Постанова № 66192005, 20.04.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року справа № 823/193/17

10 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Азарова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 подала позов, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвої О.М. про накладення штрафу уповноваженими особами № 23-16-14/0005-030 від 20.01.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постанова управління Держпраці у Черкаській області № 23-16-14/0005-030 від 20.01.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час перевірки не було взято до уваги її заяви про те, що наймані працівники у трудових відносинах з позивачем не перебувають.

Крім того, позивач зазначила, що накладаючи штраф, начальник управління Держпраці у Черкаській області Лазарєва О.М. керувалася абзацом восьмим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, однак частина друга статті 265 вказаного Кодексу у редакції від 07.01.2017 має лише сім частин, а тому є незрозуміло чим керувалася уповноважена посадова особа управління Держпраці у Черкаській області при притягненні до відповідальності та накладення штрафу на позивача.

Як стверджує позивач, у порушення статті 61 Конституції України позивача двічі притягли до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Також, жодної законної підстави, передбаченої статтею 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для проведення позапланової перевірки у працівників Державної служби України з питань праці станом на 06.01.2017 не було.

Перед проведенням позапланового заходу з перевірки дотримання законодавства про працю головний державний інспектор з питань праці Слинько А.М., ігноруючи вимоги статті 5 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" погодження Державної регуляторної служби на проведення такого заходу не пред'явив, копію відповідного документа не надав.

У порушення вимог пункту 4 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, посадова особа відповідача не надала направлення на перевірку та у порушення пункту 6.3 вказаного Порядку не вручила примірнику акту перевірки позивачеві.

Також позивач зазначає, що ненадання посадовій особі відповідача документів, які він безпідставно вимагав під час дії мораторію на проведення контролюючими органами перевірок, є захистом її прав на незаконні дії посадових осіб контролюючого органу.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, підставою для здійснення перевірки послугували лист УСЗН Лисянської РДА від 26.10.2016 № 1513-07 та згода Державної служби України від 08.11.2016 № 1106/4.1/4.2-ДП-16.

Відповідно до наказу управління Держпраці у Черкаській області № 373-Н від 23.12.2016 та направлення № 2089 від 23.12.2016 посадовою особою відповідача проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 у період з 05.01.2017 по 06.01.2017.

Відповідач зазначає, що твердження позивача про ненадання державним інспектором Слиньком А.М. направлення на проведення перевірки позивачеві перед початком перевірки є безпідставним, оскільки у примірнику направлення на проведення позапланової перевірки на предмет додержання законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_1, що залишився у державного інспектора наявна відмітка позивача про отримання 05.01.2017 вказаного направлення.

Щодо твердження позивача про відсутність станом на 06.01.2017 законних підстав для проведення перевірки позивач згідно з Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 № 1728-VIII відповідач зазначає, що відповідно до статті 6 вказаного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Державною службою з питань праці та її територіальними органами.

Також, безпідставним є твердження позивача про не ознайомлення її з актом перевірки № 23-16-14/0005 та неотримання його копії, оскільки на примірнику акту перевірки № 23-16-14/0005, що залишився у державного інспектора є відмітки про ознайомлення та отримання позивачем вказаного акту.

Окрім того, твердження позивача про наявність в частині 2 статті 265 КЗпП України у редакції від 07.01.2017 лише семи абзаців є безпідставним, адже Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017 внесено зміни до ряду нормативно-правових актів , серед яких: Кодекс законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Також, відповідач, зауважує, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовими санкціями і не відносяться до адміністративно-господарських санкцій визначених главою 27 Господарського кодексу України. Відповідно, даний штраф не є видом адміністративної відповідальності, а отже до порядку його накладення та оскарження не застосовується положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, отже штрафи накладені згідно частини 2 статті 265 КЗпП України (фінансові санкції) та штрафи накладені у вигляді адміністративного стягнення за норма КУпАП є різними видами відповідальності, а твердження позивача про порушення статті 61 Конституції України є безпідставними.

