Ухвала суду № 66192833, 25.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р. Справа № 876/8246/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 10.08.2016 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №132458-13 від 30.06.2016 року видане Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 року № 909-VIII змін, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду. Вказаним Законом внесено зміни до ст. 267 Податкового кодексу України, зокрема, щодо визначення об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Позивач вказує, що відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що позивач в силу ст.267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (750 розмірів мінімальної заробітної плати) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки Volkswagen Multivan, 2014 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 кубічних сантиметрів, дизель, автоматична коробка передач, пробігом 73000 км, визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить 1009816,75 грн., що підтверджується відповідною роздруківкою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.31) і є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 грн.), встановленої законом на 1 січня. Представником відповідача не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж вона розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом міністрів України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2014 позивачем придбано у TOB "Джерман Авто-Тернопіль" легковий автомобіль Volkswagen Multivan, 2014 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 кубічних сантиметрів, дизель, автоматична коробка передач, за ціною 1045710,00 грн. Державна реєстрація транспортного засобу відбулась 08 жовтня 2014 року.

8 липня 2016 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №13245813 від 30.06.2016 року видане Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,0 грн. Позивач не погодившись з вказаним рішенням та висновками податкового органу щодо необхідності сплати ним транспортного податку, звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 24.12.2015 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Приписами пунктів 267.3 та 267.4 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України, вбачається, що для визначення платнику податків грошового зобов'язання із транспортного податку на рівні 25 000 грн., контролюючому органу необхідно встановити, що транспортний засіб (легковий автомобіль) такого платника податків відповідає критеріям об'єкта оподаткування, а саме: - з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, що розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак, для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо. Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (750 розмірів мінімальної заробітної плати) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки Volkswagen Multivan, 2014 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 кубічних сантиметрів, дизель, автоматична коробка передач, пробігом 73000 км, визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить 1009816,75 грн., що підтверджується відповідною роздруківкою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.31) і є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 грн.), встановленої законом на 1 січня.

Представником відповідача не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж вона розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом міністрів України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не виконано встановлений Кодексом адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, а саме не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом також враховано, що транспортний податок, відповідно до підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та підп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вже зазначалось, 24.12.2015 року Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", згідно із яким пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.

На виконання вимог цього закону, 26.01.2016 року рішенням Тернопільської міської ради: "Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року №6/60/27 "Про місцеві податки і збори" підрозділ ІІ "Об'єкт оподаткування" розділу 2 Транспортний податок" викладено в новій редакції.

Отже, вказані зміни, відповідно до положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " підлягають застосуванню судами, як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року у справі № 819/940/16 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар