Постанова № 66191660, 04.04.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1384/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Орлі" до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішенняВ С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Орлі" (надалі ПАТ "СК "Орлі") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_1 від 02.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення - рішення. Позивач зауважив, що правомірно відніс до доходів від здійснення страхової діяльності кошти, отримані від Приватного акціонерного товариства "Акціонерно Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (надалі ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс", на виконання договорів перестрахування. Позивач зазначив, що на момент укладення договорів перестрахування ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" мало ліцензію на здійснення відповідної страхової діяльності, а позивач мав змогу забезпечити виконання вказаних договорів. Наведене в позовній заяві та надані докази, на думку позивача, свідчать про протиправність оскарженого податкового повідомлення рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 рішення попередніх інстанцій скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме: замінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі ДПІ у м. Полтаві).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 справу №816/1384/15 прийнято до провадження з призначенням її до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових поясненнях відповідач зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до складу доходу від страхової діяльності суму отриманих платежів від ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс", які, на думку відповідача, не є страховими платежами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 у цій справі висновки суду касаційної інстанції наступні /том 2 а.с. 63-67/.

Так, Вищим адміністративним судом України зазначено, що вирішуючи спір щодо правомірності формування доходу по страховій діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій обмежились посиланням на наявність первинних документів по договорам з вищенаведеним контрагентом, не дослідивши при цьому наявності ділової мети та подальшого отримання економічного ефекту за наслідками укладення та виконання договорів від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013.

Відхиляючи доводи податкового органу щодо нікчемності укладених спірних правочинів, судами не перевірено необхідності укладення таких договорів, з огляду на короткий термін дії страхування/перестрахування, а також не досліджено питання можливості реальності здійснення господарських операцій за спірними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ПАТ "СК "Орлі" зареєстровано як юридичну особу, ідентифікаційний код 22620565 /т. 1 а.с. 89-90/.

У період з 25.09.2014 по 05.11.2014 ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПАТ "СК "Орлі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 6805/16-01-22-08/22620565 від 19.11.2014, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог, зокрема статей 1, 29, 31 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 "Про страхування", статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, пункту 137.14 статті 137, підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 286491,43 грн; підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 28330,10 грн (2012 рік); підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.10 статті 137, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності не пов'язаною із страховою па загальну суму 1831318,66 грн /т.1 а.с. 10-58/.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 000132302, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1966446,66 грн, з яких: 1573157,33 грн за основним платежем та 393289,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т. 1 а. с.59/.

За наслідками адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін /т. 1 а. с. 60-66/.

Не погодившись з указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Як вищезазначено, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 рішення попередніх судових інстанцій скасовані в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 02.12.2014 № 000132302, у частині нарахування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд виходив з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання контролюючим органом пов'язується з віднесення позивачем до складу доходу від страхової діяльності суми отриманих платежів від ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс", які не є страховими платежами.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, у період, що підлягав перевірці, позивач мав право здійснювати страхову діяльність у формі: обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільного страхування від нещасних випадків; добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби; добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я); добровільного страхування фінансових ризиків; обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)); добровільного страхування майна (крім залізничного наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ на підставі отриманих ліцензій /т. 1 а.с. 153-164/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 12 цього Закону перестрахування страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 30 Закону України "Про страхування" якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Частиною п'ятою статті 12 цього Закону передбачено, що страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "СК "Орлі" та ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) від 27.06.2013 № 01/27.06.13 /т. 1 а. с. 67-74/, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), договором перестрахування (далі - конкретний договір перестрахування) умовах ризику виконання своїх зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика. Сторони можуть достроково припинити дію договору з ініціативи однієї сторони якщо у відношенні іншої сторони почато справу про визнання її неплатоспроможною (банкрутом) (пункт 10.2.2 договору).

Суд встановив, що в ході виконання договору ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), а саме:

від 27.06.2013 № 01/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 158985000 грн; термін страхування/перестрахування: з 26.06.2013 по 31.06.2013; відповідальність перестраховика: 158956410,42 грн; премія перестраховику: 3179399,06 грн);

від 28.08.2013 № 02/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 157945000 грн; термін страхування/перестрахування: з 28.08.2013 по 30.09.2013; відповідальність перестраховика: 157929205,50 грн; премія перестраховику: 3158584,11 грн);

від 03.12.2013 № 03/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: ТОВ "Сінтез Ресурс"; страхова сума: 160203200,00 грн; термін страхування/перестрахування: з 03.12.2013 по 31.12.2013; відповідальність перестраховика: 160187179,60 грн; премія перестраховику: 3203743,60 грн);

від 12.12.2013 № 04/2013 (вид страхування: страхування фінансових ризиків; страхувальник: СГТОВ "Правда"; страхова сума: 1807150,00 грн; термін страхування/перестрахування: з 12.12.2013 по 21.05.2014; відповідальність перестраховика: 399380,15 грн; премія перестраховику: 7987,60 грн) /т. 1 а.с. 75-78/.

Розрахунки за вищезазначеними ковер-нотами здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду виписки з рахунків з відмітками банківської установи /т. 1 а. с. 170-175, т. 2 а. с. 134-136/.

