Ухвала суду № 66193467, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/12839/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення заборгованості зі сплати пені в сумі 1336550,39 гривні, -

в с т а н о в и в :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в міста Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») заборгованість зі сплати пені в сумі 1336550,39 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 грудня 2012 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ровеньки Луганської області на підставі Інструкції, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду на відокремленому підрозділі «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за період з 27 грудня 2011 року по 30 вересня 2012 року, про що складено відповідний Акт від 26 грудня 2012 року №102, яким нараховано пеню в сумі 1336550,39 гривні.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що 26 грудня 2012 року позивачем проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України у відокремленому підрозділі «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за період з 27 грудня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений Акт від 26 грудня 2012 року № 102 та нараховано пеню в розмірі 1336550,39 грн.

В подальшому відповідач оскаржив Акт від 26 грудня 2012 року №102 до суду, за результатами розгляду якого постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. У даній справі встановлено, що пеня нарахована підприємству у зв'язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

1 грудня 2011 року між ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України укладено концесійний договір, відповідно до якого Міністерство передало, а ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» прийняло на платній та строковій основі згідно з умовами договору право на управління (концесію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства «Ровенькиантрацит».

Згідно передавального Акту №3/РА дебіторської та кредиторської заборгованості, яка сформувалася у державного підприємства «Ровенькиантрацит» станом на 1 грудня 2011 року та передається Концесіонеру відповідно до концесійного договору від 1 грудня 2011 року, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 1 грудня 2011 року, заборгованість по страховим внескам у розмірі 1336550,39 гривні не передано від державного підприємства «Ровенькиантрацит» до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит». Державне підприємство «Ровенькиантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи та не перебуває в процесі припинення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що стягнення з ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на користь позивача заборгованості зі сплати пені в сумі 1336550,39 гривні є неправомірним, оскільки дана заборгованість виникла у період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року та згідно передавального Акту №3/РА заборгованість по страховим внескам у розмірі 1336550,39 гривні не передано від державного підприємства «Ровенькиантрацит» до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», при тому, що станом на момент розгляду справи державне підприємство «Ровенькиантрацит» не припинено у встановленому законом порядку.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень застосувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Крім того судами у справі, у якій відповідачем оскаржувався Акт перевірки №102 від 26 грудня 2012 року підтверджено, що пеня за актом перевірки нарахована товариству у зв'язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати, відповідає нормам законодавства у сфері соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, акт перевірки є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого в обліку відповідача сформована недоїмка та пеня та виникає обов'язок щодо їх сплати.

Також відповідач вказує, що пеня у розмірі 1336550,39 гривні нарахована по факту перевірки вже у грудні 2012 році, тобто після укладання концесійного договору 1 грудня 2011 року) між ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, а тому відповідно не могла бути переданою зведеним актом приймання передачі майна, передбаченим концесійним договором.

Проте із вказаними доводами позивача погодитись не можна з огляду на те, що заборгованість зі сплати пені у розмірі 1336550,39 гривні не була передана від державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит». Крім того, державне підприємство «Ровенькиантрацит» в процесі припинення не перебуває.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення заборгованості зі сплати пені в сумі 1336550,39 гривні, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець