 428-1/2/06, 429/2/06, 776/2/06, 777/2/0, 526/2/07, 563/2/07, 564/2/07, 565/2/07, 566/2/07, 567/2/07, 568/2/07, 569/2/07, що були об'єктом надання депозитарних послуг за договором №Е552/10 про обслуговування емісії цінних паперів від 10.03.2010.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів, затвердженого Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 N 430 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2013 року за N 561/23093, протягом десяти робочих днів, наступних за датою передачі, повідомляє відповідних емітентів про прийняття Центральним депозитарієм на обслуговування випусків цінних паперів цих емітентів та пропонує укласти договір про обслуговування емісії цінних паперів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 27.09.2013 було укладено договір №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів.

Згідно з пунктом 2.3.6. договору №Е-8637/П емітент зобов'язався оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з розцінками, умовами та строками, що передбачені Договором та тарифами Центрального депозитарію.

Згідно з п.п.3.1. - 3.3. договору №Е-8637/П оплата послуг Центрального депозитарію повинна здійснюватися емітентом відповідно до затверджених тарифів Центрального депозитарію на умовах попередньої оплати авансом на 2 (два) місяці (надалі - період), період не може бути меншим ніж два місяці; оплата послуг депозитарію здійснюється на підставі рахунків та актів-рахунків, щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, депозитарій надає емітенту акт-рахунок про надання послуг у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою депозитарію та засвідчених печаткою; у випадку неотримання акту-рахунку про надання послуг до 25 числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг від депозитарію, емітент зобов'язаний повідомити про це депозитарія листом, надісланим засобами факсимільного зв'язку за номерами, що зазначені на веб-сайті депозитарію з наступним направленням листа засобами поштового зв'язку; емітент сплачує акт-рахунок про надання послуг щомісячно, до останнього числа поточного місяця за минулий місяць.

За змістом п. 3.4. договору №Е-8637/П, послуги вважаються наданими депозитарієм в повному обсязі та належної якості, якщо до останнього числа місяця, наступного за звітним, від емітента не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих депозитарієм та відображених в акті-рахунку про надання послуг за звітний місяць.

Відповідно до статті 7 договору №Е-8637/П, він укладений на невизначений строк та діє до моменту його розірвання або припинення з підстав, передбачених договором.

При цьому, пунктом 7.1. договору №Е-8637/П встановлено, що сторони керуючись ст. 31 Цивільного кодексу України погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін, що виникли до моменту отримання депозитарієм на зберігання глобальних сертифікатів випуску цінних паперів емітента від депозитарію ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів».

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів від 27.09.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про обслуговування випусків цінних паперів.

За змістом ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему», договір про обслуговування випусків цінних паперів укладається між емітентом і Центральним депозитарієм або між емітентом і Національним банком України, відповідно до якого Центральний депозитарій або Національний банк України здійснює обслуговування корпоративних операцій емітента відповідно до встановленої цим Законом компетенції.

Судом встановлено, що позивачем було складено акти-рахунки про надання послуг за період з 01.09.2013 по 31.10.2016. При цьому, щомісячна вартість надання послуг відповідно до актів за період з 01.09.2013 по 01.01.2015 становить 1168,65 грн.; за період з 01.02.2015 по 31.08.2016 - 1267,73 грн.; за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 - 3150,00 грн. Судом встановлено, що розрахунок вартості надання послуг Центральним депозитарієм здійснено з урахуванням тарифів, що поширювали свою дію на клієнтів Центрального депозитарію, в тому числі, емітента. Так, розрахунок вартості надання послуг за період з 01.09.2013 по 01.01.2015 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №1/7 від 02.04.2012 та рішенням Правління Національного депозитарію №1/8 від 08.10.2013; розрахунок вартості надання послуг за період з 01.02.2015 по 31.08.2016 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №1/8 від 08.10.2013 згідно зі змінами за рішенням Правління Національного депозитарію №1/18 від 25.12.2014; розрахунок вартості надання послуг за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №3/13 від 27.07.2016. За наведених обставин, загальна вартість наданих послуг у період з 01.09.2013 по 31.10.2016 складає 50255,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про невиконання відповідачем як емітентом обов'язку зі сплати позивачу як депозитарію вартості обслуговування емісії цінних паперів за договором договором №Е-8637/П від 27.09.2013, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49244,61 грн., з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 49244,61 грн. заборгованості, а також 3% річних у розмірі 2064,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 17717,29 грн., а також пеню у розмірі 1400,00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему», глобальний сертифікат - документ, що містить інформацію про випуск цінних паперів, оформляється емітентом після завершення емісії цінних паперів, зберігається Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - Центральний депозитарій), а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, та є підставою для зберігання і обліку відповідних цінних паперів та обліку зобов'язань емітента за відповідним випуском цінних паперів.

Як встановлено судом, Центральний депозитарій (позивач) отримав на зберігання та обслуговування глобальні сертифікати випусків цінних паперів емітента за реєстраційними номерами: 25/2/04, 224/2/04, 428/2/06, 428-1/2/06, 429/2/06, 776/2/06, 777/2/0, 526/2/07, 563/2/07, 564/2/07, 565/2/07, 566/2/07, 567/2/07, 568/2/07, 569/2/07, що були об'єктом надання депозитарних послуг за договором №Е552/10 про обслуговування емісії цінних паперів від 10.03.2010.

Як встановлено судом, 27.09.2013 між сторонами було укладено договір №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів, дія якого поширюється, в тому числі, на правовідносини сторін, що виникли до його укладання (п. 7.1. договору).

Як встановлено судом, згідно з пунктом 2.3.6. договору №Е-8637/П емітент зобов'язався оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з розцінками, умовами та строками, що передбачені Договором та тарифами Центрального депозитарію.

Як встановлено судом, згідно з п.п.3.1. - 3.3. договору №Е-8637/П оплата послуг Центрального депозитарію повинна здійснюватися емітентом відповідно до затверджених тарифів Центрального депозитарію на умовах попередньої оплати авансом на 2 (два) місяці (надалі - період), період не може бути меншим ніж два місяці; оплата послуг депозитарію здійснюється на підставі рахунків та актів-рахунків, щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, депозитарій надає емітенту акт-рахунок про надання послуг у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою депозитарію та засвідчених печаткою;

Як встановлено судом, позивачем було складено акти-рахунки про надання послуг за період з 01.09.2013 по 31.10.2016. При цьому, щомісячна вартість надання послуг відповідно до актів за період з 01.09.2013 по 01.01.2015 становить 1168,65 грн.; за період з 01.02.2015 по 31.08.2016 - 1267,73 грн.; за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 - 3150,00 грн. Судом встановлено, що розрахунок вартості надання послуг Центральним депозитарієм здійснено з урахуванням тарифів, що поширювали свою дію на клієнтів Центрального депозитарію, в тому числі, емітента. Так, розрахунок вартості надання послуг за період з 01.09.2013 по 01.01.2015 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №1/7 від 02.04.2012 та рішенням Правління Національного депозитарію №1/8 від 08.10.2013; розрахунок вартості надання послуг за період з 01.02.2015 по 31.08.2016 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №1/8 від 08.10.2013 згідно зі змінами за рішенням Правління Національного депозитарію №1/18 від 25.12.2014; розрахунок вартості надання послуг за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 здійснено на підставі тарифів, затверджених рішенням Правління Національного депозитарію №3/13 від 27.07.2016. За наведених обставин, загальна вартість наданих послуг у період з 01.09.2013 по 31.10.2016 складає 50255,62 грн.

При цьому, суд зазначає, що в актах-рахунках про надання послуг за період з 01.09.2013 по 30.09.2015 міститься посилання на договір про обслуговування емісії/випусків від 13.06.2013 №б/н.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до поданих у судовому засіданні 18.04.2017 позивачем пояснень, посилання в актах-рахунках про надання послуг на договір про обслуговування емісії/випусків від 13.06.2013 №б/н фактично є посиланням на дату зарахування цінних паперів емітента до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію. За наведених обставин, з огляду на те, що доказів укладання будь-якого іншого договору між сторонами, в тому числі договору від 13.06.2013, сторонами не надано, суд дійшов висновку, що правовідносини у зазначений період відбувались саме на підставі спірного договору №Е-8637/П від 27.09.2013.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення даних актів-рахунків відповідачу.

