Ухвала суду № 66193709, 18.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2017 р. м. Київ К/800/6642/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів секретар Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І., Малина Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Демченко Людмили Дмитрівни, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Зеніна Дмитра Олександровича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії начальника та виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві України (далі - ГУ ДФС у м. Києві) щодо відмови у поновленні його на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС України у м. Києві щодо відмови у поновленні його на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві;

- зобов'язати ГУ ДФС України у м. Києві невідкладно поновити його на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві;

- стягнути з ГУ ДФС України у м. Києві на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2014 року по 03 листопада 2015 року в сумі 77246,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС України у м. Києві від 25 вересня 2015 року № 805-о «По особовому складу податкової міліції»;

- зобов'язати ГУ ДФС України у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовим рішенням позивача було поновлено на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління ГУ ДФС у м. Києві, однак відповідачі ухиляються від виконання зазначеного рішення та безпідставно не поновлюють його на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача середній заробіток за період з 27 листопада 2014 року по 25 вересня 2015 року в сумі 64371,90 грн. та зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві перевести ОСОБА_5 з посади начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві на рівнозначну посаду в Головне управління ДФС у м. Києві.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди не врахували, що позивача поновлено на раніше займаній посаді наказом Головного управління Міндоходів у м. Києві № 813-о від 15 грудня 2014 року, а наказом ГУ ДФС у м. Києві № 988-о від 10 листопада 2015 року ОСОБА_5Г звільнено з податкової міліції за порушення дисципліни.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року (справа № 826/10884/14), яка набрала законної сили, скасовано наказ Головного управління Міндоходів у м. Києві № 442-о «По особовому складу податкової міліції» від 04 липня 2014 року, поновлено позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року та стягнуто з Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 липня 2014 року по 21 листопада 2014 року в сумі 34099,10 грн.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року наказом голови Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у м. Києві № 813-о від 15 грудня 2014 року «По особовому складу податкової міліції» скасовано наказ Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 липня 2014 року № 442-о «По особовому складу» та поновлено позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року.

Наказом Головного управління Міндоходів у м. Києві № 44-о від 25 вересня 2015 року виключено пункт 2 наказу Головного управління Міндоходів у м. Києві № 813-о від 15 грудня 2014 року.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві № 805-о від 25 вересня 2015 року поновлено позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року, яка набрала законної сили, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) у справі № 826/10884/14 - Головне управління Міндоходів у м. Києві на ГУ ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ГУ ДФС у м. Києві середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 27 листопада 2014 року по 25 вересня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судове рішення про поновлення позивача на роботі фактично виконано 25 вересня 2015 року, оскільки пункт 2 наказу Головного управління Міндоходів у м. Києві № 813-о від 15 грудня 2014 року про поновлення позивача на раніше займаній посаді виключено наказом Головного управління Міндоходів у м. Києві № 44-о від 25 вересня 2015 року, а наказом ГУ ДФС у м. Києві № 805-о від 25 вересня 2015 року поновлено позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком судів з огляду на таке.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Разом з тим, вийшовши за межі позовних вимог та зобов'язавши ГУ ДФС у м. Києві перевести позивача з посади начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві на рівнозначну посаду в ГУ ДФС у м. Києві, суди попередніх інстанцій не врахували, що судовим рішенням позивача поновлено саме на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно положень частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року (справа № 826/10884/14), яка набрала законної сили (а.с. 9-17), ОСОБА_5 було поновлено на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, зобов'язавши ГУ ДФС у м. Києві перевести позивача з посади начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві на рівнозначну посаду в ГУ ДФС у м. Києві, фактично змінили судове рішення, яке набрало законної сили та яке є обов'язковим для виконання в силу імперативних приписів Конституції України та процесуального кодексу і не потребує додаткового підтвердження шляхом прийняття ще одного судового рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Проте, вирішуючи вказаний спір, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та помилково виходили з того, що спір в частині визнання протиправними дій і бездіяльності щодо виконання судового рішення вирішується шляхом подання нової позовної заяви.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС України у м. Києві скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк