Постанова № 66191629, 26.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/524/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, 00002911408, 00003011408.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 16.12.2016 № 380/15-32-14-01/33140204, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на прибуток в сумі 2701922 грн., у т.ч. 2015 р. 2618818 грн., півріччя 2016 р. 83254 грн.; завищення від'ємного значення обєкту оподаткування І квартал 2016 р. 1165430 грн., півріччя 2016 р. 1856828 грн.; заниження ПДВ всього на 598708 грн., завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 651387 грн.; неутримання та несплата податку за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 3690 дол. США та ін. Позивач зазначає, що формування податкових зобовязань здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про безпідставне віднесення витрат по операціям з придбання послуг - до операційних та про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Крім того, ДФС помилково не враховано положення пп. Й) пп.141.4.1 п.141.1 ст.141 ПК України та не прийнято до уваги звільнення від оподаткування податком з доходів нерезидентів за ставкою 15% доходів у вигляді виручки від наданих послуг. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно наданих до суду письмових заперечень, перевіркою встановлено безпідставне віднесення до операційних витрат та податкового кредиту вартість юридичних послуг, придбаних позивачем у контрагентів, оскільки до перевірки не надані первинні документи, що свідчать про виконання та фактичне надання зазначених послуг, а саме: письмових звітів про надані юридичні послуги із зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, інших документів на підтвердження використання позивачем наданих юридичних послуг, на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства, розрахунків вартості наданих послуг щодо юридичного обслуговування, послуг по звязку з державними органами. Крім того, Підприємством було сплачено на користь нерезидента ТОВ «Ролис», Російська Федерація, 24600 дол. США на виконання договору № 10-АП5 від 31.01.2014 (за отримані послуги), однак в порушення пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України не утримано та не сплачено податок за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 3690 дол. США за 2015 рік. Також позивачем не було подано звіт про виплачені вище доходи нерезиденту, у звязку із чим на Підприємство накладено відповідний штраф.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 28.10.2016 №№ 2480/14-01, 12478/14-01, 2481/14-01, 2479/14-01, 2482/14-01, 2476/14-01, 2477/14-01, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.71.1 ст.77 ПК України, відповідно до плану-графіка перевірок субєктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 13.10.2016 № 1643 співробітниками податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Контейнерний термінал Іллічівськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складений акт перевірки від 16.12.2016 № 380/15-32-14-01/33140204.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2702072 грн. та завищення від'ємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 1856828 грн.;

п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього в сумі 598708 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового0 періоду всього в сумі 651387 грн.;

пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України в частині не утримання та несплати податку за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 58331 грн. за 2015 рік;

п.103.9 ст.103 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» за 2015 рік;

ст.51, пп. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. «а», пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого відбулось неповідомлення за встановленою формою відомостей про доходи громадян за перевіряємий період;

пп. «е» п.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого відбулося ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період у розмірі 15714,19 грн.;

п.1.4, п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень та пп. «е» п.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого відбулось не нарахування, неутримання та неперархування до бюджету сум військового збору за перевіряємий період в сумі 823 грн.

Не погодившись із вказаними висновками податкового органу, Товариством були подані заперечення від 29.12.2016 № 371-01/ОБ-16 на акт перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДФС в Одеській області висновки залишені без змін, а заперечення без задоволення, що доведено відповіддю від 05.01.2017 № 14/10/15-32-14-01-12.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 № НОМЕР_2, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на 2701922 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 20776 грн.; № НОМЕР_3, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 651387 грн.; № НОМЕР_4, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 598708 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 149677 грн.; № НОМЕР_1, яким Підприємству зменшено суму від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1856828 грн.; № 00002911408, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 58331 грн.; № 00003011408, яким до Товариства застосовано штрафну санкцію в сумі 170 грн. по податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що ПП «КТ Іллічівськ» (Довіритель) укладені договори від 02.06.2015 № 07/2015, від 11.01.2016 № 01/16 з ФОП ОСОБА_1 (Повірений) про надання юридичних послуг, згідно яких ПП «КТ Іллічівськ» доручає, а ФОП ОСОБА_1 приймає не себе зобовязання надати комплексні юридичні послуги в обсягах та на умовах, передбачених даними договорами.

