Постанова № 66191608, 07.04.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2017 р.Р і в н е 817/161/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Гощанського районного центру зайнятості доОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

Гощанський районний центр зайнятості звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 було порушено умови перебування на обліку в статусі безробітного, в результаті чого ним незаконно отримано матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 1430,67 грн. Вказані кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачені.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Водночас, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, судом встановлено наступне.

25.05.2016 позивачем на підставі заяви ОСОБА_1 йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.5).

В результаті розслідування, проведеного відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем встановлено, що відповідач перебував в трудових відносинах з ТзОВ "Реноме-Євробуд" у період з 24.06.2016 по 31.08.2016, про що складено акт розслідування №16 від 27.09.2016 (а.с.6).

Розслідуванням встановлено, що під час перебування у трудових відносинах з ТзОВ "Реноме-Євробуд" ОСОБА_1 отримав матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 3596,00 грн. за період з 24.06.2016 по 26.09.2016 (а.с.8-11).

У зв'язку із частковим відшкодування суми боргу відповідачем, а саме 2165,33 грн., наказом від 24.01.2017 №5-к прийнято рішення про вжиття заходів для повернення решти коштів у сумі 1430,67 грн. (а.с.12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

В силу вимог ч.2 ст.43 Закону №5067-VI та ч.1 п.6 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (далі Порядок №198), статус безробітного надається зазначеним у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ч.1 п.5 Порядку №60/62, підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення є перевірка достовірності даних, яка проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч.2. ст.36 Закону №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №5067-VI та ч.1 п.37 Порядку №198, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи.

В силу вимог п.6 Порядку №62/60, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 втратив статус безробітної особи та повинен повернути суму отриманого матеріального забезпечення у сумі 1430,67 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Гощанського районного центру зайнятості (отримувач Гощанський РЦЗ, код ЗКПО 13979770, МФО 833017, р/р 37171001000627), матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 1430,67 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.