Ухвала суду № 66192316, 25.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чехов С.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"25" квітня 2017 р. справа №418/107/17

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року про залишення адміністративного позову без руху у справі № 418/107/17 за позовом ОСОБА_2 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.02.2017 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача в частині припинення виплати пенсії та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з березня 2016 року; зобов'язати відповідача поновити йому нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість починаючи з березня 2016 року; звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць - 3263,12 грн.; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Міловського районного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року у справі № 418/107/17 адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк до 22 березня 2017 для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд порушує приписи законодавства, оскільки по суті предмет позову не письмова відмова відповідача у продовженні виплати пенсії, а його дії з припинення виплат.

Крім того, апелянт зазначає, що у відповідності до ст. 71 КАС України при подачі позову ним було заявлено клопотання про витребування від відповідача відомостей про стан заборгованості, точну суму та дату останньої виплати, розпорядчий документ, що став підставою для припинення виплат, але суд це клопотання не розглянув, рішення з цього питання не прийняв.

Щодо сплати судового збору позивач зазначив, що у зв'язку з несплатою відповідачем пенсії протягом тривалого часу він опинився у тяжкому матеріальному становищі, а тому мав право на відстрочення сплати судового збору.

Відповідачем на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача в частині припинення виплати пенсії та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з березня 2016 року; зобов'язати відповідача поновити йому нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість починаючи з березня 2016 року; звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць - 3263,12 грн.; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення (а.с. 1-6).

В адміністративному позові позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати. Вказане клопотання було обґрунтовано важким матеріальним становищем (тривалий час не отримує пенсію) (а.с. 15-16).

Крім того, в адміністративному позові позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача інформації щодо перебування останнього на обліку у відповідача, суму та дату останньої виплати йому пенсії та заборгованості по пенсії.

В ухвалі Міловського районного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року у справі № 418/107/17 про залишення адміністративного позову позивача без руху зазначено, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, а саме: невідомо про письмову відповідь відповідача, яку необхідно оскаржувати у суді, не сплачено судового збору, надана виписка по картковому рахунку не завірена установою відповідальною за операціями з розрахунку, невідомо про знаходження на обліку позивача саме у відповідача, не вказана сума та дата останньої виплати пенсії відповідачем та борг перед позивачем який повинен бути завірений відповідальною установою (а.с. 20).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо залишення адміністративного позову без руху є помилковим з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Частинами 3, 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Як зазначалося вище, позивач при зверненні до суду з позовом подав відповідне клопотання про витребування у відповідача ряду документів. Судом дане клопотання розглянуто не було, а навпаки - залишено адміністративний позов в частині відсутності документів підтверджуючих обгрунтування обставин позову без руху, хоча ч. 2 ст. 106 КАС України передбачає право позивача на заявлення такого клопотання.

Крім того, із оскаржуваної ухвали вбачається, що підставою для залишення адміністративного позову без руху стало те, що позивачем не було сплачено судовий збір.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору.

Як зазначалось, в адміністративному позові позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочити його сплату. (а.с. 15-16).

Ухвалою Міловського районного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року у справі № 418/107/17 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника. Водночас, подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивачем надано виписку по картковому рахунку, з якого вбачається відсутність коштів на рахунку. Однак, до цих обставин, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, слід відноситися критично, а тому можливість оцінити майновий стан позивача у суду відсутня.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Статтею 88 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, з наведеної норми вбачається, що внаслідок незадовільного майнового стану сторони суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати, відстрочити чи розстрочити їх сплату.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивача до суду стало те, що на його думку, відповідач протиправно припинив виплату належної йому пенсії з березня 2016 року.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Колегія суддів зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що в даному випадку спірним у справі є право позивача на належний соціальний захист гарантований Конституцією України, що, на думку колегії суддів, є суттєвим та достатнім доказом для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору. Оскільки тяжке матеріальне становище ускладнює виконання обов'язку щодо сплатити судового збору.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо залишення адміністративного позову без руху не визначився з категорією спору, не прийняв рішення с приводу розгляду клопотання позивача про витребування доказів у справі, не надав належної оцінки доказам позивача щодо відсутності коштів для сплати судового збору, чим самим позбавив позивача права на оскарження дій відповідача в частині припинення виплати пенсії.

З огляду на наведене, колегія суддів вбачає порушення судом норм процесуального права та підстави для скасування ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року про залишення адміністративного позову без руху у справі № 418/107/17, справу направити для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко

О.О. Чебанов