З умовами договорів Повірений приймає на себе обовязки здійснювати комплексне юридичне супроводження в обсязі та на умовах, передбачених договорами. Послуги здійснюються згідно з заявками Довірителя.

На виконання вищевказаних договорів сторонами складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2015 року березень 2016 року від 30.10.2015 № 24, від 01.10.2015 № 25, від 20.11.2015 № 29, від 27.11.2015 № 34, від 28.12.2015 № 35, від 28.12.2015 № 52, від 29.02.2016 № 1, від 31.03.2016 № 3 (номенклатура товару: аналіз фінансових результатів діяльності замовника, проведення комплексного аналізу господарської діяльності Замовника, аналіз структури вантажопотоків в морських портах України, аналіз впливу судових процесів, розробка бізнес-концепцій, аналіз можливих репутаційних ризиків та ін.) на загальну суму 8274450 грн.

Крім того, між ПП «КТ Іллічівськ» (Довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (Повірений) 18.12.2015 укладений договір № 1/2015 про надання юридичних послуг, відповідно до якого Повірений взяв на себе обовязок здійснювати комплексне юридичне супроводження в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Послуги здійснюються згідно з заявками Довірителя. Детальний перелік обовязків Повіреного визначений в п.2 Договору. Надання послуг оформлено актами здачі-прийняття робіт від 31.12.2015 № 1 (на суму 3373695 грн.), від 29.02.2016 № 2 (на суму 1254000 грн.) (номенклатура: проведення комплексного аналізу господарської діяльності Замовника та ін.) на загальну суму 4627695 грн.

Також між ПП «КТ Іллічівськ» та ТОВ «Астерс» 03.02.2015 укладений договір № 2254/01-2015 про надання юридичних послуг, відповідно до якого ТОВ «Астерс» взяло на себе зобовязання надати ПП «КТ Іллічівськ» на його запит і на умовах, передбачених цим Договором, надати юридичні послуги, а Клієнт прийняти та оплатити. Надання послуг за цим договором оформлено актами здачі-прийняття робіт від 30.10.2015 № 2254/8(8)/8, від 07.10.2015 № 2254/6(6)/6, від 21.12.2015 № 2254/9(9)/9 та податковими накладними від 21.12.2015 № 1, від 30.10.2015 № 2, від 07.10.2015 № 1, від 18.06.2015 № 1, від 18.06.2015 № 2, від 02.06.2015 № 3, від 03.04.2015 № 1 на загальну суму 3615849 грн. (без ПДВ) та ПДВ у складі податкового кредиту на загальну суму 1232309,57 грн.

Крім того, між ПП «КТ Іллічівськ» та ТОВ «Сі Еф Сі Консалтинг Компані» 18.02.2015 укладено договір № 8/15-КИТ про надання послуг по звязку з органами державної влади («GR») та зовнішнім звязкам з громадськістю («PR») у форматі стратегічного консультування Замовника на території України, надання яких оформлено актами здачі-прийняття робіт від 02.10.2015 № 1-02/10/15, від 03.12.2015 № 1-03/12/15 та податковими накладними від 02.12.2015 № 36, від 08.09.2015 № 28 (номенклатура товару: моніторинг публікацій в українських ЗМІ, написання, редагування, розміщення аналітичного матеріалу, підготовка до спілкування з пресою, організація та проведення прес-конференцій та ін.) на загальну суму 348703 грн. (без ПДВ) та ПДВ у складі податкового кредиту на загальну суму 1778725 грн.

Згідно акту від 16.12.2016 № 380/15-32-14-01/33140204, в ході перевірки неможливо було встановити «Розумну економічну причину (ділову мету) для притягнення для виконання наведених послуг із вищевказаними підприємцями та юридичними особами. При цьому аналізом актів виконаних робіт встановлено фактичне дублювання наданих послуг з боку ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, а в актах, складених з боку ТОВ «Астерс» та ТОВ «Сі Еф Сі Консалтинг Компані» взагалі не визначено зміст та обсяг отриманих послуг, безпосередніх їх виконавців.