Водночас, як встановлено судом, у випадку неотримання акту-рахунку про надання послуг до 25 числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг від депозитарію, емітент зобов'язаний повідомити про це депозитарія листом, надісланим засобами факсимільного зв'язку за номерами, що зазначені на веб-сайті депозитарію з наступним направленням листа засобами поштового зв'язку; емітент сплачує акт-рахунок про надання послуг щомісячно, до останнього числа поточного місяця за минулий місяць (п. 3.2.1. договору).

За наведених обставин, обов'язок відповідача зі щомісячної сплати вартості послуг з обслуговування емісії цінних паперів виникає незалежно від направлення депозитарієм актів-рахунків про надані послуги так як підставою для здійснення оплати є безпосередньо надання послуг позивачем. При цьому, будь-яких доказів повідомлення депозитарія про неотримання відповідачем актів-рахунків листом, надісланим засобами факсимільного зв'язку за номерами, що зазначені на веб-сайті депозитарію з наступним направленням листа засобами поштового зв'язку, як це передбачено п. 3.2.1. договору, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що за змістом п. 3.4. договору №Е-8637/П, послуги вважаються наданими депозитарієм в повному обсязі та належної якості, якщо до останнього числа місяця, наступного за звітним, від емітента не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих депозитарієм та відображених в акті-рахунку про надання послуг за звітний місяць.

Відтак, оскільки жодних заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих позивачем та відображених в актах-рахунках про надання послуг, відповідачем надано не було, суд дійшов висновку, що послуги вважаються наданими позивачем в повному обсязі, належної якості та підлягають оплаті відповідачем.

Так, позивачем заявлено до стягнення 49244,61 грн. заборгованості з урахуванням того, що переплату коштів у розмірі 1011,01 грн. (сплачених відповідачем 15.08.2013 - виписка по рахунку подана позивачем 14.03.2017) було зараховано позивачем в часткову оплату послуг у вересні 2013 року, внаслідок чого заборгованість за договором у вересні 2013 року складає 157,74 грн.

Відповідач не сплатив в повному обсязі вартість наданих за договором №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів від 27.09.2013 за період з 01.09.2013 по 31.10.2016, доказів оплати відповідачем вищевказаних послуг суду не надано, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 49244,61 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" за договором №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів від 27.09.2013 за період з 01.09.2013 по 31.10.2016 у розмірі 49244,61 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 49244,61 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2064,09 грн. 3% річних по кожному акту за загальний період з 01.11.2013 по 30.11.2016 та 17717,29 грн. інфляційних втрат по кожному акту за загальний період з листопада 2013 року по грудень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням строку оплати по кожному акту-рахунку, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2064,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17717,29 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1400,00 грн. штрафу за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.5.2. договору №Е-8637/П, емітент несе відповідальність за неповноту та несвоєчасність оплати послуг центрального депозитарію, передбачених договором та тарифами Центрального депозитарію.

Пунктом 6.7. договору №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів від 27.09.2013 визначено, що у випадку порушення емітентом умов оплати послуг Центрального депозитарію відповідно до розділу 3 цього договору емітент зобов'язаний сплатити на користь центрального депозитарію штраф у розмірі 100 (сто) гривень. Штраф сплачується на підставі рахунку на оплату штрафу, що направляється емітенту, у якому зазначається, що цей рахунок дійсний до сплати до кінця календарного місяця, в якому він був складений. У випадку несплати емітентом штрафу до кінця календарного місяця, в якому був складений рахунок на оплату штрафу, розмір штрафу збільшується на 100 (сто) гривень за кожен наступний календарний місяць прострочення оплати послуг.

Так, матеріалами справи підтверджується, що прострочення оплати послуг за договором №Е-8637/П про обслуговування емісії цінних паперів від 27.09.2013 у заявлений позивачем період (з серпня 2015 року по вересень 2016 року) мало місце, у зв'язку з чим позов Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 1400,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г; ідентифікаційний код: 31812906) на користь Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8; ідентифікаційний код: 30370711) суму основного боргу у розмірі 49244 (сорок дев'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 61 коп., штраф у розмірі 1400 (одна тисяча) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 17717 (сімнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.04.2017

Суддя І.М. Отрош