Ухвала суду № 66192309, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2689/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Лісник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Дарницького управління національної поліції про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Дарницького управління національної поліції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року позовну заяву повернено позивачу на підставі п.1 ч.3 статті 108 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року позовну заяву залишено без руху на підставі статті 108 КАС України, а саме в зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 3 статті 108 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб4 немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1600,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було сплачено судового збору за подання адміністративного позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано посилання представника позивача на положення ч.2 статті 6 та ч.1 статті 60 КАС України, не спростовано правомірність застосування даних норм; судом невірно розтлумачено та застосовано Закон України «Про судовий збір»; рішення суду є невмотивованим та необґрунтованим.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 статті 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно норм статті 6 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1-3 статті 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Отже, дана стаття визначає право сторони чи третьої особи діяти в адміністративному процесі разом із представником або через нього з метою кращого представлення своїх інтересів, а також встановлює вимоги до осіб, які можуть бути представниками, та підстави для їх залучення.

При цьому, представник в адміністративному процесі діє від імені та в інтересах особи, яку він представляє. Представник може діяти самостійно, повністю замінюючи таку особу, або поряд із нею.

Частина третя наведеної статті розрізняє два види представників:

1) представники, які беруть участь в адміністративному процесі на основі закону (законні представники);

2) представники, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору (договірні представники).

Перша категорія представників уповноважена на представництво законом, а тому довіреності для них не потрібно, достатньо підтвердити той факт, з яким закон пов'язує існування представницьких повноважень.

Участь другої категорії представників в адміністративному процесі залежить від взаємного волевиявлення самого представника, а також сторони, третьої особи чи навіть іншого їхнього представника, який наділений правом передоручати ведення справи. Таке взаємне волевиявлення втілюється в усному чи письмовому договорі. Зазвичай підтвердженням повноважень договірного представника є довіреність (детальніше про це див. статтю 58 КАСУ).

З матеріалів справи, зокрема, долученої до адміністративного позову довіреності, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі усного договору доручення доручено ОСОБА_4 представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми їх власності та підпорядкування, в т.ч в усіх судових закладах.

Крім того, зі змісту безпосередньо позову вбачається, що метою звернення до суду є саме захист прав ОСОБА_3, а не ОСОБА_4. Відтак, судом першої інстанції встановлено, що позивачем у даному провадженні є ОСОБА_3, а ОСОБА_4 - лише її представником за договором. Відповідно, пільги, зокрема по сплаті судового збору, що застосовуються по відношенню до представника як фізичної особи, не розповсюджуються безпосередньо на самого позивача. А тому ОСОБА_3 не може бути звільнена від сплати судового збору на підставі посвідчення про інвалідність другої групи ОСОБА_4.

Щодо посилання представника позивача на норми про законне представництво суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, відповідно до статті 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, дана стаття визначає особливу категорію законних представників - органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Стаття закладає процесуальну основу для реалізації відповідних законів, які надають можливість певним органам і особам діяти в інтересах іншої особи.

Право звернутися до суду з адміністративним позовом і (або) брати участь в адміністративній справі з метою захисту інтересів інших осіб належить органам та особам, яким право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в суді надано законом або на підставі закону. Таке право надається в обмежених випадках, зокрема, для захисту осіб, які самостійно внаслідок поважних причин не можуть звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, широкого кола осіб (наприклад, членів об'єднань громадян), інтересів держави

При цьому, органи й особи самостійно визначають підстави для участі в адміністративному процесі в межах відповідного закону, але суд у кожному випадку повинен перевірити наявність встановлених законом.

Разом з тим, ОСОБА_4 жодним чином до довів та не обґрунтував обставини, за яких він є саме представником на підставі закону, а не договору.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, ОСОБА_4 безпідставно наголошує на тому, що позивачем за поданим ним адміністративним позовом є саме він, а ОСОБА_3 - особа, в інтересах якої він звернувся.

Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без руху оскаржено не було.

Згідно ч.1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачеві відповідно до п. 1 ч. 3 статті 108 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При поданні апеляційної скарги представником позивача не було сплачено судовий збір, з огляду на що він підлягає стягненню.

Згідно підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року на законодавчому рівні встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1600 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року становить 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.