Постанова № 66195636, 20.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа №922/4727/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 25.12.2015 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №122839 від 28.12.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства фірма «Альтаир», м.Харків, (вх.№802Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017 року по справі №922/4727/16,

за позовом Приватного підприємства фірма «Альтаир», м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», м.Одеса,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Приватне підприємство фірма «Альтаир» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про визнання недійсними договору №3 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.12.2011 року за реєстровим №6932 від 28.12.2011 року; договору №4 від 28.02.2012 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.12.2011 року за реєстровим №819; договору №5 від 31.08.2012 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31.08.2012 року за реєстровим №3659.

06.02.2017 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив визнати недійсним пункт 6.7 договору №3 від 28.12.2011 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01.02.2010 року, за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №6932, який містить окрему угоду про збільшення строків позовної давності.

Суд першої інстанції прийняв вищевказану заяву до розгляду і зазначив, що остаточними позовними вимогами у даній справі є вимоги про визнання недійсним пункту 6.7 договору №3 від 28.12.2011 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2017 року у справі №922/4727/16 (суддя Калантай М.В.) у задоволені позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заступник директора не мав нотаріально посвідченої довіреності від ПП фірма «Альтаир» на укладення договору №3 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46 та всіх інших договорів про внесення змін. Тобто, договір підписаний не уповноваженою особою, яка не була наділена такими повноваженнями, а отже суперечить приписам ст.ст. 203, 207 та 245 Цивільного кодексу України.

Скаржник вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт відсутності будь-якого акту органу управління ПП фірма «Альтаир», яким би надавалась згода на укладення оскаржуваної угоди. Загальні збори учасників ПП фірми «Альтаир» не надавали згоди не тільки на збільшення строків позовної давності, що відображено у п. 6.7. договору №3, а й взагалі на укладення такого правочину.

Апелянт зазначає, що невірним є посилання на справу №922/5950/15, оскільки предметом розгляду вказаної справи було визнання недійсним договору іпотеки №01_02/10-46 з підстави того, що вказаний правочин підписано не уповноваженою особою, і як наслідок третя особа просила визнати недійсними всі додаткові угоди до нього.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма «Альтаир» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

27.03.2017 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3359), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у звязку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 06.04.2017 року оголошувалась перерва.

20.04.2017 року судове засідання продовжено та представник позивача оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.02.2010 року між Приватним підприємством «Альтаир» в особі заступника директора ОСОБА_4, який діяв на підставі протоколу зборів засновників від 25.12.2009 року (майновий поручитель/іпотекодавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» (іпотекодержатель, відповідач у справі) в особі керуючого філією АБ «Південний» було підписано договір іпотеки №01_02/10-46, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №485.

Відповідно до п.1.2. договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобовязань позичальника (ТОВ «Омбілік-Трейд»), що випливають з кредитного договорі від 28.12.2009 року №В-12/2 та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким іпотекодержатель зобовязується надати позичальнику кредитну лінію на суму 170000,00 доларів США з 28 грудня 2009 року і терміном повернення 27 грудня 2010 року, а позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору, який є невідємною частиною цього Договору.

У п. 1.5. договору іпотеки зазначено, що в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є власністю іпотекодавця, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4кв.м., яке знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 65, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.6.5. договору іпотеки всі суперечки і розбіжності, що виникають з цього договору, підлягають розгляду у відповідності з чинним законодавством України. При цьому сторони домовились, що суд в якому будуть розглядатись позови - є суд за місцем знаходження предмета іпотеки незалежно від місця проживання/реєстрації та громадянства іпотекодавця.

У подальшому, між сторонами були укладені договори про внесення змін, а саме: договір №1 від 27.12.2010 року про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі №6533; договір №2 від 28.03.2011 року про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі №1648.

28.12.2011 року між ПП фірмою «Альтаир», в особі заступника директора ОСОБА_4 та ПАТ АБ «Південний», в особі керуючого філією АБ «Південний» в м.Харків ОСОБА_5 було підписано договір №3 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.12.2011 року за реєстровим №6932. Відповідно до цього договору сторони виклали договір іпотеки у новій редакції. При цьому зазначено, що заступник директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_4 діяв на підставі протоколу зборів засновників від 14.12.2011 року.

Так, п.1.2. договору №3 про внесення змін встановлено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобовязань позичальника, що випливають з кредитного договору від 28.12.2009 року №В-12/2 та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким іпотекодержатель зобовязується надати позичальнику кредитну лінію на суму 168000,00 доларів США з 28 грудня 2009 року і терміном повернення 28 лютого 2012 року, а позичальник зобовязується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору, який є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 6.7 договору №3 про внесення змін встановлено, що всі суперечки й розбіжності що виникають з цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди за результатами переговорів, а також у випадку небажання однією зі сторін вирішувати суперечки шляхом переговорів, зацікавлена сторона має право звернутися для вирішення суперечки в суд відповідно до підсудності й у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності встановлюється тривалістю в 10 (десять) років.

27.02.2012 року між ПП фірмою «Альтаир», в особі заступника директора ОСОБА_4 та ПАТ АБ «Південний», в особі керуючого філією АБ «Південний» в м.Харків ОСОБА_5 було підписано договір №4 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №819. Також зазначено, що заступник директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_4 діє на підставі протоколу зборів засновників від 14.12.2011 року.

Відповідно до п.1 договору №4 про внесення змін сторони внесли зміни до договору іпотеки №01_02/10-46, а саме пункт 1.2. виклали у новій редакції, визначивши суму кредиту у розмірі 1343328,00 грн. із строком повернення до 30 серпня 2012 року.