За висновками працівників контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, враховуючи укладення договорів перестрахування на необґрунтовано короткі терміни, погіршено стан страхувальника (ТОВ "Сінтез Ресурс") за рахунок укладення договору страхування (задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування), наявна фактична неможливість страховика (ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс") нести відповідальність згідно з умовами договору від 27.06.2013 № 01/27.06.2013. За доводами відповідача, здійснені операції між позивачем та вказаним контрагентом у межах діяльності, відмінної від страхової, та, як наслідок, здійснено господарську діяльності лише з метою проведення транзитних фінансових операцій та спрямовано на надання податкової вигоди для третіх осіб, відповідно, указані договори є нікчемними згідно з положеннями статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Позивач необхідність укладення договорів перестрахування (ретроцесії) з огляду на короткий термін дії страхування/перестрахування обґрунтовував тим, що вказані договори укладались з метою отримання прибутку, оскільки, здійснюючи страхову діяльність, позивач за рахунок страхових платежів застрахованих осіб збільшив свої доходи від страхової діяльності.

Відповідно до пункту 137.14 статті 137 Податкового кодексу України датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення").

Господарська діяльність відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Позивач зазначив, що економічний ефект це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. На думку позивача, не обов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції, оскільки не виключено, що такий ефект настане в майбутньому.

Суд погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що оскільки послуги у сфері страхування (зокрема перестрахування відповідальності) є одним із видів діяльності позивача, то укладаючи договори від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013, позивач здійснював господарську діяльність, водночас по завершенню дії останніх отримав економічний ефект у вигляді прибутку на кінець 2013 року, на підтвердження чого надав довідку та баланс (звіт про фінансовий стан) /т.2 а. с. 108-112/. Одержання позивачем прибутку по завершенню 2013 року податковим органом не заперечувалось, також не заперечувався той факт, що укладені договори з ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" не призвели до погіршення фінансового стану позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач згідно з договором від 27.06.2013 № 01/27.06.2013 мав право достроково припинити дію договору з власної ініціативи, якщо у відношенні іншої сторони почато справу про визнання її неплатоспроможною (банкрутом) (пункт 10.2.2 договору), що є гарантією дотримання фінансових інтересів позивача як перестраховика за зобов'язаннями іншої особи страховика.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

При цьому, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством (зокрема спеціальним законом Законом України "Про страхування") не обмежено право сторін договору ретроцесії згідно з їх волевиявленням на визначення строку/терміну, на який може бути укладений такий договір.

Крім того, суд зазначає, що позивач на підтвердження можливості реального здійснення господарських операцій за спірними договорами надав суду довідку, згідно з якою за 2013 рік активи позивача становили на початок 2013 року 303184000,00 грн, а на кінець 2013 року 377183000,00 грн. Отже, на момент укладення вищевказаного договору позивач мав можливість забезпечити його виконання на період дії ковер-нотів від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази настання страхових випадків за вказаними ковер-нотами, то позивач не поніс витрат за цим договором перестрахування, натомість, отримав прибуток у вигляді премії у загальному розмірі 9549714,37 грн.

Стосовно посилання відповідача на відсутність реєстрації указаного договору в Нацкомфінпослуг, суд зазначає, що листом Нацкомфінпослуг від 12.06.2015 № 3365/11-9, /т. 1 а.с. 146-148/ повідомило, що договір від 27.06.2013 № 01/27/06/13 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) між ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" та ПАТ "СК "Орлі" не реєструвався в Нацкомфінпослуг. Крім того, відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2011 № 153 (у редакції розпорядження Нацкомфінпослуг від 08.01.2013 - №54), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за № 642/19380 (далі Порядок), страховиком (цедентом, перестрахувальником) - резидентом в Нацкомфінпослуг реєструється договір перестрахування (договори страхування), укладений (укладені) з страховиком (перестраховиком) - резидентом, в разі, якщо сума (суми) перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за всіма договорами перестрахування, укладеними з одним і тим самим страховиком (перестраховиком) - резидентом, дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 1000000 грн. Абзацом другим пункту 4 Порядку визначено, що у разі досягнення або перевищення суми здійсненого перестрахового платежу (перестрахових платежів) 1000000 грн за договором (договорами) перестрахування, укладеним (укладеними) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком) - резидентом, протягом десяти робочих днів з дня такого досягнення та/або перевищення Заявник надсилає до Нацкомфінпослуг (разом із Заявою) для реєстрації копії договорів перестрахування (разом з усіма змінами (за наявності) із страховиком (перестраховиком) - резидентом у двох примірниках, засвідчених відбитком печатки та підписом керівника або уповноваженої особи Заяви (за умови надання відповідного документа, що засвідчує право підпису уповноваженої особи).

Отже, відповідальність за вказаними положеннями з приводу реєстрації таких договорів покладена на ПАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суми грошового зобов'язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1527954,30 грн, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 02.12.2014 року № НОМЕР_1 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності винесення спірного рішення у відповідній частині, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Орлі" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.12.2014 № НОМЕР_1 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 1909942,87 грн, з яких: 1527954,30 грн за основним платежем та 381988,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Орлі" (ідентифікаційний код 22620565) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 473,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10.04.2017.

СуддяТ.С. Канигіна