Крім того, перевіркою встановлено, що в трудових відносинах з позивачем знаходиться найманий працівник. На вимогу державного інспектора з питань праці станом на 06.01.2017 позивач відмовилася надавати до перевірки документи, які вимагав державний інспектор, що свідчить про те, що роботодавець станом на 06.01.2017 не забезпечував достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги статті 30 Закону України "Про оплатку праці".

Посилання позивача на те, що під час перевірки не було взято до уваги відсутність найманих працівників відповідач вважає необґрунтованим, оскільки у наданому під час перевірки суб'єкта господарювання трудовому договорі були відсутні відмітки про припинення трудових відносин позивача з ОСОБА_5, тобто на час перевірки позивач не надала жодних документів, які свідчили б про припинення трудових відносин з ОСОБА_5

Таким чином, оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу від 20.01.2017 № 23-16-14/0005-030 винесена з дотриманням вимог Конституції України, Кодексу законів про працю України, Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 26 жовтня 2016 року управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області направило лист управлінню Держпраці у Черкаській області № 1513-07, відповідно до якого для вжиття заходів реагування надавався список суб'єктів господарювання, які заплановані для перевірки робочою групою по проведенню інвентаризації об'єктів оподаткування, які розташовані на території району на предмет використання праці неоформлених найманих працівників, серед яких було зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р надав згоду на проведення позапланових перевірок № 1106/4.1/4.2-ДП-16 від 08.11.2016, серед інших і позивача.

23 грудня 2016 року управління Держпраці у Черкаській області прийняло наказ № 373-Н про проведення позапланових перевірок, відповідно до якого, серед іншого, зобов'язано головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Слинька А.М., за участю головного ревізора-інспектора Лисянського відділення Звенигородської ОДПІ ОСОБА_6 у період з 28.12.2016 по 12.01.2017 здійснити позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці, зокрема, ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання або його структурного підрозділу № 2089 від 23.12.2016 посадовій особі відповідача за участю посадової особи Лисянського відділення Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаські області доручено провести позапланову перевірку на предмет додержання законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_1.

Підставою для здійснення вказаної перевірки послугували лист УСЗН Лисянської РДА від 26.10.2016 № 1513-07, згода Державної служби України від 08.11.2016 № 1106/4.1/4.2-ДП-16.

В період з 05.01.2017 по 06.01.2017 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Слиньком А.М. та головним державним ревізором-інспектором Лисянського відділення Звенигородської ОДПІ ОСОБА_6 проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт № 23-16-14/0005, в якому встановлені порушення частини 2 статті 30 Закону України № 108.

Так, перевірко встановлено, що в трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_1 знаходяться такі наймані працівники: ОСОБА_5 - продавець в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 з 18.07.2013 (копія трудового договору).

На вимогу державного інспектора з питань праці станом на 06.01.2017 підприємець ОСОБА_1 не надала на перевірку: табель обліку використання робочого часу всіх працюючих (завірені копії); графіки роботи працівників (завірені копії); графік відпусток працівників (завірені копії); бухгалтерські та інші документи, які відображають нарахування заробітної плати (завірені копії); бухгалтерські та інші документи, які відображають виплату заробітної плати (завірені копії), що свідчить про те, що роботодавець станом на 06.01.2017 не забезпечує достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, чим порушено вимоги статті 30 Закону України "Про оплату праці".

06 січня 2017 року відповідач ознайомилася з вказаним актом перевірки та надала пояснення, що ОСОБА_7 - це її син. Він знятий з обліку, як найманий працівник в травні 2016 року. Що стосується табелів, то вони є, проте в зв'язку з ремонтом, що відбувається в житловому приміщенні позивача, то вона не може їх знайти.

У зв'язку з виявленим порушенням законодавства про працю винесено припис № 23-16-14/0005-0003 від 06.01.2017 про усунення виявлених порушень.

Одночасно з винесенням припису, у відповідності до вимог Порядку № 390 та керуючись статтями 254-256 КУпАП інспектором вжито заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: складено протокол № 23-16-14/0003 від 06.01.2017 про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП.

У зв'язку із виявленими у ході перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушеннями вимог законодавства про працю, за результатами розгляду акту перевірки від 06 січня 2017 року № 23-16-14/0005, начальником управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвою О.М. 20.01.2017 винесено постанову № 23-16-14/0005-030 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200,00 грн на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України. Зазначена постанова отримана позивачем 20.01.2017.

