Ухвала суду № 66192290, 25.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Третяк О.Г.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року справа №409/2912/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі прокурора Лушер Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 березня 2017 року у справі № 409/2912/16-а за позовом Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Просторівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення № 49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду",

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Просторівської сільської ради Білокуракинського району про визнання протиправним та скасування рішення №49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду". Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Білокуракинським відділом Старобільської місцевої прокуратури в порядку ч.1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) проведено перевірку стану додержання антикорупційного законодавства в Просторівській сільській раді Білокуракинського району. За результатами перевірки встановлено, що депутат Просторівської сільської ради Костюченко В.В., який відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, проігнорував вимоги діючого законодавства щодо вжиття заходів до недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, під час прийняття рішення, яке є предметом позову.

Зокрема, під час проведення голосування з питання надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду, депутат Костюченко В.В., який є батьком ОСОБА_2, особисто приймав участь в голосуванні за вказане рішення, та не звернувся з письмовою заявою про відмову або утримання від голосування в інтересах свого сина, який є близькою особою, в розумінні ст. 1 Закону № 1700-VII.

Таким чином Костюченко В.В. порушив вимоги пункту 2 частини 1 ст.28 Закону № 1700-VII. Постановою Білокуракинського районного суду від 07.09.2016 Костюченка В.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 ч.1 КУпАП, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уновноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Рішення Посторівської сільської ради № 49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду» до цього часу не скасовано, що підтверджується інформацією Просторівської сільської ради від 31.10.2016 № 370.

Відповідно до п.1 ст. 28 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи па посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1700-VII: реальний конфлікт інтересів суперечність між приватними інтересами особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; потенційний конфлікт інтересів наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV), депутат місцевої ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен «не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях».

Відповідно до вимог ст. 59-1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Перевіркою встановлено, що депутат Просторівської сільської ради Білокуракинського району Костюченко В.В., який відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, проігнорував вимоги діючого законодавства під час прийняття рішення, яке є предметом даного позову.

Костюченко В.В. особисто приймав участь в голосуванні за вказане рішення, та не звернувся з письмовою заявою про відмову або утримання від голосування в інтересах особи, яка є близькою особою, в розумінні ст. 1 Закону № 1700-VII. Таким чином Костюченко В.В. порушив вимоги пункту 2 частини 1 ст.28 Закону № 1700-VII.

Також, згідно листа відділу Держгеокадастру у Білокуракинському районі Луганської області №8-28-99.6-1528/15-16 від 03.11.2016, громадянин ОСОБА_2 не звертався з питанням розробки проекту землеустрою та в архів відділу не надходило, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вносились.

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 березня 2017 року у справі № 409/2912/16-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області №49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду".

Постанова мотивована тим, що відповідно до ч.10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, рішення Просторівської сільської ради Білокуракинського району №49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду" підлягає скасуванню в судовому порядку.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив провадження по справі закрити, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з судового рішення взагалі не вбачається, в чому невідповідність Конституції або Законам України рішення сесії. Сесія діяла в межах своїх повноважень і вирішувала питання їх компетенції, у відповідності до Закону № 280/97-ВР. З позовної заяви прокурора зазначається, що на сесії був присутній та проголосував батько третьої особи Костюченко Василь Вікторович, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за корупцію, а на сесії були присутні 12 чоловік і голос батька ніяк не міг посприяти «незаконному» рішенню, коли приймається рішення більшістю голосів. З постанови суду першої інстанції, апелянт не вбачає в чому незаконність дій сесії чи депутатів при прийнятті рішення, так само як і в позові не зазначено. Крім того, апелянт наголошує на тому, що дана справа не підсудна адміністративному суду.

Також, суд першої інстанції у своїй постанові зазначає, що громадянин ОСОБА_2 не звертався з питанням розробки проекту землеустрою, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вносились. Апелянт вважає, що такі висновки суду є хибними, бо є і проект і кадастровий номер земельної ділянки, без розроблення проекту та внесення змін це неможливо зробити. Суд відмовився їх досліджувати, так як зробили запит до районного відділення Держгеокадастру і ті надали невірні відомості щодо земельної ділянки, які суд вважає допустимими.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурором висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Депутатами Просторівської сільської ради проголосовано за рішення № 49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду» (а.с.15). Депутат Просторівської сільської ради Білокуракинського району Костюченко Василь Вікторович, який відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, проігнорував вимоги діючого законодавства під час прийняття рішення, яке є предметом даного позову. Костюченко В.В. особисто приймав участь в голосуванні за вказане рішення, та не звернувся з письмовою заявою про відмову або утримання від голосування в інтересах особи, яка є близькою особою, в розумінні ст. 1 Закону № 1700-VII. Таким чином Костюченко В.В. порушив вимоги пункту 2 частини 1 ст.28 Закону № 1700-VII.

Постановою Білокуракинського районного суду від 07.09.2016 Костюченко В.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 ч.1 КУпАП, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10.10.2016 (а.с.8,9,11-14).

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Білокуракинському районі Луганської області №8-28-99.6-1528/15-16 від 03.11.2016, громадянин ОСОБА_2 не звертався з питанням розробки проекту землеустрою та в архів відділу не надходило, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вносились (а.с.28).

Абзацом другим ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, рішення Просторівської сільської ради Білокуракинського району №49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду" підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно ст. 12 Земельного кодексу України та згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Таким чином, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями у сфері земельних відносин на відповідній території, тому в силу цих норм Закону уповноважені приймати рішення, пов'язані із надання громадянам земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію здійснення представництва інтересів громадян або держави в судах у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства, оскільки факт корупційного діяння встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним, обставини, встановлені цим рішенням стосуються особи, уповноваженої на виконання функцій органу місцевого самоврядування, яка брала участь у прийнятті оспорюваного за цим позовом рішення, враховуючи, що в силу Закону прокурор уповноважений на звернення з таким позовом, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Аналогічні висновки Вищого адміністративного суду України в справі К/800/39014/15.

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки органом місцевого самоврядування досі не було реалізовано оскаржуване рішення. Так, згідно листа відповідача від 25 квітня 2017 року № вих. 116, останнім по даний час договорів оренди з ОСОБА_2 на виконання рішення сесії № 49/3 від 09.06.2015 не укладалось, звернень для затвердження проекту землеустрою не було, на даний час земельна ділянка, на яку надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби в оренду, знаходиться у комунальній власності (землі загального користування) Просторівської сільської ради.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 25 квітня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 березня 2017 року у справі № 409/2912/16-а за позовом Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Просторівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення № 49/3 від 09.06.2015 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду" - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Чебанов