31.08.2012 року між ПП фірмою «Альтаир», в особі заступника директора ОСОБА_4 та ПАТ АБ «Південний», в особі керуючого філією АБ «Південний» в м.Харків ОСОБА_5 було підписано договір №5 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №3639.

Сторони також виклали у новій редакції п. 1.2. договору іпотеки, визначивши термін повернення запозичених коштів 28 грудня 2012 року. При підписанні цього договору заступник директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_4 діяв на підставі протоколу зборів засновників від 27.08.2012 року.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що збільшена позовна давність, яка викладена у пункті 6.7 договору №3 від 28.12.2011 року є окремою угодою відповідно до приписів ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України. Отже, з огляду на відсутність у заступника директора ОСОБА_4 повноважень на укладення цього договору та відсутності згоди загальних зборів власників, оформлених у вигляді протоколу, наявні правові підстави для визнання недійсним саме пункт 6.7 договору №3 від 28.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011 року відбулися загальні збори засновників ПП фірми «Альтаир», які оформлені протоколом. З вказаного протоколу вбачається, що порядком денним на вказаних зборах були наступні питання: 1. Продовження строку дії іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Чернишевська, б.65 з забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Омбілік-Трейд» за кредитним договором №12/2-2009 від 28.12.2009 року на загальну суму 168000,00 дол.США строком до 30.04.2012 року зі сплатою 15,0% річних; 2. Надання АБ «Південний» усіх необхідних документів для оформлення договору іпотеки; 3. Надання заступнику директора ПП фірма «Альтаир» ОСОБА_4 повноважень на укладення та підписання договору іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Чернишевська, б.65 в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Омбілік-Трейд» за кредитним договором №12/2-2009 від 28.12.2009 року на загальну суму 168000,00 дол.США строком до 30.04.2012 року зі сплатою 15,0% річних.

За результатами розгляду порядку денного загальних зборів засновників ПП фірма «Альтаир» 15.12.2011 року були прийняті позитивні рішення, а саме: вирішено подовжити строк дії вищевказаної іпотеки; погоджено необхідність надання банку всіх необхідних документів для оформлення подовження строку дії договору іпотеки та надано заступнику директора ПП фірма «Альтаир» ОСОБА_4, повноваження на укладення та підписання вищевказаного договору іпотеки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висносвком суду першої інстанції, що дійсно мало місце схвалення договорів, зокрема №3, №4 та №5, яке відбувалося шляхом прийняття в подальшому зборами власників позивача рішень щодо внесення змін до договору іпотеки (протоколи від 28.02.2012 року, 27.08.2012 року); факт підписання договорів №4, №5; факт сприяння представникам відповідача у наданні з боку ПП фірми «Альтаир» доступу до предмету іпотеки для перевірки умов збереження предмету іпотеки і складання з цього приводу відповідних актів за підписом директора.

У той час, щодо визнання недійсним пункту 6.7 договору №3 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01.02.2010 року за реєстровим №485, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №6932, тобто пункт договору, який стосується збільшення строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа має звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Так, на загальних зборах засновників ПП фірми «Альтаир» від 15.12.2011 року розглядалось виключно питання про надання згоди на подовження строку дії іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Чернишевська, б.65 в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Омбілік-Трейд» за кредитним договором №12/2-2009 від 28.12.2009 року на загальну суму 168000,00 дол.США строком до 30.04.2012 року зі сплатою 15,0% річних. Однак, питання подовження строків позовної давності ніколи не було предметом розгляду ПП фірми «Альтаир». При цьому, заступнику директора ПП фірми «Альтаир» не давались ніякі повноваження на укладання та підписання збільшення строків позовної давності. Разом з тим, відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено того, що з боку позивача мало місце схвалення такої зміни умов договору як подовження строку позовної давності.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згода на збільшення строку позовної давності не надавалась, заступник директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_4 не був наділений відповідними повноваженнями на збільшення строків позовної давності, подальшого схвалення також не відбулось, у звязку з чим позовні вимоги щодо визнання недійсним п.6.7. договору №3 від 28.12.2011 року про внесення змін підлягають задоволенню.

Щодо посилань на судові рішення у справі №922/5950/15 колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП фірми «Альтаир» у справі №922/5950/15 було визнання недійсним договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 року, а підставою позову було підписання заступником директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_4 без належних підстав та повноважень вищезазначеного договору іпотеки. Як наслідок недійсного правочину, який був вчинений 01.02.2010 року, третя особа просила визнати недійсним також й всі додаткові договори, які були укладені до нього. Отже, суд в межах справи №922/5950/15 не розглядав питання недійсності окремих додаткових договорів, не надавав їм правового обґрунтування та не розглядав особливості їх укладення.

Предметом позову по справі №922/4727/16 є визнання недійсним пункту договору №3, а підставою позову по справі №922/4727/15 є не порушення вимог законодавства під час укладення іпотечного договору від 01.02.2010 року, а саме недодержання вимог закону під час укладення договору №3.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що дійсно мало місце розгляд справи між тими ж сторонами, проте предмет фактично не є тотожним, а підстави позовів були різні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення на вищевказані обставини уваги не звернув, у звязку з чим дійшов до необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, через що апеляційна скарга Приватного підприємства фірма «Альтаир» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017 року по справі №922/4727/16 скасуванню, з прийняття нового судового рішення про задоволення позову.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Так, у відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви та витрати по сплаті за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма «Альтаир» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017 року у справі №922/4727/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 6.7 договору №3 від 28.12.2011 року про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01.02.2010 року, за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №6932.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (65059, м.Одема, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) на користь Приватного підприємства фірми «Альтаир» (61177, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24346393,) 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.