Крім того, ПП «КТ Іллічівськ» до перевірки не надані первинні документи, які свідчать про виконання та фактичне надання зазначених послуг, а саме: письмових звітів про надані юридичні послуги із зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, не надано інших документів на підтвердження використання Підприємством наданих юридичних послуг, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, не надано розрахунків вартості наданих послуг щодо юридичного обслуговування, послуг по звязку з органами державної влади. Надані ж до перевірки акти здачі-прийняття послуг не містять обсягів господарських операцій, одиницю виміру господарської операції тощо.

Перевіряючі дійшли висновку, що акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), складені ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Астерс», ТОВ «Сі Еф Сі Консалтинг Компані» не забезпечують розкриття змісту господарських операцій та ідентифікацію активів, зобовязань, доходів або витрат з нею повязаних, тобто не дають змоги фактично довести їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «КТ Іллічівськ» у звязку із тим, що первинні документи, надані до перевірки, не містять «місце складання, зміст та обсяг проведених господарських операцій, одиниці виміру тощо.

Зокрема, в актах приймання-здачі виконаних робіт/послуг не зазначено: жодного посилання на місце виконання вказаних робіт ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 не вказано обсяг господарських операцій; конкретизації, які саме юридичні послуги виконувалися ТОВ «Астерс», обсяги наданих консультацій та конкретизація послуг з боку ТОВ «Сі Еф Сі Консалтинг Компані». Натомість з актів виконаних робіт вбачається виконання одних і тих самих послуг різними особами.

Також до перевірки не надано Довідок з правових питань Повірителів (ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2Л.), передбачених п.2.2 Договорів від 07.06.2015 № 07/2015, від 11.01.2016 № 01/16 з ФОП ОСОБА_5, від 18.12.2015 № 1/2015 з ФОП ОСОБА_2

Крім того, за позицією податкового органу, надані до заперечень на акт перевірки засвідчені копії документів на 98 аркушах по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Астерс», ТОВ «Сі Еф Сі Консалтинг Компані» не забезпечують розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобовязань, доходів або витрат з нею повязаних, тобто не дають змоги фактично довести їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «КТ Іллічівськ» у звязку із тим, що засвідчені копії документів, надані до заперечень, не містять «місце складання, зміст та обсяг проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій тощо».

На підставі викладеного перевіряючі вважали, що Підприємством порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, оскільки безпідставно включено витрати на юридичні, консультаційні та інші послуги до валових витрат в 2015 році 14547348 грн., І квартал 2016 року 2319350 грн.; п.198.5 ст.198 ПК України, - занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість всього в сумі 479832 грн.; п.198.3 ст.198 ПК України завищено податковий кредит по податку на додану вартість, сформований вищевказаними послугами всього в сумі 770264,24 грн. Також в результаті порушень, викладених в п.3.1.4 ату перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість з 01.01.2013 по 30.06.2016 встановлено його заниження всього на 598708 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 651387 грн.

Зазначені висновки обумовлені тим, що ПП «КТ Іллічівськ» до перевірки не надані первинні документи, що свідчать про виконання та факт надання вищезазначених послуг, саме: письмових звітів про надані юридичні послуги з зазначенням кількості годин, витрачених виконавцем послуг, інших документів на підтвердження використання Підприємством наданих юридичних послуг в господарській діяльності, документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, розрахунків вартості наданих послуг щодо юридичного обслуговування, послуг по звязку з органами державної влади; а надані до перевірки акти здачі-виконання робіт не містять обсягів господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій тощо.

Перевіривши надані позивачем копії первинної документації, суд вважає, що позивачем підтверджено документально факти виконання договорів між сторонами. Позивачем надано весь обсяг податкових накладних та актів здачі-прийняття послуг, які складалися на виконання вищевказаних договорів. Також позивачем надано документацію на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагентів: копії звітів з деталізацією послуг та їх вартості, матеріали публікацій в ЗМІ щодо діяльності, стану, судових процесів за участю ПП «КТ Іллічівськ», письмових консультацій, судових рішень тощо.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою. За таких обставин, твердження відповідача про необхідність складення звітів є надуманими, оскільки за результатами наданих послуг позивачем складено акти здачі-прийняття послуг, що по своїй суті документом, що засвідчує факт надання послуг.

Та обставина, що складені між позивачем та його контрагентами акти є однотиповими, не містять більш детального змісту наданих послуг, також не є свідченням не здійснення операцій загалом, з огляду на те, що чинне законодавство не містить положень, які б забороняли складати однотипові акти виконаних робіт, це є звичайною практикою суб'єктів господарювання; ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі сукупності документів (зокрема договорів, додаткових угод та ін.) зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 по справі № 823/5399/15.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Вирішуючи спір, суд враховує, що господарські операції із придбання послуг в контрагентів мало наслідком правове супроводження основного напрямку господарської діяльності ПП «КТ Іллічівськ».

Слід зазначити, що ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає надання судом оцінку кожному доводу сторін на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження залучених до матеріалів справи доказів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (послуги надані). Сумніви податкового органу щодо зв'язку отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю взагалі нічим не обґрунтовані і зводяться лише до такої констатації. В судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову з підстав, аналогічних висновкам акту перевірки, тобто з мотивів відсутності зв'язку отриманих послуг із господарською діяльністю Підприємства, не зміг пояснити, в чому саме полягає діяльність Підприємства, особливості надання ним послуг, виробничі потреби та ін., рівно як і сутність наданих контрагентами позивача послуг.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Місцем постачання послуг, перелічених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, зокрема консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (пункт 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Слід зазначити, що згідно з нормами законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перелічені ПКУ.

Відтак, суд критично оцінює доводи податкового органу щодо невизнання актів здачі-прийняття виконаних робіт з огляду на відсутність в останніх реквізиту «місце складання/надання послуги», оскільки в силу приписів податкового законодавства України місцем постачання юридичних та з оброблення даних послуг є місце реєстрації постачальника таких послуг. Втім, незазначення в актах здачі-прийняття послуг «місця» не може безумовно свідчити про відсутність факту надання таких послуг в цілому, а відповідний висновок перевіряючих ґрунтується на припущенні, а не виявлення фактів порушення платником податків законодавства.

Однак перевіряючими жодним чином не обґрунтовано мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Оцінюючи посилання відповідача на доктрину «ділова мета», алгоритм застосування якої доводився листом ДПС України від 15.02.2013 № 3848/7/10-1017/575 «Щодо формування належної та допустимої доказової бази під час відпрацювання ризикових субєктів господарювання», суд виходить з наступного. Зокрема, свідченням відсутності ділової мети для податківців є: збільшення задекларованих витрат та зменшення об'єкта оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості; ускладнення процесу придбання або реалізації товарів шляхом використання посередників, за рахунок яких збільшується їх вартість; здійснення операцій, що без настання реальних правових наслідків передбачають отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (злочинна ділова мета)

Кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК). Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності обєктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини… При цьому слід враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою».

Так, суд враховує висновок ВСУ у постанові від 28.02.2011 по справі №21-13а11, згідно якого збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства. Оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, у постанові від 26.01.2012 (справа №К-12059/09) ВАСУ зазначив, що визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є спрямованість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, позаяк при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, втім визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає у намірі отримати економічний ефект від операції.

Діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою. Розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності (ухвала ВАСУ від 23.08.2016 у справі № К/800/724/16).

Згідно з ПК України платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 розділу V Кодексу), платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом. При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996)), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону N 996). Також слід врахувати умови, вказані в договорі про надання тієї чи іншої послуги, наявність у платника податку - виконавця послуги працівників відповідних кваліфікацій, відповідних основних фондів, дозволів, ліцензій тощо, та результати виконання послуг (акти, висновки, звіти чи інші документи, які відображають результат їх виконання).

Так, наприклад, консультаційна послуга може надаватись виключно з тих питань, які стосуються діяльності платника, яким надається консультація, а представник платника податку, який надає консультацію повинен мати відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, про що має бути вказана відповідна інформація в консультаційному висновку, а до юридичних послуг може бути віднесена лише певна частина консультативних послуг, що можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста в галузі права.

З огляду на додаткові пояснення позивача, ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_6 працюють та зареєстровані в одному регіоні м. Чорноморськ (м. Іллічівськ в частково перевіряємому періоді). Послуги надавалися в різні проміжки часу і ФОП ОСОБА_2 була додатково залучена за пропозицією ФОП ОСОБА_1 у звязку із зайнятістю останнього виконанням завдань інших замовників. ФОП ОСОБА_1 надавалися послуги у жовтні, листопаді 2015 року, березні 2016 року, а ФОП ОСОБА_2 в грудні 2015 року, лютому 2016 року.

Крім того, ТОВ «Астерс» займалося супроводженням судової справи № 910/16253/15 у чотирьох судових інстанціях, провадження по якій територіально відбувалось у м. Києві, тоді як ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 територіально перебували в м. Чорноморськ (м. Іллічівськ).

Також позивачем надано пояснення щодо необхідності залучення сторонніх фахівців у галузі права при наявності в штаті посади юриста підприємства. Зокрема, наказом № 4-Д/О від 17.04.2014 провідному юрисконсульту по договірній роботі надано відпустку по догляду за дитиною з 17.04.2014 по 13.02.2017. При цьому згідно штатного розкладу на Підприємстві передбачена лише посада юрисконсульта по договірній роботі, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною під час перевіряємого періоду. Таким чином, в ході офіційного зясування обставин справи позивачем доведена мета укладення із контрагентами договорів та їх доцільність.

Суд також вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентами, дотримання ПП «КТ Іллічівськ» вимог податкового законодавства, предявлення ним до контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 № 00002911408, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 58331 грн., у зв'язку з порушенням ПП «КТ Іллічівськ» п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме: неутриманням податку з доходів нерезидентів при виплаті вартості послуг, наданих позивачу компанією ТОВ «Ролис» (Росія); № 000030111408, яким ТОВ «Ролис» застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн., слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 31.01.2014 між ТОВ «Ролис» (Виконавець), Російська Федерація, та ПП «КТ Іллічівськ», діючого від імені ДП «ІМТП» на підставі Договору № 435-О про сумісну діяльність в ІМТП від 22.06.2005 (Замовник), укладено Договір № 10-АП-5.

За умов зазначеного договору Виконавець по замовленню Замовника зобовязується виконати-надати, а Замовник прийти та сплатити надані Виконавцем послуги по технічному супроводженню програми для ЕВМ «Інформаційна система управління контейнерного терміналу «Контера-УТК», яка належить Замовнику. Загальна вартість контракту 135000 дол. США (12300 дол. США на місяць).

Згідно акту від 031.12.2014 б/н по вищезазначеному контракту надано послуги на суму 24600 дол. США, за які 20.01.2015 перераховано кошти в означеній сумі (еквівалент 388870,33 грн.).

Перевіряючі дійшли висновку про порушення ПП «КТ Іллічівськ» пп16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПК України, оскільки не надало звіт про виплачені доходи нерезидентам, за формою, встановленою Міністерством Фінансів України від 20.10.2015 № 897 за звітній період 2015 рік; пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України в частині неутримання та не сплати податку за ставкою 15% від суми нарахованого та сплаченого доходу нерезидента, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 3690 дол. США 58330,55 грн.) за 2015 рік.

З огляду на матеріали справи, предметом договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Ролис» були послуги по технічному супроводженню програми для ЕВМ «Інформаційна система управління контейнерного терміналу «Контера-УТК». Позивачем придбавались послуги, які використовувались в його господарській діяльності, і саме за ці послуги була проведена оплата на користь нерезидента.

Згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, підлягають оподаткуванню у встановленому порядку. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що оподаткуванню підлягають практично всі виплати доходів на користь нерезидента, перелічені у п. 160.1 ст. 160 ПК України, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно, виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під дію ст. ст. 160-161 ПК України і тому позивач, під час здійснення виплат вартості послуг, наданих компанією ТОВ «Ролис» (Росія), правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат, оскільки передбачене пп. й) п. 160.1 ст. 160 ПК України звільнення від оподаткування застосовується незалежно від наявності відповідної довідки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 по справі № 810/2181/13-а (К/800/2731/14).

Крім того, довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування надається та оформлюється у випадку необхідності утримання податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «КТ Іллічівськ» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню.

На підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Також беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 90566,99 грн. (платіжне доручення № 2802 від 23.01.2017), позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, 00002911408, 00003011408.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного підприємства «Контейнерний термінал Іллічівськ» (код ЄДРПОУ 331402014) судові витрати в сумі 90566,99 грн. (девяносто тисяч пятсот шістдесят шість грн. 99 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.