Вирішуючи спір між сторонами в частині, що стосується можливості управління Держпраці у Черкаській області проводити перевірку позивача на підставі Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390, враховуючи вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007, суд зазначає таке.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Пункт 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883 (далі - Положення № 340), передбачає, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голови обласних державних адміністрацій координують діяльність Управлінь Держпраці і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.

Пунктом 2 Положення № 340 визначено, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення № 340 управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до внесених до статті 259 Кодексу законів про працю України змін, Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України про затвердження порядку проведення перевірок за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, діє Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 (далі - Порядок № 390).

Пункт 2 Порядку № 390 визначає, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки; позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Зважаючи на вимоги названих нормативно-правових актів, а також норми Положення № 96, Положення № 340, Порядку № 390, враховуючи наявність листа управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області № 1513-07 від 26.10.2016, відповідно до якого відповідачеві надісланий список суб'єктів господарювання, які заплановані для перевірки робочою групою по проведенню інвентаризації об'єктів оподаткування, які розташовані на території району на предмет використання праці неоформлених найманих працівників та згоди Держпраці на проведення перевірки, у відповідача наявні всі правові підстави для призначення і проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Суд вважає помилковим посилання позивача про відсутність станом на 06.01.2017 законних підстав для проведення позапланової перевірки позивача згідно з Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 № 1728-VIII, оскільки відповідно до статті 6 вказаного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Державною службою України з питань праці та її територіальними органами.

Щодо проведення перевірки та виявлених в ході проведення позапланової перевірки позивача порушень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 390 інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 390 перевірка складається з таких етапів:

6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора:

6.2. Оформлення документів за результатами перевірки.

6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.

6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 05.01.2017 позивач отримала копію направлення на проведення перевірки № 2089 від 23.12.2017 та 06.01.2017 отримала копію акту перевірки № 23-16-14/0005 від 06.01.2017 про що свідчить її підпис як на вказаному направленні так і на акті перевірки. Отже посилання позивача щодо порушень вимог пунктів 4 та 6.3 Порядку № 390 не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на те, що її притягнули до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення двічі (чим порушили його конституційні права, передбачені статтею 61 Конституції України), оскільки протокол управління Держпраці у Черкаській області № 23-16-14/0003 від 06.01.2017 про адміністративне порушення винесений на підставі та у відповідності до норм КУпАП, а саме: за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 41 КУпАП (позивач не виконала вимоги законодавства про працю), а постанова № 23-16-14/0005-030 від 20.01.2017 про накладення штрафу прийнята на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю (за порушення вимог статті 30 Закону України "Про оплату праці").

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення позивача усі табеля та відомості про нарахування заробітної плати велися з 2013 по 2016 роки. На момент перевірки позивач не змогла знайти потрібні документи, оскільки вдома був ремонт. Крім того, ОСОБА_5 з травня 2016 року знятий з обліку, як найманий працівник і в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" не працює.

На підтвердження вказаних обставин позивач надала до матеріалів справи: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2013-2016 роки, розрахунково-платіжні відомості за 2013-2016 роки, табель обліку робочого часу за 2013-2016 роки, графік відпусток працівника СПД ФО ОСОБА_1 за 2013-2016 роки, графік роботи працівника ОСОБА_5 за 2013-2016 роки, заяви про надання відпустки та накази про надання відпусток ОСОБА_5 за 2013-2016 роки та книгу наказів ОСОБА_1

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, постановою судді Лисянського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2017 року у справі № 700/19/17 (провадження № 3/700/17/17) справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 27.02.2017.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд робить висновок, що зафіксовані в акті перевірки № 23-16-14/0005 від 06.10.2017 порушення не знайшли свого підтвердження, а тому постанова управління Держпраці у Черкаській області від 20.01.2017 року за № 23-16-14/0005-030 є протиправною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвої О.М. про накладення штрафу уповноваженими особами № 23-16-14/0005-030 від 20.01.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 25.04.2017.